Чепурнов В.О. ПРАВОВИЙ СТАТУС БЛАГОДІЙНИХ УСТАНОВ ТА ТОВАРИСТВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

ЧЕПУРНОВ Вадим Олександрович

УДК 347.191.11

ПРАВОВИЙ СТАТУС 
БЛАГОДІЙНИХ УСТАНОВ ТА ТОВАРИСТВ 
ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук







Київ – 2004

 
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького На¬ціональної академії наук України.

Науковий керівник –  
 доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
ШЕВЧЕНКО Ярославна Миколаївна, 
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН Украї-ни, завідуюча відділом проблем цивільного, трудового та підприємницького права.
  
Офіційні опоненти: 
 доктор юридичних наук, професор
СПАСИБО-ФАТЄЄВА Інна Валентинівна,
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права;
 
 кандидат юридичних наук, доцент
ГОПАНЧУК Василь Степанович,
Національна академія внутрішніх справ України,
декан юридичного факультету.
 
Провідна установа – 
 Одеська національна юридична академія, кафедра цивіль-ного права, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться 19 травня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізова-ної вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового сту-пеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01001, м.Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м.Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “16” _травня_ 2004 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат юридичних наук Кучеренко І.М.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У зв’язку із зміною політичної та еко-номічної системи в Україні почався процес активізації діяльності громадян не тільки в галузі підприємництва, але і в соціальній сфері. Перехід від командно-адміністративної системи до ринкової економіки позначився процесом загост-рення економічної кризи. Поряд із відродженням підприємництва посилився процес розшарування суспільства та виявились окремі групи населення, які потребують допомоги та захисту. Держава, яка в останній час намагалася вирі-шу¬вати проблеми соціального захисту населення, сьогодні постала перед необ-хід¬ністю залучення до вирішення цих проблем недержавних утворень.
Формування громадянського суспільства в Україні супроводжується підви-щенням суспільно-громадської активності громадян, яка знаходить свій прояв в утворенні великої кількості неурядових організацій, які покликані вирішува-ти багато суспільно-значущих проблем. Єдиним гарантом формування цивілі-зованого демократичного суспільства стає створення незалежного некомерцій-ного сектора в нашій країні, особливо сьогодні, коли досягнення громадянської злагоди можливе лише шляхом милосердя та соціальної відпо-відальності. Відродження в Україні приватного благодійного сектору дозво-лить державі зняти з себе витрати та відповідальність за рішення багатьох со-ціальних завдань, які вона вирішити практично не в змозі.
Різні аспекти проблем, що виникають в процесі створення, функціонування та припинення юридичних осіб, в різний час були предметом численних нау-кових праць. Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять нау-кові праці К. Абрамовича, Н.Ю. Беляєва, Л.Е. Бідного, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, С.В. Вороніна, Ю. Гамбарова, Е.Н. Гендзе¬хадзе, П. Георгієвського, В.И. Герьє, А.Г. Гойхбарга, А.О. Гордона, О.В. Дзери, К. В. Ільинского, О.С. Йоффе, В.В. Качанова, Т.П. Коржихіна, Н.В. Козлова, Г.В. Кравченко, І.Ю. Краська, Н.С. Кузнєцової, Г.А. Кудрявцева, О.Ю. Литви-ної, Е.Д. Максимова, А.И. Маляєва, Н.Н. Міщенко, Р.Л. Наришкіна, Т.Т. Попо-ва, О.А. Пушкіна, П.І. Седугіна, А.А. Симоніна, І.С. Соколова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, А.Д. Степанського, Д.Т. Субботіна, Є.А. Суханова, Я.М. Шевченко, А.Є Шерстибітова, Г.Ф. Шершеневича, Д.В. Шутько, Л.І. Щеннікова, А.І. Щиг-лик, Р.Б. Шишки, Ц.А. Ямпольскої та ін. Крім того, використані наукові праці зарубіжних правознавців – Б. Бромлі, В. Нельсена, Б. Хопкінса, Д. Іді, Г. Ульгорна та ін.
В Україні із прийняттям 16 вересня 1997 року Закону “Про благодійництво та благодійні організації” були визначені основні напрями і засади правового регулювання благодійництва та благодійної діяльності (далі – Закон). Закон дав досить поверхневе загальне визначення основних понять в сфері благодійності, зазначив організаційно-правові форми благодійних організацій. Однак, на жаль, поза законодавчим регулюванням та науковими дослідженнями все ж таки залишилося багато важливих аспектів правового регулювання діяльності благодійних юридичних осіб в Україні. Так, зокрема, сучасне цивільне українське законодавство, зазначаючи основні організаційно-правові форми юридичних осіб – товариства та установи, не наповнює їх жодним правовим змістом стосовно саме благодійних юридичних осіб. Таке положення викликано недостатньо розробленою науковою концепцією та теоретичною моделлю благодійних товариств та установ як благодійних юридичних осіб приватного права в національному цивільному законодавстві. 
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисе-р¬таційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні”
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є: комплексний аналіз генезису, становлення та цивільно-правового статусу благодійних уста¬нов та благодійних товариств як самостійних суб’єктів цивільних правовідно-син; розробка та обґрунтування оновленого поняття благодійної діяльності в Україні, її специфічних видів та ознак; комплексний правовий аналіз особли-востей майнової правосуб’єктності благодійних установ та благодійних това-риств, а також юридичних осіб, які створені ними; опрацювання на основі ди-сертаційного дослідження теоретичних рекомендацій щодо вдосконалення цивільного законодавства України, яке регулює здійснення благодійної діяль-ності.
Для досягнення вказаної мети дослідження були визначені наступні завдан-ня:
— сформулювати та обґрунтувати поняття благодійної юридичної особи;
— сформулювати нормативне визначення благодійної діяльності як однієї з інституційних ознак благодійної юридичної особи;
— вдосконалити законодавчу модель та чітко окреслити характерні риси благодійної установи та благодійного товариства шляхом з‘ясування їх юриди-чної природи та відмінностей від інших видів юридичних осіб – суб’єктів ци-вільних правовідносин;
— здійснити комплексний аналіз особливостей правосуб’єктності благодій-ної установи та благодійного товариства;
— розкрити особливості змісту та здійснення майнових прав благодійної установи та благодійного товариства;
— з’ясувати доцільність та наукову виправданість виділення благодійного фонду як самостійної організаційно-правової форми в системі юридичних осіб України;
— розробити та обґрунтувати теоретичні конструкції можливих видів гос-подарської діяльності благодійних юридичних осіб;
— дослідити правову природу юридичних осіб, що створені благодійними юридичними особами, та особливості правосуб’єктності цих суб’єктів цивіль-них правовідносин;
— сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, що присвячене правовому регулюванню діяльності благодійних юри-дичних осіб.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі створення, діяльності та припинення благодійних товариств та установ.
Предметом наукового дослідження є сукупність нормативних актів, що ре-гулюють порядок створення, діяльності та припинення благодійних установ та товариств як благодійних юридичних осіб приватного права України. 
Методи дослідження. Для проведення дослідження використовувалися іс-торичний, діалектичний, формально-логічний, порівняльний, системний та статистичний підхід вивчення правових явищ. Це дало змогу простежити якіс-ні та кількісні зміни у правовому регулювання суспільних відносин, що пов’язані з благодійництвом та благодійною діяльністю. Дисертант використо-вував такі пошукові принципи, як істинність, об’єктивність, конкретність, іс-торизм, плюралізм дисертаційного дослідження і такі логічні прийоми як ана-ліз, синтез та порівняння. З філософсько-світоглядної точки зору дисертаційне дослідження ґрунтується на системних загальнолюдських ціннісних орієнти-рах, які пояснюють та характеризують такий феномен як право.
Діалектичний метод пізнання правових явищ використовувався при розгля-ді порядку виникнення, діяльності та припинення благодійних установ та бла-годійних товариств як самостійних суб’єктів цивільних правовідносин. Фор-мально-логічний метод – для характеристики понять благодійництво та благодійна діяльність, особливостей правового положення благодійної устано-ви, благодійного товариства, обґрунтування наявності протиріч між здійснен-ням благодійною юридичною особою одночасно благодійної та підприємниць-кої діяльності. Системно-структурний метод – використовувався для виділення ознак, що притаманні поняттям “благодійна діяльність”, “господарська діяль-ність” благодійних юридичних осіб. Порівняльний метод – був застосований при проведенні компаративного аналізу правового положення благодійних юридичних осіб в зарубіжних країнах, а також при співставленні обсягу май-нової правосуб’єктності підприємницьких товариств та благодійних товариств. Історичний метод – використовувався при проведенні аналізу генезису понять “благодійництво”, “благодійна діяльність”, “благодійна юридична особа”, “майнова відокремленість” їх екстраполяції та закономірностях розвитку з моменту виникнення до сучасності. Статистичний метод – використовувався для з’ясування абсолютних кількісних співвідношень та питомої ваги благо-дійних юридичних осіб серед інших організаційно-правових форм юридичних осіб.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним теоретичним дослідженням правового положення благодійних установ та благодійних товариств, особливостей їх участі в цивільних майнових правовідносинах. В дисертації обґрунтовуються такі висновки та положення:
1. Щодо визначення поняття благодійної діяльності виділені наступні озна-ки, а саме:
безоплатність – це здійснення благодійної діяльності без зустрічної дії май-нового чи немайнового характеру з боку отримувача (реципієнта) благодійної допомоги;
добровільність – це здійснення благодійної діяльності благодійником на підставі власного волевиявлення без будь-якого примусу з боку інших осіб;
усвідомленість – це здійснення благодійної діяльності на підставі стійких власних переконань, осмислене неотримання (недоотримання) благодійни-ком певного матеріального еквіваленту або тих прав, які необхідні само-му благодійнику;
цільовий (вибірковий) характер - це надання благодійної допомоги саме тій особі, яка потребує такої допомоги та надання саме тієї допомоги, яка їй дійсно необхідна.
2. Виходячи із визначених ознак формулюється оновлене нормативне ви-значення поняття “благодійна діяльність”:
благодійна діяльність – це добровільна, усвідомлена, безкорислива діяль-ність громадян та юридичних осіб з метою безоплатного або на умовах попу-ляризації винятково свого імені (найменування), торговельної марки надання набувачам необхідної майнової, гуманітарної, організаційної та іншої допомо-ги.
3. Вперше визначається поняття “благодійна юридична особа”, як непід-приємницької організації приватного права, що створюється однією або кількома особами у формі товариства або установи з метою здійснення благодійної діяльності.
4. Зроблений висновок про необхідність виділення двох основних організаційно-правових форм благодійних юридичних осіб – благодійні товариства та благодійні установи. У зв’язку із цим вперше дається визначення благодійної установи та благодійного товариства:
благодійна установа – це благодійна юридична особа, що створюється одні-єю або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для здійснення благодійної діяльності за рахунок цього майна. 
благодійне товариство – це благодійна юридична особа, створена шляхом об’єднання осіб, що мають право участі в цій організації (яка не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками) з метою здійснення благодійної діяльності.
5. Вперше, на підставі комплексного дослідження особливостей участі бла-годійних товариств та установ в цивільних правовідносинах робиться висно-вок, що вони є суб’єктами суто спеціальної, а не “змішаної” чи “загальної” правоздатності. Головна особливість, що обумовлює спеціальний характер ци-вільної правоздатності благодійної установи та благодійного товариства, поля-гає в меті їх створення – здійсненні благодійної діяльності.
6. Вперше, на підставі теоретичного аналізу особливостей виникнення пра-ва власності благодійних юридичних осіб та майнової правосуб’єктності об-ґрунтовується теза про недоцільність та практичну невиправданість законодав-чого закріплення обов’язку засновників (учасників) благодійної установи та благодійного товариства сформувати статутний фонд зазначених суб’єктів ци-вільних правовідносин. 
7. Вперше зроблено висновок, що оптимальним засобом правового регу-лювання відносин із здійснення благодійної діяльності на пільгових умовах або із наявністю з боку отримувача (реципієнта) благодійної допомоги зустріч-ної дії немайнового характеру на користь благодійника є договір про благодій-ництво. Пропонується наступне визначення договору про благодійництво:
договір про благодійництво – це договір, відповідно до якого одна сторона (благодійник) зобов’язується передати безоплатно або на пільгових умовах майно у власність, а інша сторона (реципієнт благодійної допомоги) зо-бов’язується прийняти це майно та використовувати його виключно в благо-дійній діяльності на користь інших юридичних та фізичних осіб.
8. Формулюється висновок, що діяльність юридичної особи, яка створена благодійною юридичною особою, повинна відповідати цілям і завданням дія-льності благодійної юридичної особи-засновника та носити характер спеціаль-ної правоздатності з метою недопущення використання коштів та майна благо-дійної організації на цілі, які не носять характер благодійницьких.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в результаті проведеного дослідження на базі основних його положень розроблений проект конкретних формулювань та пропозицій щодо вдос-коналення законодавства України про благодійництво та благодійну діяльність, визначено місце цих правових норм в системі чинного цивільного законодав-ства. Висновки та рекомендації, що містяться в роботі, можуть використовува-тися в законотворчій діяльності – під час опрацювання проекту Закону “Про непідприємницькі організації в Україні”, вдосконаленні Закону України “Про благодійництво та благодійні організації”, внесенні змін та доповнень до ЦК України. Пропозиції автора можуть бути використані в практичній роботі ор-ганів юстиції, судів та діяльності самих благодійних юридичних осіб. Основні положення роботи можуть бути використані в навчальному процесі в юридич-них ВУЗах в процесі викладання загального курсу “Цивільне право України” та відповідних спецкурсах: “Непідприємницькі юридичні особи”, “Правовий ста-тус об’єднань громадян”, а також студентами при підготовці наукових праць під час навчального процесу.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки ди-сертації апробовані при її обговоренні на засіданнях відділу проблем цивільно-го, трудового та підприємницького права Інституту держави і права НАН ім. В.М. Корецького, а також в наукових повідомленнях.
Результати дослідження оприлюднені автором на 4-х міжнародних науково-практичних конференціях: “На порозі тисячоліть: сучасні підходи до розвитку громад та регіонів” (14-15 березня 2000 рік, Ужгород, Україна); “Конституцій-не будівництво в Україні: теорія і практика” – конференція присвячена 4-й річ-ниці Конституції України (1-3 червня 2000 р., м. Ужгород, Україна); “Державне управління та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування” (17-20 вересня 2000 року, Ужгород, Україна); “Правовий статус національних мен-шин” (28 травня 2003 р., Ужгород, Україна).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 4 статті, 3 з яких входять до переліку наукових фахових видань, а також тези 4 доповідей на конференіях.
Структура дисертації. Відповідно до мети дослідження та поставлених 
завдань, дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім під-розділів, висновку і списку використаних джерел у кількості 160 найменувань. Загальний обсяг дисертації 175 сторінок, з них список використаних джерел на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується новизна та актуальність обраної теми дисерта-ційного дослідження, аргументується доцільність її наукової розробки, визначається ступінь наукової та законодавчої розробленості, окреслюється об’єкт та предмет дисертаційного дослідження, формулюється мета та завдання дослідження, його методологічна та наукова основа, визначаються положення, що виносяться на захист, розкривається теоретичне та практичне значення роботи, а також зазначаються напрямки апробації та впровадження результатів дослідження в практику наукових закладів, державних органів та судів. 
Розділ 1 “Історія становлення та розвитку правового регулювання бла-годійних організацій” складається з двох підрозділів, в яких досліджуються передумови виникнення благодійних організацій, сутність та закономірності історичного розвитку поняття “благодійна діяльність” та “благодійництво” на різних історичних етапах в країнах з різними правовими системами.
У підрозділі 1.1. “Виникнення та розвиток благодійництва та благо-дійних організацій” розглядається процес формування змісту понять “благо-дій¬ництво”, “благодійна діяльність” та “благодійна організація” в язичницький і християнський період історичного розвитку, а також особливості хронологіч-ного розвитку цих понять в різних історико-правових формаціях: в язичниць-кому світі, в ранньохристиянський період Римської Імперії, в середньовічній Європі, в Російській Імперії та СРСР, а також в сучасному зарубіжному законо-давстві країн англосаксонської та континентальної правових систем. Автором також проведено аналіз розвитку вітчизняного законодавства в сфері благодій-ництва починаючи з моменту здобуття Україною незалежності до теперішньо-го часу. 
На підставі проведеного дослідження автор дійшов висновку, що правова модель юридичних осіб, які діють в сфері організованої благодійності, вперше з’явилася в римському праві, причому суттєвий вплив на процес формування організаційно-правових форм сучасних благодійних юридичних осіб (установа та товариство) здійснила християнська Церква, в особі її канонічних утворень ecclesiae. В подальшому вся сукупність ознак, що визначали інституційну при-роду piae causae, була використана континентальною правовою системою у формуванні сучасної концепції благодійних установ та товариств, а також, в значній мірі, сучасними європейськими правознавцями для розробки в межах цивільного законодавства організаційно-правових форм благодійних юридич-них осіб.
Проводячи аналіз генезису благодійництва на території Російської Імперії дисертант виділяє два етапи: перший – з середини ХVІІ ст. до 1862 р. (період розбудови благодійництва, що характеризувався перевагою приватного благо-дійництва (Царський указ Катерини ІІ про утворення приватних і громадських благодійних організацій 1775 року); другий – з 1862 р. по 1917 р., період закін-чення формування організованої системи російської благодійності (Царський указ щодо спрощення порядку створення благодійних закладів 1862 року та Тимчасові правила про товариства та союзи 1906 року). 
З усіх видів благодійництва в Радянській Росії та в подальшому в СРСР найбільший розвиток отримало державне благодійництво, підвалини якого були закладені у 1918 році. Таким чином, дисертантом робиться висновок, що виконання благодійних функцій в цей час складало прерогативу державних органів. Понять благодійної установи та благодійного товариства в радянській правовій доктрині не існувало, а добровільні громадські товариства виникали та існували під жорстким контролем держави. Лише у 1991 році у зв’язку з здобуттям Україною незалежності почало формуватися національне законодав-ство, покликане регулювати відносини в галузі благодійництва. 
У підрозділі 1.2. “Поняття благодійної діяльності, її основні ознаки та форми” проводиться комплексний правовий аналіз сучасного законодавчого визначення благодійної діяльності. Зі структурно-логічного та історико-правового аналізу визначення благодійної організації автор дисертаційного дослідження робить висновок, що поняття благодійної діяльності є основною інституційною ознакою благодійних юридичних осіб як самостійних суб’єктів цивільних правовідносин, оскільки саме це поняття вподальшому здійснює суттєвий інституційний вплив на визначення таких фундаментальних категорій як “благодійна юридична особа”, “благодійна установа” та “благодійне товари-ство”.
На підставі аналізу істотних ознак благодійної діяльності автор дійшов ви-сновку, що сучасній українській благодійності в більшості випадків притаман-на відносна безоплатність. Так, з точки зору Закону, благодійник в більшості випадків здійснює свою діяльність зовсім безоплатно, не розраховуючи на вдя-чність з боку тих, хто потребує такої допомоги. Разом з тим, “безоплатна” дія-льність сучасних благодійників на користь отримувачів благодійної допомоги може виражатися також у здійсненні ними відповідних дій на пільгових для набувачів благодійної допомоги умовах або з необхідністю вчинення певної зустрічної дії нематеріального характеру. Таким чином, безкорисливість не вичерпується безоплатністю дій, які вчиняє благодійник, і в силу цього є по-няттям відносним. У зв’язку з цим автор дисертаційного дослідження дійшов висновку, що оптимальним засобом правової регламентації зазначених право-відносин є договір про надання благодійної допомоги, який може містити ряд нематеріальних зобов‘язань отримувача благодійної допомоги по відношенню до благодійника.
На підставі аналізу та синтезу поняття благодійної діяльності та її ознак дисертантом запропоновано вдосконалене нормативне визначення благодійної діяльності як добровільної, усвідомленої, безоплатної діяльності громадян та юридичних осіб з метою безоплатного (або на умовах популяризації винятково свого імені, назви, торговельної марки) подання набувачам необхідної майно-вої, гуманітарної, організаційної та іншої допомоги.
Розділ 2 “Поняття благодійних юридичних осіб, порядок їх утворення та припинення за законодавством України” складається з трьох підрозділів.
Підрозділ 2.1. “Поняття та види благодійних юридичних осіб” присвя-чений розгляду основних двох організаційно-правових форм благодійних юри-дичних осіб: благодійної установи та благодійного товариства. Дисертант від-значає, що у вітчизняній юридичній науці та законодавстві не існує єдиного методологічного підходу до тлумачення даних понять. Для подолання терміно-логічної плутанини із правовим визначенням зазначених суб’єктів правовідно-син слід запровадити поняття “благодійна юридична особа”. Дисертант вважає, що до визначення цього поняття слід підходити як до родового щодо понять благодійна установа та благодійне товариство. На підставі проведеного аналізу дисертант пропонує визначення поняття благодійної юридичної особи. 
Дисертант поділяє точку зору дослідників, які обґрунтовують дуалістичну правову природу існування організаційно-правових форм благодійних органі-зацій, тобто можливість створення благодійних організацій як у формі благо-дійного товариства, так і у формі благодійної установи.
Проводячи дослідження такої організаційно-правової форми благодійної юридичної особи як благодійне товариство на підставі проведеного дослі-дження дисертант вперше пропонує визначення благодійного товариства. По-ряд із відомими ознаками непідприємницьких товариств (наявність членства, засновники – тільки фізичні особи (особа), добровільний вступ у члени органі-зації і вихід з неї, відсутність майнових прав у членів організації на внески, які передані ними у власність організації та ін.) дисертант наводить такі додаткові ознаки, характерні для благодійного товариства, як організаційну єдність; ста-лість членського складу; наявність статуту, затвердженого відповідно до певної процедури; об’єднання на підставі єдиної благодійної мети, яка відображає інтереси певної групи осіб; власна відокремлена матеріальна база; самодіяль-ність та самоуправління як найважливіші принципи функціонування. 
Проводячи дослідження благодійної установи як організаційно-правової форми благодійних юридичних осіб дисертант приєднується до правової пози-ції тих авторів, які визначають благодійну установу як різновид установ, що не мають інституту членства та здійснюють виконання робіт чи надання послуг у благодійній сфері. На підставі аналізу ознак зазначеного суб’єкта дисертантом визначено правову суть благодійної установи як благодійної юридичної особи, що створюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для здійснення благодійної діяльності за рахунок цього майна.
Благодійний фонд розглядається дисертантом не в якості самостійної орга-нізаційно-правової форми юридичної особи, а лише як різновид установи, що утворюється за рішенням фізичних та (або) юридичних осіб шляхом передачі ними у власність третіх осіб майна або майнових прав задля здійснення благо-дійної діяльності. 
У Підрозділі 2.2 “Порядок створення та державної реєстрації благодій-них товариств та установ” розглядаються особливості виникнення благо-дійних товариств та установ за законодавством України та порядок державної реєстрації благодійних юридичних осіб.
Механізм створення благодійних юридичних осіб на даний момент фрагме-нтарно врегульовується ЦК України, Законом України “Про благодійництво та благодійні організації”, Законом України “Про державну реєстрацію юридич-них осіб та фізичних осіб–підприємців” та Положенням про порядок держав-ної реєстрації благодійних організацій. Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що благодійні організації в Україні виникають у нор-мативно-явочному порядку.
Як вже було зазначено дисертантом, Закон не диференціює порядок виник-нення благодійних організацій залежно від їх організаційно-правових форм. Так, зокрема, благодійне товариство створюється шляхом об’єднання осіб (учасників), які спільно розробляють його статут, що підписується всіма учас-никами (засновниками) і є єдиним установчим документом. Благодійна устано-ва створюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення благодійної мети за рахунок цього майна. Благодійна установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акту, який складений засновником (засновниками). Установчий акт про створення благо-дійної установи може міститися і в заповіті. До державної реєстрації благодій-ної установи установчий акт може бути скасований засновником (заснов¬никами).
У підрозділі 2.3. “Підстави та порядок припинення благодійних установ та товариств” розглянуто основні етапи процесу припинення благодійних юридичних осіб.
Припинення благодійного товариства та благодійної установи як і припи-нення будь-якої юридичної особи означає припинення її правосуб’єктності. Воно відбувається в результаті передання всього свого майна, прав та обов‘язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднан-ня, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації (ст. 104 ЦК України).
Припинення благодійних товариств та установ за законодавством України врегульовується досить поверхово. Законодавством здебільшого не враховуєть-ся непідприємницькій характер діяльності зазначених благодійних юридичних осіб, у зв’язку із цим необхідно законодавчо закріпити заборону розподілу майна благодійних установ та товариств між їх засновниками при ліквідації. Наявність такої заборони є необхідним елементом правового субстрату благо-дійних юридичних осіб у всьому світі. На підставі цього дисертант робить пропозицію про необхідність доповнення чинного законодавства нормою по-дібного змісту.
Розділ 3 “Участь благодійних установ та товариств в цивільних право-відносинах” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Виникнення права власності благодійних товариств та установ” проведено дослідження джерел формування майна благодійних товариств та благодійних установ, особливостей майнової правосуб’єктності зазначених благодійних юридичних осіб як складової частини цивільної пра-восуб’єктності цих суб’єктів цивільних правовідносин.
Проводячи аналіз юридичної літератури, дисертант дійшов висновку, що наукові дослідження проблематики виникнення права власності благодійних юридичних осіб не отримали чіткого та всебічного відображення в науковій літературі. У зв’язку з цим дисертант констатує відсутність єдиного теоретич-ного обґрунтування особливостей майнової правосуб’єктності саме благодій-них товариств та установ у вітчизняній правові науці. Це призвело до ігнору-вання законодавчого закріплення особливостей майнової правосуб’єктності благодійних установ та товариств і, як наслідок, гальмування розвитку органі-зованої благодійності в цілому в Україні. 
Дисертант приєднується до точки зору тих вчених, які вважають, що благо-дійна юридична особа володіє специфічною майновою правосуб‘єктністю та не може бути віднесена до якоїсь різновидності юридичних осіб, яка виділя-ється за критерієм цивільної правосуб‘єктності. В процесі дисертаційного до-слідження дисертант дійшов висновку, що головна особливість, що обумовлює специфічний характер майнової правосуб’єктності благодійної юридичної особи, полягає в меті її створення. Вихід за межі головної мети діяльності бла-годійної юридичної особи неминуче призведе до втрати нею однієї з своїх го-ловних інституційних ознак – благодійного призначення. У зв’язку із цим не-обхідно поряд із запровадженою ЦК України загальною правоздатністю для всіх юридичних осіб (ст. 91 ЦК України) впровадити спеціальний характер цивільної правоздатності для благодійних юридичних осіб. На цій підставі ди-сертант заперечує можливість запровадження загальної правоздатності для благодійних товариств та установ і не визнає можливості закріплення в установчих документах благодійної юридичної особи права на здійснення нею підприємницької діяльності. 
Здійснюючи характеристику такого джерела формування майна благодійно-го товариства як членські внески, автор вважає, що тут має місце цивільний договір. Цей вид договору за своєю природою можна віднести до договорів приєднання – коли особа, визнаючи статутні цілі благодійного товариства, ви-являє бажання приєднатися до нього та передати йому певне майно для вико-нання статутних завдань. Такого роду договір можна визнати двостороннім, оскільки, роблячи вступний або членський внесок, громадянин виражає власну волю приймати участь в діяльності благодійного товариства, а облікування внеску є свідченням того, що благодійне товариство готове визнати його в яко-сті власного члена, тим самим визнати за ним права та закріпити обов’язки, які передбачені статутом даної благодійної юридичної особи. Цей договір є дво-стороннім, оскільки права та обов’язки виникають у обох сторін. 
Проводячи аналіз майнової правосуб’єктності благодійних юридичних осіб автор наголошує на тому, що суттєвим джерелом формування майна благодій-ної установи та благодійного товариства виступає майно, яке переходить у їх власність шляхом укладення договору дарування та договору пожертви. В цьому аспекті дисертант звертає увагу на той факт, що визначення пожертви як самостійного цивільного договору довгий час залишалося поза увагою законо-давця та знаходило своє відображення переважно в теоретичних працях. Здійс-нюючи порівняльний аналіз договору дарування та договору пожертви дисер-тант дійшов висновку, що договір пожертви є суттєвим джерелом формування майна благодійних товариств та установ, а також являє собою повністю само-стійний цивільно-правовий договір, що має поряд із іншими тільки йому при-таманні ознаки: 1) цільову обумовленість використання пожертви, 2) контроль з боку пожертвувача за використанням пожертви; 3) категоричну реальність договору пожертви. 
Проводячи аналіз господарської діяльності благодійних установ та това-риств як джерела формування їх майна, дисертант робить висновок, що госпо-дарська діяльність благодійних юридичних осіб повинна носити характер не-підприємницької діяльності та може здійснюватися тільки в межах, які необхідні для підтримки діяльності самих організацій, і носить щодо благо-дійної діяльності підпорядкований характер. Дисертант наголошує на відсут-ності чітких законодавчих критеріїв розмежування між основною та неоснов-ною діяльністю благодійних юридичних осіб, що значно ускладнює процес контролю за належним використанням майна зазначених суб’єктів правовідносин. Проаналізувавши основні наукові підходи та концепції з цього приводу, дисертант приєднується до позиції тих вчених, які пропонують в якості основного критерію розмежування основної (благодійної) та додаткової (непідприєм¬ницької господарської) діяльності благодійних установ та товариств використовувати критерій “мети створення” благодійної юридичної особи. 
У підрозділі 3.2. “Реалізація права власності благодійними товариства-ми та установами” розглянуто основні положення реалізації права власності благодійних установ та товариств, проблематику форм власності та правового режиму майна благодійних юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та утворених ними юридичних осіб. 
Дисертант зазначає, що основна частина майна благодійних юридичних осіб може формуватися за рахунок різних форм власності – приватної (поступ-лення та пожертви з боку громадян та юридичних осіб приватного права); дер-жавної та комунальної (бюджетне фінансування окремих благодійних акцій та програм в режимі соціального замовлення). Однак, як тільки майно, що нале-жить до різних форм власності, потрапляє до благодійної установи або благо-дійного товариства, воно вже втрачає будь-яку видову належність та стає май-ном даної благодійної організації. Таким чином, дисертантом зроблений висновок, що майно благодійної юридичної особи може бути передане їй будь-яким власником: фізичною або юридичною особою, однак на відміну від захі-дних благодійних організацій, де існують відмінності між приватним та публі-чним фондом, вітчизняні благодійні юридичні особи не відрізняються одна від одної за своїм майновим юридичним статусом: всі вони є власниками належ-ного їм майна. 
У зв‘язку із вищенаведеним в загальному визначені закономірності, що ха-рактеризують зміст та здійснення майнових прав благодійних юридичних осіб: благодійна юридична особа є єдиним власником належного їй майнам а засно-вники благодійної організації не мають права вимагати повернення свого май-на або будь-якої іншої компенсації навіть при її ліквідації; у власності благо-дійної юридичної особи перебуває майно, передане їй в якості внесків засновниками (засновником) або членами, а також майно, набуте на інших під-ставах у процесі діяльності; благодійна юридична особа має право здійснювати відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, статутним докуме-нтам і не порушують охоронювані законом інтереси інших осіб; зміст та межі здійснення майнових прав благодійних організацій залежать від обсягу їх циві-льної правоздатності, яка в свою чергу обумовлена організаційно-правовою формою благодійної юридичної особи.
Необхідним елементом реалізації права власності благодійних юридичних осіб є можливість виступу в якості засновника інших юридичних осіб. Дисер-тантом стверджується, що така організаційно-правова форма юридичних осіб, як “підприємство, яке засноване на власності об‘єднань громадян”, що передбачена Господарським кодексом України в аспекті благодійництва категорично не може застосовуватися до юридичних осіб, заснованих благодійними установами та товариствами. Неможливість застосування цієї “організаціно-правової форми” юридичної особи щодо юридичних осіб, заснованих благодійними юридичними особами, пояснюється тим, що вона, по-перше, не передбачена чинним ЦК України, по-друге, благодійна юридична особа повинна виступати єдиним засновником такої юридичної особи; по-третє, благодійну установу взагалі не можна відносити до кола організацій, щодо яких можливе застосування терміну “об‘єднання громадян”, адже основною характерною ознакою правової конструкції благодійної установи є те, що це юридична особа, яка не має членства і, таким чином, не є колективними утворенням. 
Розглядаючи питання природи юридичного зв‘язку благодійної юридичної особи із заснованою нею юридичною особою, дисертантом робиться висновок, що діяльність такої юридичної особи повинна здійснюватися з метою реаліза-ції тих цілей та завдань, які визначаються благодійною організацією-засновником в установчих документах такої юридичної особи. У зв‘язку з цим дисертантом робиться висновок, що для усунення можливості нецільового ви-користання майна благодійних організацій в національному законодавстві не-обхідно втілити принцип “зв‘язаності” діяльності юридичних осіб, які створе-ні благодійними організаціями, з метою та завданнями діяльності самих благодійних організацій-засновників. 
Висновки. У дисертаційному дослідженні зроблено теоретичне узагаль-нення і нові наукові підходи до вирішення завдання, суть яких зводиться до комплексного дослідження правового положення благодійної установи та това-риства, на основі яких досліджено проблеми, які пов‘язані з особливостями юридичної моделі благодійної установи та благодійного товариства, їх майно-вої правосуб‘єктності, теоретичних конструкцій можливих видів непідприєм-ницької господарської діяльності цих юридичних осіб, та запропоновано шля-хи вдосконалення вітчизняного законодавства з метою належного нормативного врегулювання благодійної діяльності, її правових форм та засо-бів здійснення в Україні. 
Результатом наукового дослідження є комплексний аналіз та вдосконалення існуючого нормативного визначення благодійної діяльності як однієї з основ-них інституційних ознак благодійних юридичних осіб; комплексний правовий аналіз такої специфічної форми благодійної діяльності як “спонсорство” і “гуманітарна допомога”, виділення їх основних ознак; вдосконалення законодавчої моделі та чітке окреслення характерних рис благодійної установи, благодійного товариства, визначення правового статусу такої форми установи як благодійний фонд; здійснення ґрунтовного аналізу особливостей майнової правосуб’єктності благодійної установи та товариства; розкриття особливостей змісту та здійснення майнових прав благодійної установи та товариства; обґрунтування пропозиції щодо впровадження до зазначених юридичних осіб режиму спеціальної, а не змішаної, чи загальної правоздатності; обґрунтування заборони здійснення благодійними юридичними особами підприємницької діяльності; обґрунтування критеріїв розмежування благодійної (основної) та господарської (додаткової) діяльності благодійних установ та товариств; з‘ясування правової природи юридичних осіб, які засновані благодійними товариствами та установами. В результаті проведеного дисертаційного дослідження пропонуються авторські відповідні зміни та доповнення норма-тивно-правових актів:

Закон України “Про благодійництво та благодійні організації”:
а). Внести зміни у ст. 1 “Визначення термінів та понять” виклавши визна-чення благодійної діяльності в наступній редакції:
Благодійна діяльність – це добровільна, усвідомлена, безкорислива діяль-ність громадян та юридичних осіб з метою безоплатного (або на умовах попу-ляризації винятково свого імені (назви), торгівельної марки) подання набува-чам необхідної майнової, гуманітарної, організаційної та іншої допомоги.
б). Замінити по тексту Закону термін “благодійна організація” на термін “благодійна юридична особа” та визначити його в ст. 1 наступним чином:
благодійна юридична особа – це непідприємницька організація, що створю-ється однією або кількома особами у формі товариства або установи з метою здійснення благодійної діяльності.
в). Викласти ст. 6 Закону “Організаційно-правові форми благодійних юри-дичних осіб” в наступній редакції:
“Благодійні юридичні особи можуть створюватися у формі благодійної установи та благодійного товариства.
Благодійною установою є благодійна юридична особа, що створюється од-нією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для здійснення благодійної діяльності за рахунок цього майна. 
Благодійним товариством є благодійна юридична особа, створена шляхом об’єднання осіб, що мають право участі в цій організації (яка не має не меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками) з метою здійснення благодійної діяльності.
г). Доповнити ст. 11 Закону “Ліквідація благодійної організації” по-ложенням наступного змісту: 
“Ліквідація благодійної юридичної особи здійснюється на підставі статуту або рішення суду. Кошти та інше майно благодійної організації, що ліквідуєть-ся, не можуть перерозподілятись між її засновниками (членами) і використо-вуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в дохід держави.”
д). Доповнити ст. 14 Закону “Обов‘язки благодійної організації” положен-нями наступного змісту:
“Юридичні особи, які засновані благодійними юридичними особами, ство-рюються та діють відповідно до законодавства України. Благодійні юридичні особи не мають права здійснювати будь-які види підприємницької діяль-ності та отримувати доходи і прибуток від такої діяльності не інакше, як через вказані юридичні особи.
Благодійна юридична особа зобов‘язана періодично, але не рідше одного разу на рік, оприлюднювати повні звіти про джерела залучення коштів (майна) для здійснення благодійної діяльності та про напрями їх викори-стання. 
Благодійна юридична особа зобов‘язана на протязі 10 робочих днів надати такі звіти будь-якому з власних благодійників за запитом остан-нього”.
е). Викласти п. 3 ч.1 ст. 19 Закону “Джерела формування майна та коштів благодійних організацій” в наступній редакції:
“Надходження від проведення благодійних компаній по збору благодійних пожертвувань (фандрейзинг), благодійних масових заходів, благодійних лоте-рей та благодійних аукціонів з реалізації майна, послуг та пожертвувань, які надійшли від благодійників та волонтерів.” 
Закон України “Про заставу”
а). Доповнити ст. 4 “Предмет застави” положенням наступного змісту:
“Предметом застави не може бути майно, що належить на праві власності або на іншому речовому праві благодійним юридичним особам.”
Цивільний кодекс України:
а).Доповнити ст. 91 новою частиною:
“Благодійні юридичні особи є суб‘єктами виключно спеціальної правоздат-ності.”
— Пропонуємо на законодавчому рівні закріпити положення, що підприєм-ницька діяльність не може здійснюватися благодійними юридичними особами як така, що суперечить меті їх створення.
— Пропонуємо на державному та місцевих рівнях впровадити цільові про-грами соціальних замовлень.

Список опублікованих праць

1. Чепурнов В.О. Правовий статус благодійних організацій в англо-саксонський правовій системі // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка ІМВ, 2001. – Вип. 30, Ч. 1. – С.168–171. 
2. Чепурнов В.О. Державне регулювання благодійної діяльності в Україні в радянський та пострадянський періоди // Держава і право: Зб. наук. пр.– К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 15. – С. 271–276.
3. Чепурнов В.О. Щодо питання права власності благодійних організацій // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №11. – С. 44–45.
4. Чепурнов В.О. Правові засади створення та діяльності громадських орга-нізацій // Міжнар. конф. “Конституційне будівництво в Україні: теорія і прак-тика” (м. Ужгород, 1-3 червня 2000 ). – Ужгород: Закарпаття, 2000. – С.262–265.
5. Чепурнов В.О. Некомерційні організації України: проблеми розвитку правової бази // Міжнар. конф. “На порозі тисячоліть: сучасні підходи до роз-витку громад та регіонів” – Ужгород: Мистецька лінія, 2000. – С.72–76.
6. Чепурнов В. Неприбуткові організації в Україні. Загальні положення // Міжнар. конф. “Державне управління та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування” (м. Ужгород, 17-20 вересня 2000). – Ужгород: УжНУ, 2000. – С.232 –244.
7. Чепурнов В.О. Генезис правової категорії “благодійна діяльність” // Між-нар. конф. “Правовий статус національних меншин” (м. Ужгородї, 28 травня 2003 ). – Ужгород: Ліра, 2003. – С.164–169.
8. Чепурнов В.О. Щодо проблем правового регулювання права власності благодійних організацій // Регіональні студії: Зб. наук. пр. – Ужгород: Ліра, 2002. – Вип. 4. – С. 71 – 75.


АНОТАЦІЇ

Чепурнов В.О. Правовий статус благодійних установ та товариств за законодавством України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес; сімейне право, міжнародне приватне право. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню проблеми правового статусу благодій-них установ та благодійних товариств в Україні.
В дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нові на-укові підходи до визначення правового положення благодійної установи та бла-годійного товариства як благодійних юридичних осіб приватного права. В ди-сертації досліджено проблеми, які пов‘язані з особливостями юридичної моделі благодійної установи та благодійного товариства, їх правосуб‘єктності, теоретичних конструкцій можливих видів благодійної діяльності, та запропо-новано шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства з метою належного нормативного врегулювання благодійної діяльності, її правових форм та засо-бів здійснення в Україні. Результатом дисертаційного дослідження є комплекс-ний аналіз та вдосконалення існуючого нормативного визначення благодійної діяльності як однієї з основних інституційних ознак благодійних юридичних осіб; комплексний правовий аналіз специфічних форм благодійної діяльності (спонсорство, меценатство, гуманітарна допомога), виділення їх істотних ознак; вдосконалення законодавчої моделі та чітке окреслення характерних рис благодійної установи та благодійного товариства; здійснення ґрунтовного ана-лізу характеру правоздатності благодійних юридичних осіб, особливостей дже-рел формування майна благодійних юридичних осіб та реалізації права влас-ності.
Ключові слова: благодійна установа, благодійне товариство, правове поло-ження, юридичні особи, організаційно-правові форми, цивільна право-суб‘єктність.


Чепурнов В.А. Правовой статус благотворительных учреждений и то-вариществ по законодательству Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; се-мейное право; международное частное право. – Институт государства и права имени В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. – Киев, 2004.
Диссертационная работа посвящена исследованию проблем правового ста-туса благотворительных учреждений и благотворительных товариществ в Ук-раине.
В дисcертационном исследовании приведено теоретическое обобщение и новые научные подходы к определению правового положения благотворитель-ного учреждения и благотворительного товарищества как благотворительных юридических лиц частного права. В диссертации исследованы проблемы, свя-занные с особенностями юридической модели благотворительного учреждения и благотворительного товарищества, их правосубъектности, теоретических конструкций возможных видов благотворительной деятельности и предложены пути совершенствования отечественного законодательства с целью надлежащего нормативного урегулирования благотворительной деятельности, ее правовых форм и средств осуществления в Украине. Результатом диссертационного исследования явился комплексный анализ и усовершенствование существующего нормативного определения благотвори-тельной деятельности как одного из основных институциональных признаков благотворительных юридических лиц; комплексный правовой анализ специ-фических форм благотворительной деятельности, выделение их основных признаков; усовершенствование законодательной модели и определение харак-терных существенных признаков благотворительного учреждения и благотво-рительного товарищества; осуществле¬ние фундаментального анализа характе-ра правоспособности благотворительных юридических лиц, особенностей источников формирования имущества этих субъектов правоотношений, а так-же реализации ими права собственности.
Ключевые слова: благотворительное учреждение, благотворительное това-рищество, правовое положение, юридические лица, организационно-право¬вые формы, гражданская правосубъектность.

Chepurnov V.O. Legal status of charitable institutions and charitable asso-ciations in accordace with Ukrainian legislation. – Manuscript. 
Thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Sciences (Law) on the speciality 12.00.03 – Civil Law and Civil Process, Family Law, Private International Law. – V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences. – Kyiv, 2004.
The thesis dedicates to the research of the problem on legal status of charitable institutions and charitable associations in Ukraine.
The theoretical generalizations and new scientific approaches to the determina-tion of legal status of charitable institution and charitable association as charitable juridical person of private law were pointed out in the thesis. The problems con-nected with the peculiarities of legal model of charitable institution and charitable association were studied in the thesis as well as their juridical personality, theoretical structures of the possible forms on charitable activity of charitable legal person. The researcher suggests the methods of native legislation improvement with the aim of the proper normative adjustment of charitable activity, legal forms and methods of the execution in Ukraine. 
Based upon the conducted research the author draws the conclusion that legal model of juridical persons, acting in the field of organization philanthropy, appeared first in Roman law. Besides that Christianity Church as its canonical organizations "ecclesiae" had the basic impact upon the process of establishment of organizational-legal forms of up-to-day charitable juridical persons (institution and association).
In the thesis the researcher analyzes the specific forms of charitable activities (sponsorship, patronage, and humanitarian aid) as well as emphasizes their main characteristics. The author of thesis suggests the improved normative definition of charitable activity based on synthesis and analyzes of concept " charitable activity" and its features. Charitable activity is voluntary, deliberate, gratuitous activity of citi-zens and juridical persons with the aim of gratuitous (or on terms of exclusively popularization of its name and trademark) allotment of necessary property, humani-tarian, organizational and the other aids to recipients. 
In the thesis the author improves the legislative model and defines sharply the characteristic features of charitable institution and charitable association as well as analyzes perfectly the character of legal capacity of charitable juridical persons. 
In the thesis the author of thesis draws the conclusion that the main peculiarity stipulating the specific character of property juridical personality of charitable juridi-cal person is in the aim of its creation. Spillover of the main aim of charitable juridi-cal person activity gives rise to the loss of its main institutional characteristic - chari-table purpose. In this connection it is necessary to implement special character of civil legal capacity for charitable juridical persons simultaneously with the imple-mentation of Civil Code of Ukraine of general legal capacity for all juridical persons. 
Based upon the analyze of property juridical personality of charitable juridical persons, the author emphasizes that the vital source of property forming for charita-ble institution and charitable association is the property which are carried over with the contract of gift and the contract of contribution. The author draws attention that the definition of contribution as an independent civil contact doesn't pay legislator' attention for long and is reflected in theoretical works preferably. Comparative analy-sis of the contract of gift and the contract of contribution is the result of author' con-clusion that the contract of contribution is the vital source of property forming for charitable institution and charitable association as well as it is completely independ-ent civil contract with specific characteristics: special conditionally of contribution use; control by contributor over contribution use; flat reality of the contract of con-tribution.
The author of thesis draws a conclusion based upon the analyze of economical activity of charitable institutions and charitable associations as source of their prop-erty forming that economical activity of charitable juridical persons realize within the framework that are necessary to support institutions activities and has secondary (subordinate) character.
In the thesis regularities are defined generally and they characterizes the contents and property rights of charitable juridical persons. Charitable juridical person is sole owner of appertaining property; founders of charitable institution don't have right to restore their property or any compensation even in the case of its liquidation. As property of charitable juridical person has the property such as the contribution of founders (founder) or members as well as property obtained on other terms in its activity. Charitable juridical person has the right to do any actions with its property if their activity doesn't contradict with the law, statute documents and doesn't break the interests of other persons guaranteed by law. Contents and frameworks of property rights of charitable institutions depend on amount of their civil legal capacity caused by organizational-legal form of charitable juridical person.
The author makes a conclusion in the case of juridical connection of charitable juridical person with juridical person founded by them that juridical person activity should accomplish with the aim of realizing goals and tasks determined by charitable institution-founder in the statute of the juridical person.
Key words: charitable organisation, legal status, juriditial persons, organisa¬tional-legal forms, civil legal personality.
 






 Підписано до друку 15.04.2004 р. Зам. № 03/04-2004.
Обсяг 0,9 друк. арк. Формат 60  90/16. Наклад — 100 прим.
 
 
Видавничий центр Інституту держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України: Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.