Татьков В.І. ПРАВОВА ПРИРОДА, СКЛАД І ЗМІСТ УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 346.12+347.725

ТАТЬКОВ Віктор Іванович

ПРАВОВА ПРИРОДА, СКЛАД І ЗМІСТ
УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА


  Спеціальність 12.00.04 – Господарське право;
  господарсько-процесуальне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук


Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень
Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент
Грудницька Світлана Миколаївна,
Інститут економіко-правових досліджень НАН України,
старший науковий співробітник 
відділу економіко-правових проблем (м. Донецьк)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник
Замойський Ігор Євгенович,
Донецький інститут економіки та господарського права,
професор кафедри державно-правових дисциплін (м. Донецьк)

кандидат юридичних наук, доцент
Богун Віктор Павлович,
Дніпропетровський національний університет МОН України,
завідувач кафедри цивільного і 
господарського права (м. Дніпропетровськ)

Провідна установа – Київський національний університет 
  імені Тараса Шевченка (м. Київ).

Захист відбудеться “ 25 ” червня 2003 р. об “11” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.
Автореферат розісланий “ 24 ” травня 2003 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід до ринкових умов господарювання і розвиток нових організаційно-правових форм призвели до становлення акціонерних товариств як найбільш поширеної організаційно-правової форми великого підприємництва. Поширеність та економічна значущість акціонерних товариств висуває підвищені вимоги до якості правового регулювання задля забезпечення їх ефективного функціонування. 
Десятирічна історія розвитку українського законодавства про акціонерні товариства та вітчизняних наукових досліджень принесла початкові результати на шляху становлення ефективної законодавчої бази у процесі її поступового удосконалення. Нещодавно Верховною Радою України прийняті Господарський та новий Цивільний кодекси України, які передбачають зі вступом в дію урегулювання низки існуючих практичних проблем. Більш широке регулювання передбачається в рамках спеціального Закону України “Про акціонерні товариства”, проект якого знаходиться на стадії доопрацювання. Однак, як вбачається, передбачене прийнятими кодексами і законопроектом регулювання не забезпечує повного вирішення існуючих практичних проблем, закладені в кодексах основи правового регулювання потребують подальшого розвитку. Це свідчить про необхідність подальших наукових розробок.
Слід відзначити, що точки зору на правову природу установчих документів принципово розбігаються, а недостатня глибина теоретичної розробки і вагомість аргументації різнопланових підходів не сприяє визначенню найбільш ефективних шляхів вирішення існуючих проблем.
Питання правової природи акціонерного товариства та його установчих документів розглядалися ще в роботах авторів дореволюційного періоду Г.Ф.Шершеневича, А.І.Камінки та ін. У сучасних наукових дослідженнях правова природа, склад і зміст установчих документів аналізувались у роботах І.В.Спасибо-Фатєєвої, Н.О.Саніахметової, О.М.Вінник, С.М.Грудницької, А.С.Удовиченко, О.Р.Кибенко, О.А.Підопригори, Н.В.Кашаніної, О.Н.Садикова, О.Є.Орлової та інших авторів. Дослідження за тематикою установчих документів було здійснене в рамках кандидатської дисертації Удовиченко А.С., але воно торкалося лише функцій установчого договору в господарських товариствах. 
Спірність питання про правову природу установчих документів, що зберігається в науковій літературі, та існуюча недосконалість законодавчого регулювання в даній сфері суспільних відносин свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України в рамках теми 3.1.10.14 “Економіко-правові проблеми посилення ролі державного та корпоративного регулювання в стабілізації та розвитку економіки” (державний реєстраційний номер 0199U001838), зокрема підтеми “в” “Дослідження проблем акціонерного права та корпоративного управління”, у якій дисертант брав участь як співвиконавець. 
Автор провів дослідження правової природи, складу та змісту установчих документів акціонерних товариств, обґрунтував нові теоретичні положення та пропозиції по вдосконаленню правового регулювання у даній сфері суспільних відносин.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є поглиблена розробка господарсько-правового підходу у визначенні правової природи установчих документів акціонерного товариства, їх складу і змісту, аналіз досвіду правового регулювання та існуючих практичних потреб, вироблення пропозицій по удосконаленню законодавства. 
Відповідно до поставленої мети дисертантом було зазначено та вирішено наступні задачі:
проаналізовано теоретичні джерела, законодавство України та законопроекти, господарську практику, зарубіжний досвід правового регулювання за темою дослідження;
визначено правову природу установчих документів акціонерного товариства на основі проведеного аналізу правовідносин, що складаються у процесі створення та діяльності акціонерного товариства, існуючих точок зору щодо їх правової оцінки;
досліджено особливості документального оформлення правовідносин у відкритих і закритих акціонерних товариствах та обґрунтовано пропозиції по вдосконаленню законодавства;
визначено переваги господарсько-правового підходу у правовому регулюванні підстав та наслідків визнання установчих документів недійсними, обґрунтовано відповідні пропозиції по вдосконаленню законодавчого регулювання.
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у процесі створення та діяльності акціонерного товариства, зокрема, та господарських товариств, загалом. 
Предметом дослідження є правова природа, склад і зміст установчих документів акціонерного товариства.
Методологія та інформаційне забезпечення дослідження. Методологічну основу дослідження становили сучасні методи пізнання: діалектичний, системно-структурний, аналітико-синтетичний, формально-логічний, логіко-юридичний, порівняльно-правовий, статистично-правовий. Правова природа установчих документів досліджена за допомогою діалектичного та системно-структурного методів. У дослідженні господарської практики використані методи аналізу та узагальнень. Формально-логічний та логіко-юридичний методи використані для виявлення недоліків законодавчого регулювання та обґрунтування напрямків його удосконалення. За допомогою порівняльно-правового методу узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання створення акціонерних товариств та особливостей їх установчих документів. Статистично-правовий метод використаний для обґрунтування напрямків правового регулювання статусу закритих акціонерних товариств.
Теоретичну основу дослідження, окрім робіт вищевказаних авторів, що стосуються безпосередньо питань правової природи установчих документів, склали загальнотеоретичні роботи основоположників та прихильників господарсько-правової школи В.К.Мамутова, В.В.Лаптєва, Г.Л.Знаменського, О.О.Чувпила, В.М.Гайворонського, І.Є.Замойського, Г.В.Пронської, В.С.Мартемьянова, О.М.Олійник, А.Г.Бобкової, В.С.Щербини, В.В.Хахуліна, Д.Х.Липницького, В.П.Богуна, О.С.Янкової, В.Ю.Полатая та ін.
Емпіричну базу дослідження склали нормативні акти України та зарубіжних країн, що регулюють порядок організації та діяльності господарських товариств, статистичні матеріали, установчі документи акціонерних товариств, справи, що розглядалися в господарських судах України, огляди практики господарських судів, роз’яснення Вищого господарського суду.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є першим в Україні комплексним господарсько-правовим дослідженням, в якому правова природа, склад і зміст установчих документів акціонерних товариств сучасного періоду аналізуються з урахуванням прийнятих Господарського і Цивільного кодексів України. Новизна отриманих результатів полягає у наступному.
Вперше:
1. Характеризуються стадії процесу заснування акціонерного товариства, а саме виокремлено: 
стадію укладання попередніх договорів, направлених на створення товариства (договору між засновниками про створення товариства, інших договорів у його виконання, для відкритих акціонерних товариств – також договорів підписки); 
стадію укладання установчого договору – багатосторонньої угоди, що укладається на установчих зборах між особами, що приймають участь у заснуванні товариства, про схвалення попередніх договорів, створення акціонерного товариства і визначення його правового статусу; 
стадію державної реєстрації товариства. Багатостороння угода закріплюється в установчому договорі, статуті, може закріплюватись у рішенні про створення товариства, якщо за законодавством названі документи виокремлюються в якості самостійних установчих документів, і вступає в дію з моменту державної реєстрації.
2. Доведено необхідність врахування відмінності установчого договору акціонерного товариства як угоди і як локального нормативного акту. 
Установчий договір акціонерного товариства як угода – це підлеглий державній реєстрації правочин двох і більше осіб про створення акціонерного товариства і визначення його правового статусу. Установчий договір як локальний нормативний акт – це один із установчих документів акціонерного товариства, регламентуючий внутрішні відносини в акціонерному товаристві. 
Це може розглядатися як свідоцтво подвійної природи установчого договору як угоди і локального нормативного акту. З даного питання є розбіжності в окремих статтях прийнятих Господарського і Цивільного кодексів, які детально проаналізовані в дисертації. Обґрунтовані пропозиції по їх усуненню.
3. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу у визначенні правової природи установчих документів та їх визначення як корпоративних нормативних актів з елементами приватноправового та публічно-правового характеру. 
По правовій природі установчі документи традиційного акціонерного товариства є корпоративно-правовими актами комплексного характеру, які сполучають у собі елементи приватноправового та публічно-правового регулювання і встановлюють порядок організаційно оформленої спільної діяльності засновників і учасників корпоративного суб'єкта господарювання. 
Установчі документи нетрадиційного одноосібного акціонерного товариства – корпоративно-правові акти комплексного характеру, які сполучають у собі елементи приватноправового та публічно-правового регулювання і встановлюють порядок організаційно оформленої діяльності засновника (учасника) одноосібного корпоративного суб’єкта господарювання, що у разі розширення кола учасників потребують затвердження по процедурі, передбаченій для нового заснування.
Удосконалено:
4. Обґрунтовано доцільність використання японського досвіду у правовому регулюванні порядку заснування товариства шляхом відкритої підписки на акції, а саме: доцільно передбачити опублікування проекту статуту разом з інформацією про випуск акцій у встановленому законом порядку, можливість внесення в нього змін на установчих зборах і право осіб, що голосували проти таких змін, вимагати повернення зроблених внесків і відшкодування збитків, а також малотривалі строки для подачі відповідних заяв, внесення змін до проекту статуту в частині розміру статутного капіталу і скликання повторних установчих зборів. 
5. Визначено необхідність передбачити у законодавстві, з використанням німецького досвіду, спеціальну процедуру “наступного заснування” у разі одночасного заснування товариства з проведенням відкритої підписки на акції після державної реєстрації товариства. Зокрема, пропонується передбачити, що договори, укладені товариством до проведення перших загальних зборів за результатами відкритої підписки на акції підлягають затвердженню рішенням загальних зборів із внесенням відповідних змін до статуту і їх державною реєстрацією, а посадові особи товариства несуть солідарну із засновниками повну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації відповідних змін.
6. Обґрунтовано необхідність встановлення в законі, що акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися як на біржі, так і на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів. Акціонери закритого товариства, а також товариство мають переважне право на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства.
Дістало подальший розвиток:
7. Обґрунтовано пропозиції щодо механізму реалізації переважного права на придбання акцій закритого акціонерного товариства, які доцільно закріпити в Законі “Про акціонерні товариства”, а саме запропоновано: спеціально обумовити право акціонерів на першочергову реалізацію свого переважного права на придбання акцій; передбачити, з використанням японського досвіду, право товариства передати своє переважне право на придбання акцій іншій особі; встановити спеціальне регулювання ціни придбання акцій закритих акціонерних товариств у порядку реалізації переважного права, а саме передбачити, що переважне право на придбання акцій здійснюється за номінальною ціною, якщо інше не передбачене статутом.
8. Обґрунтовано пропозицію про додаткове встановлення спеціальних наслідків недійсності установчих документів акціонерного товариства – примушення до укладання установчого договору належним чином і приведення установчих документів у належний стан, якщо це необхідно для забезпечення правового господарського порядку, і визнання установчих документів дійсними у разі приведення їх у належний стан.
9. Обґрунтовано пропозицію щодо спеціального регулювання наслідків недійсності установчих документів стосовно правової долі укладених у ході діяльності угод, а саме, доцільно встановити, що визнання установчих документів недійсними саме по собі не тягне недійсності угод, вчинених до визнання установчих документів недійсними.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані при підготовці доповідних записок Верховній Раді України “Зміни та доповнення до проекту Закону України “Про акціонерні товариства” (№299/640 від 28.12.2001 р.) та “Про вдосконалення правового регулювання діяльності закритих акціонерних товариств” (№299/642 від 28.12.2001р.). Результати дослідження використані при підготовці монографії “Экономико-правовые и организационные предпосылки обеспечения конкурентоспособности экономики”. Результати дослідження використані також при доопрацюванні проекту Господарського кодексу України і при підготовці підручника “Хозяйственное право”. 
Положення дисертаційної роботи можуть бути використані у господарському судочинстві при розгляді спорів, що виникають між акціонерними товариствами та їх учасниками, в науково-дослідній роботі, в учбовому процесі за курсами “Господарське право”, “Корпоративне право”.
Особистий внесок здобувача полягає у виконанні самостійного дослідження, обґрунтовані наукових положень, розробленні пропозицій по вдосконаленню законодавства на основі аналізу чинних правових норм, практики правозастосування, а також зарубіжного досвіду. Внесок здобувача у спільно опублікованих роботах конкретизовано у списку праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи обговорювались на регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року” (м. Донецьк, 1999 р.), науковій конференції професорсько-викладацького складу економіко-правового факультету Донецького державного університету (м. Донецьк, 1999 р.); підсумковій наукової конференції Донецького національного університету за період 1999-2000 рр. (м. Донецьк, 2001 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у 8 наукових працях загальним обсягом 4,2 д.а., із яких 3,2 д.а. належать здобувачеві особисто.
Структура дисертації зумовлена метою та задачами дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 203 найменувань, 2 рисунки, таблицю, додатки. 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і ступінь дослідженості теми дисертації, пов’язаної із визначенням правової природи, складу та змісту установчих документів акціонерного товариства, обґрунтована необхідність проведення дослідження.
Розділ 1. Законодавчі вимоги до складу та змісту установчих документів акціонерного товариства присвячений аналізу поняття установчих документів, законодавчих вимог і практики складання установчих документів акціонерного товариства. 
У дисертаційній роботі відзначається існування різних підходів у визначенні поняття установчих документів. У діючому законодавстві вони визначені як документи, на підставі яких акціонерне товариство створюється і діє. Згідно іншому підходу установчими є тільки ті документи, на підставі яких товариство діє, а документи про створення товариства установчими не визнаються. 
У дисертації обґрунтовується позиція, згідно якій створення і діяльність товариства є взаємопов’язаними актами і мають певну єдність – без створення нема діяльності, без діяльності недійсне створення. Це свідчить також про єдність документів, що оформлюють створення і діяльність товариства, вимагає затвердження відносин по створенню і діяльності або в одному установчому документі, або в комплекті документів, що являють собою єдине ціле – установчих.
Дисертант формулює визначення установчого документа (установчих документів) як документа (або сукупності документів), що посвідчує створення та правовий статус акціонерного товариства, і відзначає необхідність враховувати це у правовому регулюванні складу та змісту установчих документів. 
Згідно діючому законодавству до складу установчих документів акціонерних товариств входять: установчий договір, а в акціонерних товариствах, створюваних у процесі корпоратизації і приватизації – рішення про створення товариства; статут; протокол установчих зборів. За змістом установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників і учасників, інші відомості, перелічені у статтях 4 та 37 Закону України від 19.09.1991р. “Про господарські товариства”. 
Дисертант вказує на недоліки діючого законодавства, яке не розмежовує вимоги до змісту окремих установчих документів, не встановлює обов’язкових реквізитів того чи іншого документа. Це викликає труднощі на практиці, призводить до невиправданого звуження змісту установчого договору чи, навпаки, дублювання норм установчого договору та статуту, можливих колізій та ін., про що свідчать результати аналізу установчих документів акціонерних товариств, що пройшли державну реєстрацію у виконкомах Донецької області та судова практика розгляду спорів. 
Наслідком недосконалого регулювання змісту установчого договору і статуту стало віднесення до установчих документів змінами до ст.8 Закону України “Про підприємництво” також протоколу установчих зборів. Дане законодавче рішення зумовлювалося необхідністю заповнити вакуум, створений сформованим уявленням про зміст установчого договору як договору між ініціаторами створення акціонерного товариства, що припиняє свою дію після реєстрації товариства, з одного боку, і статуту товариства, що діє з моменту створення товариства, з іншого. У результаті рішення про створення товариства і ряд інших питань, що вирішуються на установчих зборах, не потрапляли ні до змісту установчого договору, ні до змісту статуту. Внесення вказаних змін до ст.8 Закону “Про підприємництво” забезпечувало потребу повного охоплення установчими документами правових зв’язків, що виникають на стадії заснування товариства, однак залишало певний простір для критики – до реєстрації має представлятися не процедурний документ, який відображає характер подій, що відбуваються на установчих зборах, а випрацюване його учасниками рішення. 
У прийнятому Господарському кодексі, так само як і в прийнятому Цивільному кодексі протокол установчих зборів не названий у складі установчих документів акціонерного товариства. Але визнання у кодексах єдиним установчим документом акціонерного товариства статуту тягне за собою протилежні складнощі: рішення про створення товариства може взагалі залишитися поза державної реєстрації.
Дисертант вказує на необхідність зваженого підходу у регулюванні складу та змісту установчих документів з урахуванням правової природи відносин, що виникають при створенні та діяльності акціонерних товариств.
Розділ 2. Правова природа установчих документів акціонерного товариства присвячений дослідженню відносин, що складаються в процесі створення і діяльності акціонерного товариства, аналізу існуючих підходів у визначенні правової природи установчого договору і статуту та обґрунтуванню авторського трактування правової природи установчих документів і відповідних пропозицій до законодавства. 
Не зважаючи на те, що законодавство визначає правовідносини між засновниками і передплатниками на акції як договірні, питання про договірну основу виникнення акціонерного товариства у літературі залишається спірним. На думку низки дослідників, акціонерні товариства, на відміну від інших господарських товариств, не мають договірної основи виникнення.
Слід погодитися з думкою, що правовідносини в рамках діючого акціонерного товариства будуються на основі корпоративних принципів і є корпоративними. Однак помилковим було б стверджувати, що корпоративним відносинам в акціонерному товаристві, створеному шляхом відкритої підписки на акції або розподілу акцій серед засновників, не передувала багатостороння угода. Даний висновок відповідає позиції вищої судової інстанції у господарських спорах, що вказує на необхідність виводити порядок укладання установчого договору з загальних правил про порядок укладання і виконання угод і зобов'язань (див. п.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних зі створенням, реорганізацією і ліквідацією підприємств"). 
Визнання договірної основи створення та діяльності акціонерного товариства в його традиційній формі як колективного господарюючого суб’єкта має важливе практичне значення. Воно складає теоретичну базу для розробки таких інститутів у публічно-правовому регулюванні статусу акціонерних товариств, як право на незгоду, обов'язок викупу акцій у разі реорганізації та ін.
Дисертант приєднується до існуючої концепції, згідно з якою відносини по створенню і діяльності господарської організації з правами юридичної особи є відносинами, направленими на організацію і здійснення організаційно оформленої господарської діяльності її засновників і учасників, та вказує на невиправданість спроб оцінювати правову природу установчих документів у відриві від реальних відносин, що складаються у процесі їх прийняття і дії. В дисертації наводиться зарубіжний досвід правового регулювання, що свідчить на користь застосування у праві наведеної концепції.
На підставі проведеного аналізу характеру правовідносин, що складаються при створенні акціонерного товариства, а також існуючих проблем правового регулювання та практичних потреб дисертант дійшов висновку, що при визначенні правової природи установчого договору слід застосовувати системний підхід та охоплювати всю сукупність правовідносин, що складаються. 
Аналіз відносин, що складаються в процесі створення акціонерного товариства, показує, що процес укладання установчого договору акціонерного товариства включає кілька стадій. Першою є стадію укладання попередніх договорів, які направлені на створення товариства (договору між засновниками про створення товариства, інших договорів у його виконання, для відкритих акціонерних товариств – також договорів підписки). Наступною є стадія укладання багатосторонньої угоди, що укладається на установчих зборах між особами, що приймають участь у заснуванні товариства, про схвалення попередніх договорів, створення акціонерного товариства і визначення його правового статусу. Заключною є стадія державної реєстрації товариства. Установчий договір вступає в дію з моменту державної реєстрації, оскільки без державної реєстрації рішення про створення товариства з правами юридичної особи є недійсним. 
У роботі обґрунтовується помилковість трактування установчого договору як договору про спільну діяльність по створенню акціонерного товариства, що після створення товариства припиняє свою дію. Збереження дії установчого договору після державної реєстрації необхідне для забезпечення виконання обов’язку засновників і учасників товариства по повній оплаті акцій, обов’язку не розголошувати конфіденційну інформацію про ті чи інші питання створення акціонерного товариства. Після державної реєстрації товариства може виникнути необхідність внесення змін в установчий договір з приводу зміни порядку оплати акцій (не коштами, а майном) та ін. Тим більш не виправданою є точка зору, згідно з якою установчий договір прирівнюється до договору про спільну діяльність засновників, що є ініціаторами створення товариства, адже останній є лише першим кроком на шляху укладання установчого договору.
Дисертант відстоює існуючу позицію, згідно якій установчий договір є нормативним договором двох і більше суб’єктів про встановлення прав і обов’язків як загальних правил поведінки на майбутній час для невизначеного кола осіб, додатково уточнюючи ту особливість, що він укладається з урахуванням законодавчих норм і підлягає державній реєстрації, а також те, що з нього виникає внутрішньогосподарське зобов’язання, яке опосередковує комплекс майнових і організаційних відносин. Це дозволяє розцінювати установчі документи, в яких він закріплений, як локальні нормативні акти, склад і зміст котрих залежить від ступеню публічно-правового регулювання статусу товариства та визначається їх функціональним призначенням. Автор особливо підкреслює відмінність поняття установчого договору як угоди і як локального нормативного акту, де останній є лиш одним із установчих документів, у яких знаходить своє закріплення угода. Наведене може розглядатися як свідоцтво подвійної природи установчого договору як угоди і локального нормативного акту. З даного питання є розбіжності в окремих статтях прийнятих Господарського і Цивільного кодексів, які детально проаналізовані в дисертації. Обґрунтовані пропозиції по їх усуненню.
У дисертації обґрунтовується висновок про ідентичну правову природу установчих документів (незалежно від їх складу), які є документальним оформленням досягнутої на установчих зборах угоди про створення товариства та особливості його правового статусу – установчого договору. 
Визнання у правовій природі статуту такої її складової, як договірна, може бути розцінене як дискусійне з тієї точки зору, що зміст статутів акціонерних товариств на сучасному етапі в значній мірі піддається публічно-правовому регулюванню. Широка розповсюдженість акціонерних товариств та особливості їхньої організації вимагають визначення різноманітних сторін статусу акціонерного товариства в законі. Як наслідок, установчі документи наповнюються нормами публічно-правового регулювання, але залишається і певний простір для договірного врегулювання тих чи інших питань. 
Публічно-правові особливості статусу акціонерного товариства показують невиправданість традиційного трактування статуту суто як договору між засновниками. З іншого боку, невиправдане трактування статуту як корпоративного нормативного акту, позбавленого елементу договірної природи. 
Оформлені установчим договором про створення акціонерного товариства і після державної реєстрації останнього правовідносини засновників і учасників товариства набувають корпоративного характеру, а установчий договір і статут юридичної сили корпоративного нормативно-правового акту. Законодавча вимога про державну реєстрацію установчих документів, складених з урахуванням існуючого законодавчого регулювання, свідчить про їх змішану правову природу: установчі документи поєднують у собі елементи договірної і публічно-правової природи, що забезпечує їх кваліфікацію як локально-правових актів комплексного характеру.
Оцінка установчого договору як корпоративного нормативно-правового акту дозволяє встановити корпоративні принципи внесення змін в установчий договір, а також його розірвання (більшістю голосів). Присутність договірного елементу у правовій природі цього документа вимагає збереження доцільного обсягу гарантій прав засновників і учасників акціонерного товариства у випадку істотних змін у його правовому статусі, що закріплюється установчими документами в межах законодавчого регулювання. Необхідний мінімум таких гарантій складає право акціонерів на незгоду у випадку внесення змін в установчі документи, якщо це істотно змінює права акціонера. З урахуванням публічних інтересів, дане право має сполучатись із встановленням законодавчого регулювання щодо меж викупу акцій. Гарантії для засновників від змін в установчих документах щодо їх правового статусу повинні забезпечуватись законом. Дисертант підкреслює доцільність використання німецького досвіду, згідно якому умови про пільги засновникам, встановлені при заснуванні, не можуть змінюватися протягом досить тривалого часу.
У дисертаційній роботі також обґрунтовується доцільність використання японського досвіду у правовому регулюванні порядку заснування товариства шляхом відкритої підписки на акції. Для забезпечення інтересів учасників заснування у ході поетапного договірного процесу, направленого на створення акціонерного товариства, доцільно передбачити опублікування проекту статуту разом з інформацією про випуск акцій у встановленому законом порядку, можливість внесення в нього змін на установчих зборах і право осіб, що голосували проти таких змін, вимагати повернення зроблених внесків і відшкодування збитків. На цей випадок у законі слід передбачити достатньо короткі строки для подачі відповідних заяв, внесення змін до проекту статуту в частині розміру статутного капіталу і скликання повторних установчих зборів.
Стосовно одноосібних акціонерних товариств (за діючим законодавством – державних акціонерних товариств, в яких всі акції належать державі) в роботі відзначається, що ця нетрадиційна форма акціонерного товариства сформувалась на сучасному етапі як виняток із загального правила організації акціонерного товариства як колективного суб‘єкта господарювання для організаційно-правового забезпечення переливу капіталу в багатоукладній економіці. Вона позначена певним ступенем умовності її правової характеристики як товариства, яке за статусом максимально, наскільки це дозволяють особливості одноосібного товариства, наближена до традиційної форми. Установчі документи нетрадиційного одноосібного акціонерного товариства являють собою корпоративно-правові акти комплексного характеру, які сполучають у собі елементи приватноправового та публічно-правового регулювання і встановлюють порядок організаційно оформленої діяльності засновника (учасника) одноосібного корпоративного суб’єкта господарювання. На перетворення одноосібного акціонерного товариства у традиційне мають розповсюджуватися правила, передбачені для заснування, установчі документи в їх новій редакції вступати в дію у загальному порядку – з моменту державної реєстрації.
Сполучення в правовій природі установчого договору елементів приватноправового та публічного-правового характеру свідчить на користь трактування установчого договору як господарсько-правового акту.
У літературі висловлюється думка, що установчий договір є різновидом цивільно-правового договору. Така постановка питання викликає заперечення як з вищенаведених, так і з наступних причин. Установчий договір має не тільки відзначений авторами майновий характер, але також корпоративний характер, регулює не тільки майнові відносини, що складаються між акціонерами і товариством, але й організаційно-управлінські відносини, що складаються в процесі функціонування товариства. Ці відносини взаємообумовлені і нерозривні, оскільки не можуть існувати самостійно. Через це вимагають системного підходу при їхньому регулюванні в рамках господарського права, що забезпечує комплексний підхід у регулюванні горизонтальних і вертикальних внутрішньогосподарських відносин. 
Окрім того, у визначенні правової природи установчого договору акціонерних товариств слід враховувати високий ступінь публічності в їх організації та діяльності. У зарубіжних країнах він пояснюється, як правило, залученням значної кількості передплатників на акції. Це позначається у тому числі на назві акціонерного товариства, створеного шляхом відкритої підписки на акції – воно вважається публічним акціонерним товариством або публічною компанією. У країнах на пострадянському просторі ступінь публічності акціонерних товариств підвищується тим, що вони створені в процесі приватизації державного майна. Високий ступінь публічності став підставою для віднесення їх окремими вченими до суб’єктів публічного права. Дисертант же приєднується до існуючої думки про те, що тут сполучаються елементи приватноправового і публічно-правового регулювання. У роботі відзначена необхідність державного регулювання процесів створення та діяльності акціонерних товариств для забезпечення їх ефективного функціонування та ефективності економіки в цілому. Високий ступінь публічності в діяльності акціонерних товариств вимагає значного обсягу публічно-правового регулювання в даній сфері за збереження необхідного і достатнього обсягу регулювання приватноправового характеру.
На основі проведеного дослідження в роботі проаналізовані положення прийнятих Господарського і Цивільного кодексів щодо порядку заснування акціонерного товариства. Господарський і Цивільний кодекси передбачають різні способи заснування товариства: в ГК закріплений діючий порядок ступеневого заснування з проведенням відкритої підписки на акції до державної реєстрації товариства, в ЦК – новий порядок одночасного заснування з проведенням відкритої підписки на акції після державної реєстрації. Щодо застосування норм кодексів в дисертації підкреслюється доцільність подальшої законодавчої розробки у Законі “Про акціонерні товариства” обох варіантів заснування відкритого акціонерного товариства. Як приклад, наводиться досвід окремих зарубіжних країн, де законодавством одночасно передбачені обидва варіанти заснування товариства. Поряд з цим у роботі підкреслюється необхідність передбачити в законодавстві на випадок одночасного заснування спеціальну процедуру “наступного заснування”, відому зарубіжному законодавству, наприклад німецькому. Зокрема, пропонується передбачити, що договори, укладені товариством до проведення перших загальних зборів за результатами відкритої підписки на акції підлягають затвердженню рішенням загальних зборів із внесенням відповідних змін до статуту і їх державною реєстрацією, а посадові особи товариства несуть солідарну із засновниками повну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації відповідних змін.
Розділ 3. Удосконалення складу та змісту установчих документів акціонерного товариства присвячений обґрунтуванню пропозицій до законодавства на основі аналізу існуючих проблем і досвіду правового регулювання. 
В роботі відзначається, що визнання у прийнятому Цивільному, а в результаті узгодження також Господарському кодексі установчим документом акціонерного товариства тільки статуту, викликає певні складнощі у врегулюванні документального оформлення відносин у процесі заснування та забезпечення необхідного контролю з боку органів державної реєстрації за дотриманням законодавства в цьому процесі. 
Можливим варіантом законодавчого регулювання є визнання в якості документа, що підтверджує прийняття рішення про створення товариства на установчих зборах, затвердженого при заснуванні статуту, що подається до реєстрації. Однак слід враховувати, що таке підтвердження не завжди є достатнім для забезпечення приватних і публічних інтересів. У разі заснування товариства шляхом відкритої підписки на акції окремі обставини процесу заснування мають принципове значення і вимагають державної реєстрації (наявність кворуму на установчих зборах, результати голосування з питання про створення товариства і затвердження статуту), інакше може відбутися державна реєстрація недійсного товариства і ущемлені приватні інтереси осіб, що приймали участь у заснуванні, інтереси кредиторів недійсного товариства, публічні інтереси. Отже, практичні потреби вимагають доповнення складу установчих документів установчим договором чи рішенням про створення товариства.
Дисертант підкреслює доцільність визнання єдиним установчим документом, де відображаються всі сторони статусу відкритого акціонерного товариства, статуту, чого вимагає високий ступінь публічності відкритих акціонерних товариств. Але в цьому разі затверджений на установчих зборах статут слід подавати до державної реєстрації з рішенням про створення товариства. 
Щодо закритих акціонерних товариств, створюваних шляхом розподілу акцій серед засновників, то вони не вдаються до відкритої підписки на акції, і вимоги до розкриття інформації про їхню діяльність повинні бути нижчими. Більш виправданим було б, враховуючи потреби практики, дозволити закритим акціонерним товариствам поширювати на деякі сторони статусу товариства режим конфіденційності, що можливо в рамках установчого договору.
Таким чином, доцільною була б зміна редакції відповідних норм кодексів про один установчий документ акціонерного товариства. За неможливості останнього певне удосконалення правового регулювання, передбаченого кодексами, може бути здійснене в законі.
Зокрема, в Законі “Про акціонерні товариства” необхідно більш детально врегулювати встановлений прийнятим Господарським кодексом порядок заснування акціонерного товариства шляхом відкритої підписки на акції, передбачити необхідність подання рішення про створення відкритого акціонерного товариства чи установчого договору закритого акціонерного товариства до державної реєстрації, уточнити склад установчих документів акціонерного товариства. Дисертант підкреслює, що Господарський кодекс залишає необхідний простір для вдосконалення правового регулювання в цій сфері. 
На основі проведеного дослідження практичних проблем та зарубіжного досвіду правового регулювання дисертант прийшов до висновку, що принцип подання до реєстрації статуту, затвердженого засновником, який одночасно є рішенням про створення товариства, задовольняє лише відносно одноосібних відкритих акціонерних товариств.
У роботі обґрунтовуються пропозиції до проекту Закону “Про акціонерні товариства” щодо регулювання змісту статуту, рішення про створення товариства, установчого договору, особливо підкреслюється думка, що відмова від установчого договору в якості самостійного установчого договору повинна позначатися на змісті статуту, де в цьому разі мають відображатися всі сутнісні умови заснування товариства, в т.ч. відомості про засновників і їх правовий статус. 
Передбачений у прийнятих Цивільному та Господарському кодексі перелік відомостей, що відображаються в статуті відкритого акціонерного товариства, доцільно доповнити в законі відомостями про: затвердження грошової оцінки майна, що вноситься засновниками в оплату за акції та кількість отриманих за нього акцій; погодження угод, укладених засновниками до створення товариства; пільги, що надаються засновникам. У рішенні про створення товариства мають міститися відомості про: створення товариства і затвердження статуту, наявність кворуму на установчих зборах і результати голосування. В установчому договорі закритого акціонерного товариства відображаються відомості про: заснування товариства; затвердження установчого договору і статуту; засновників; затвердження грошової оцінки майна, що вноситься засновниками в оплату за акції та кількість отриманих за нього акцій; погодження угод, укладених засновниками до створення товариства; пільги, що надаються засновникам; інші відомості за рішенням засновників, якщо закон не вимагає їх включення до статуту. Для одноосібного закритого акціонерного товариства роль установчого договору може виконувати рішення про створення товариства, в якому можуть бути закріплені окремі конфіденційні сторони статусу товариства.
Окремо дисертантом проведено аналіз особливостей установчих документів закритих акціонерних товариств, пов’язаних з обмеженням руху акцій.
Аналіз змісту установчих документів діючих закритих акціонерних товариств та господарської практики свідчить про те, що у низці випадків окремі формулювання установчих документів щодо обмеження руху акцій можуть призводити до фактичної неможливості відчуження акціонерами своїх акцій. Це склало підґрунтя для спроб визнати будь-які обмеження руху акцій в установчих документах закритих акціонерних товариств недійсними. 
У роботі аналізується протирічлива судова практика останніх років, дається критична правова оцінка позиції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо розповсюдження на закриті акціонерні товариства правил руху акцій, передбачених для відкритих акціонерних товариств. Опубліковані дисертантом обгрунтування правильного тлумачення норм діючого законодавства мали сприяти формуванню судової практики, яка нещодавно знайшла підтвердження у рішеннях вищих судових органів.
Дисертант підкреслює, що організаційно-правова форма закритого акціонерного товариства визнана у світовій практиці. Практична потреба в її збереженні є і в Україні. Особливо актуальне це питання для великих стратегічних підприємств, що мають перспективний стійкий розвиток. Спроби анулювати можливості контролю закритих акціонерних товариств за рухом своїх акцій можуть бути розцінені як зовнішній вираз прагнення певних кіл до "переділу власності" на інвестиційно привабливих об'єктах. 
У прийнятому Господарському кодексі в результаті тривалих дискусій отримало закріплення право корпоративних підприємств діяти у організаційно-правовій формі закритого акціонерного товариства. Кодекс, зокрема, передбачив обмеження щодо руху акцій закритих акціонерних товариств на біржі та встановив переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами.
Проведене дисертантом дослідження показало доцільність встановлення додаткових гарантій у цій сфері. Враховуючи, що більшість операцій з цінними паперами на сьогодні здійснюється на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів, доцільно додатково встановити, що акції закритого акціонерного товариства, окрім біржі, також не можуть розповсюджуватися на вказаному ринку.
Право переважного придбання акцій доцільно надати також товариству і розповсюдити його на всі випадки відчуження акцій, залишивши осторонь лише правонаступництво, задля попередження обходу законодавства шляхом укладання договорів міни, застави, тощо. Відповідний досвід правового регулювання має місце у Російській Федерації, де хибна правозастосовча практика викликала зміни в законодавстві ще у 2001 році. Російська практика зіштовхнулася також з непомірним завищенням цін, за якими закриті акціонерні товариства вимушені були викуповувати акції. 
У розвиток норм Господарського кодексу України в Законі “Про акціонерні товариства” необхідно встановити механізм реалізації переважного права придбання акцій та врегулювати порядок визначення ціни акцій. Дисертант пропонує з цією метою, по-перше, спеціально обумовити право акціонерів на першочергову реалізацію свого переважного права на придбання акцій. По-друге, доцільно, з урахуванням японського досвіду, передбачити право товариства вказати у своєму рішенні особу, якій акції товариства можуть бути відчужені, передавши своє переважне право на придбання акцій іншій особі. По-третє, доцільно встановити спеціальне регулювання ціни придбання акцій закритих акціонерних товариств у порядку реалізації переважного права. Запропоновано передбачити, що переважне право на придбання акцій здійснюється за номінальною ціною, якщо статутом не передбачений інший порядок реалізації цього права.
У роботі також критикується передбачене в проекті Закону “Про акціонерні товариства” обмеження кількості учасників закритих акціонерних товариств, яке фактично спричинить ті ж економічні наслідки, що і скасування організаційно-правової форми закритого акціонерного товариства. Незачепленою залишиться лише незначна частина підприємств. Таким чином, зберігає актуальність питання подальшої долі великих закритих акціонерних товариств. 
Розділ 4. Підстави та правові наслідки визнання установчих документів акціонерного товариства недійсними присвячений дослідженню господарської практики складання установчих документів акціонерних товариств, аналізу правового регулювання підстав і наслідків визнання установчих документів недійсними, існуючих недоліків і напрямків удосконалення. 
Аналіз передбачених в рамках прийнятих Господарського і нового Цивільного кодексів підстав та наслідків недійсності угод, показує переваги норм ГК, підтверджуючи доцільність спеціального регулювання господарських відносин у рамках Господарського кодексу України.
Привертає увагу регулювання такої підстави недійсності угод, як протиріччя інтересам держави і суспільства, яке передбачене ст. 49 діючого ЦК України, а також ст. 207 прийнятого Господарського кодексу. У новому Цивільному кодексі закладене регулювання, що звужує підстави недійсності до протиріччя моральним підвалинам суспільства (ст. 203) і порушення публічного порядку (ст. 228). При цьому до останнього віднесені дії, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 
Однак у господарській сфері забезпечення правового господарського порядку потребує більш широкого регулювання. Зокрема, необхідне збереження такої підстави недійсності договорів, як протиріччя інтересам держави і суспільства. Необхідність такої підстави недійсності угод підтверджується, наприклад, судовою практикою визнання недійсними установчих документів фірм, зареєстрованих за підробленими паспортами. По передбаченому прийнятим Цивільним кодексом регулюванню вони не можуть бути визнані недійсними як фіктивна угода (ст.234), оскільки їхнє затвердження зроблене з наміром створити правові наслідки, передбачені угодою, але для неналежного суб'єкта. Визнання недійсними на підставі протиріччя актам цивільного законодавства (ст.ст.215, 203 прийнятого ЦК) також не може задовольнити, як мінімум, тому, що двостороння реституція в даному випадку виявилася б недоречною. Протиправні угоди, що містять ознаки кримінального правопорушення, носять суспільно небезпечний характер і суперечать інтересам держави і суспільства. До них варто застосовувати спеціальні наслідки – стягнення в доход держави. Відповідне регулювання передбачається нормами Господарського кодексу.
Загалом наслідки недійсності установчих документів не повинні суперечити публічним інтересам і мають бути спрямовані на забезпечення правового господарського порядку. Слід враховувати, що визнання установчих документів недійсними і відміна державної реєстрації суб’єкта господарювання може тягти за собою низку негативних соціально-економічних наслідків, пов’язаних з ліквідацією підприємства. На сьогодні судова практика виходить з того, що в процесі розгляду спору сторони можуть самі усунути в установленому порядку порушення, які могли б потягти за собою визнання установчих документів недійсними – шляхом приведення їх у відповідність до законодавства, необхідного погодження з відповідним державним органом та ін. 
Правові наслідки недійсності установчих документів мають передбачати можливість вибору прийнятного варіанту врегулювання економічно значущого питання, а судові органи повинні докладати всіх зусиль для належного його врегулювання. Одним з можливих правових наслідків недійсності установчих документів акціонерного товариства слід визнати примушення до укладання установчого договору належним чином і приведення установчих документів у належний стан, якщо це необхідно в публічних інтересах, для забезпечення правового господарського порядку.
Доцільно не тільки зберегти таку правову підставу недійсності установчих документів, як протиріччя інтересам держави і суспільства, але і додатково передбачити можливість визнання їх дійсними у випадку приведення в належний стан.
Визнання недійсним установчого договору повинне тягнути за собою правові наслідки приведення сторін у вихідне положення тільки у випадках, якщо недійсними визнані також попередні договори, що укладаються на стадії укладання установчого договору (договір засновників про створення товариства і договори підписки на акції). Дійсність же попередніх договорів вимагає їхнього виконання – приведення установчих документів у належний стан і створення товариства в належному порядку. 
Доцільно також передбачити спеціальне законодавче регулювання наслідків недійсності установчих документів підприємства стосовно правової долі угод, укладених за час його діяльності, а саме, встановити, що визнання установчих документів недійсними саме по собі не тягне недійсності угод, вчинених до визнання установчих документів недійсними.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження сформульовані наступні висновки.
1. Адекватність організаційно-правової форми акціонерного товариства нинішньому рівню розвитку висококонцентрованої економіки зумовлює її широке застосування у практичній діяльності і настійно вимагає економічно ефективного правового регулювання. Законодавче регулювання питань документального оформлення відносин, що виникають у процесі створення і діяльності акціонерних товариств, потребує вдосконалення.
2. При виборі напрямків правового регулювання необхідно враховувати практичні потреби і наявний вітчизняний та зарубіжний досвід правового регулювання. Правове забезпечення ефективної діяльності акціонерного товариства потребує врахування як приватних, так і публічних інтересів, і відповідно, використання господарсько-правового підходу у правовому регулюванні. 
3. Аналіз відмінностей правового регулювання, що передбачається прийнятими Господарським і новим Цивільним кодексами України, показує переваги правового регулювання, передбаченого Господарським кодексом, для регулювання відносин у сфері господарювання. Передбачене у рамках останнього правове регулювання господарських відносин має важливе значення як законодавчий важіль державного регулювання економіки і забезпечення правового господарського порядку.
4. Доцільним буде приведення редакції прийнятих Цивільного і Господарського кодексів у відповідність до позиції автора, яка, передбачаючи деякі удосконалення, в основному відповідає діючому законодавству України. Проведене дослідження показало відсутність підстав для змін у правовому регулюванні складу установчих документів акціонерного товариства, що очікуються у зв'язку з прийняттям Цивільного і Господарського кодексів. 
5. Основними результатами даного дослідження є обґрунтування:
системного підходу у визначенні правовідносин, направлених на укладання установчого договору, де виокремлено стадію укладання попередніх договорів, стадію укладання основного договору і стадію державної реєстрації; 
необхідності врахування відмінності установчого договору акціонерного товариства як угоди і як локального нормативного акту, де установчий договір як локальний нормативний акт – це один із можливих установчих документів акціонерного товариства, у яких знаходить своє закріплення установчий договір як угода; 
комплексного підходу у визначенні правової природи установчих документів як корпоративних нормативних актів з елементами приватноправового і публічно-правового характеру;
пропозицій по вдосконаленню порядку заснування акціонерного товариства шляхом відкритої підписки на акції;
пропозицій по вдосконаленню законодавчих вимог до документального оформлення відносин, що складаються в процесі створення та діяльності акціонерних товариств;
пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання руху акцій закритих акціонерних товариств і механізму реалізації переважного права на придбання акцій;
пропозицій по спеціальному регулюванню наслідків недійсності установчих документів акціонерних товариств.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Татьков В.І. Правова природа статуту акціонерного товариства: теоретичні аспекти // Правничий часопис Донецького університету. - 2000. - №2(5). - С. 22-26.
2. Татьков В.И. Проблемы правового регулирования организационно-правовой формы закрытого акционерного общества // Экономико-правовые и организационные предпосылки обеспечения конкурентоспособности экономики / В.К.Мамутов, Л.А.Савельев, Н.А.Орлова и др. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2002. - С.95-113. 
3. Татьков В.І. Арбітражний розгляд спорів про визнання установчих документів не дійсними // Правосуддя – гарант законності у сфері економічних правовідносин: Міжвідомч. наук. збірник / За ред. Д.М.Притики, В.В.Медведчука, М.А.Потебенька та ін. - К. - 2000. - Том 21(1). - С.392-396.
4. Грудницька С.М., Татьков В.І. Правова природа установчого договору акціонерного товариства // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2000. - №1. - С.178-188. (Особистий внесок здобувача: дослідження наукових поглядів та обгрунтування авторського трактування правової природи установчого договору). 
5. Татьков В.І. Організаційно-правова форма закритого акціонерного товариства: проблеми і напрями розвитку // Вісник господарського судочинства. - 2002. - №2.- С.204-211.
6. Гайворонский В.Н., Татьков В.И. Хозяйственные товарищества (общества). Гл. 11: § 1.2 // Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В.К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - С. 301-312. (Особистий внесок здобувача: аналіз відмінних особливостей окремих видів господарських товариств, в тому числі, акціонерних, і існуючих в цій сфері проблем правового регулювання).
7. Татьков В.И., Грудницкая С.Н. Проблемы правового положения закрытых акционерных обществ // Материалы региональной науч.-практ. конф. "Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область – 2010)". Секция “Экономико-правовое обеспечение реформ”. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины. - 2000. - С.28-33. (Особистий внесок здобувача: обґрунтування напрямків удосконалення правового режиму установчих документів закритих акціонерних товариств).
8. Татьков В.И. Совершенствование законодательства об акционерных обществах // Праці підсумкової наукової конференції Донецького національного університету за період 1999-2000 рр.: Правознавство. - Донецьк: ДонНУ. - 2001. - С.142-144.

АНОТАЦІЯ

Татьков В.І. Правова природа, склад і зміст установчих документів акціонерного товариства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – Господарське право; господарсько-процесуальне право. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню правової природи установчих документів, аналізу законодавчих вимог до складу і змісту установчих документів акціонерного товариства, практичних проблем та існуючих потреб і обґрунтуванню пропозицій до законодавства. У роботі досліджено відносини, що складаються у процесі створення та діяльності акціонерного товариства, існуючі точки зору щодо їх правової оцінки та визначено на основі проведеного аналізу правову природу установчих документів акціонерного товариства, досліджено особливості документального оформлення правовідносин у відкритих і закритих акціонерних товариствах, проаналізовано правові підстави та наслідки визнання установчих документів недійсними та визначено переваги господарсько-правового підходу у правовому регулюванні відповідних питань. До аналізу залучається зарубіжний досвід правового регулювання складу і змісту установчих документів. Наведені додаткові аргументи у розвиток одного з існуючих підходів у визначенні правової природи установчих документів та обгрунтоване авторське трактування правової природи установчих документів, висуваються пропозиції по удосконаленню законодавства.
Ключові слова: акціонерне товариство, правове регулювання, правовідносини, правова природа, установчі документи, установчий договір, статут, рішення про створення товариства, недійсність договорів. 

SUMMARY

Tatkov V.I. Legal Nature, Composition and Contents of the Joint-stock Company Constituent Documents. – Manuscript.
Thesis for the Candidate's Degree of Law in speciality 12.00.04 – Economic Law; Economic and Procedure Law. – Institute of Economic and Legal Research under the National Academy of Sciences of Ukraine, Donetsk, 2003.
The thesis is devoted to research of the legal nature of the constituent documents, analysis of legislative requirements for the composition and contents of the constituent documents of the joint-stock company, as well as to practical problems, current needs and substantiation of the proposals for the legislation improvement. In the study the relations are investigated which are formed in the process of establishment and operation of the joint-stock company and the points of view as for their legal estimation. Based on the conducted analysis the legal nature of the joint-stock company constituent documents is defined, specific features of drawing up of the documents for open and closed joint-stock companies after recognition the constituent documents invalid are analyzed and the advantages of the economic and legal approach to legal regulation of all these and corresponding problems are shown. The analysis includes foreign experience in legal regulation of the composition and contents of the constituent documents. Some more arguments as for development one of the existent approaches to recognition of the legal nature of the constituent documents are presented. The author's interpretation of the constituent documents legal nature is substantiated and the proposals on improvement of the legislation are made.
Key words: joint-stock company, legal regulation, legal relations, legal nature, constituent documents, constituent agreement, statute, decision on establishment of the company, invalidity of agreements.

АННОТАЦИЯ

Татьков В.И. Правовая природа, состав и содержание учредительных документов акционерного общества. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 – Хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. – Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2003.
Диссертация посвящена исследованию правовой природы учредительных документов, анализу законодательных требований к составу и содержанию учредительных документов акционерного общества, практических проблем и существующих потребностей и обоснованию предложений к законодательству.
В работе исследованы отношения, складывающиеся в процессе создания и деятельности акционерного общества, существующие точки зрения относительно их правовой оценки и определена на основе проведенного анализа правовая природа учредительных документов акционерного общества, исследованы особенности документального оформления правоотношений в открытых и закрытых акционерных обществах, проанализированы правовые основания и последствия признания учредительных документов недействительными и определены преимущества хозяйственно-правового подхода в правовом регулировании соответствующих вопросов.
Первый раздел диссертации посвящен анализу законодательных требований к составу и содержанию учредительных документов акционерного общества, а также практики правоприменения и выявлению основных недостатков правового регулирования в этом направлении. Обоснована позиция, согласно которой, создание и деятельность акционерного общества являются взаимосвязанными актами, представляющими единство – без создания нет деятельности, без деятельности недействительно создание, что свидетельствует также о единстве документов, оформляющих создание и деятельность общества – учредительных документов. Сформулировано определение учредительных документов как совокупности документов, удостоверяющих создание и правовой статус акционерного общества, указано на необходимость учитывать это в правовом регулировании состава и содержания учредительных документов.
Во втором разделе проводится исследование отношений, складывающихся в процессе создания и деятельности общества, анализируются существующие подходы к определению правовой природы учредительных документов, приводятся аргументы в развитие одного из существующих подходов и обосновывается авторская трактовка правовой природы учредительных документов акционерного общества. Обоснован системный подход в определении правоотношений, направленных на заключение учредительного договора, где выделены стадии заключения предварительных договоров, основного договора и государственной регистрации. Определена необходимость учета различия учредительного договора как соглашения и как локального нормативного акта. Обоснована необходимость комплексного подхода в определении правовой природы учредительных документов и дано их определение как корпоративных нормативных актов с элементами частноправового и публично-правового характера. Даны предложения по совершенствованию порядка учреждения акционерного общества путем открытой подписки на акции.
В третьем разделе рассматриваются направления совершенствования состава и содержания учредительных документов акционерного общества, обосновывается целесообразность различного подхода в определении законодательных требований к документальному оформлению отношений по созданию и деятельности открытого и закрытого акционерного общества, обосновываются предложения к законодательству. Обоснованы предложения по совершенствования правового регулирования движения акций закрытых акционерных обществ и механизма реализации преимущественного права на приобретение акций.
Четвертый раздел посвящен анализу правового регулирования оснований и последствий признания учредительных документов недействительными, исследованию хозяйственной практики составления и утверждения учредительных документов, ее недостатков и направлений совершенствования. Анализируется действующее законодательство об основаниях и последствиях признания учредительных документов недействительными и практика его применения, проблемы правового регулирования оснований и последствий недействительности сделок. Обосновываются направления совершенствования законодательства в свете возникающих на практике проблем, связанных с признанием учредительных документов недействительными. На основе проведенного анализа обосновываются предложения к законодательству.
Ключевые слова: акционерное общество, правовое регулирование, правоотношения, правовая природа, учредительные документы, учредительный договор, устав, решение о создании общества, недействительность договоров.