Кравчук В.М. ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНА ТА ПРИПИНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН ПІД ЧАС БАНКРУТСТВА

ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНА ТА ПРИПИНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН

ПІД ЧАС БАНКРУТСТВА

Банкрутство суб'єкта господарювання впливає на всі сфери його діяльності, зокрема й на ті відносини, які прийнято називати корпоративними. На жаль, питання, пов'язані із здійсненням корпоративних прав в процедурі банкрутства, ще не знайшли належного висвітлення в українській юридичній літературі. Разом з тим, актуальність цих питань є очевидною.
Окремі питання, які мають, насамперед, практичне значення, пропонуються до Вашої уваги в цій роботі.
Корпоративні правовідносини під час банкрутства змінюються, оскільки істотно обмежується право учасників на участь в управлінні юридичною особою-боржником. Відповідно до ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.
Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: 
- реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;
- створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;
- створення філій та представництв;
- виплату дивідендів;
- проведення боржником емісії цінних паперів;
- вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
Повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Таким чином, закон допускає припинення повноважень не лише керівника боржника, але й іншого органу управління, яким є загальні збори учасників. Перешкоди діям розпорядника можуть мати місце не лише зі сторони керівника, але й зі сторони учасників (засновників) юридичної особи-боржника. Припинення повноважень зборів учасників за ухвалою суду є способом усунення таких перешкод.
Проте, закон не визначає, які саме повноваження органу управління боржника можуть бути припинені. Вважаю, що господарському суду слід припиняти лише ті повноваження, неправомірне здійснення яких перешкоджає законним діям розпорядника майна. Припинення всіх повноважень може призвести до ситуації, коли певні дії не зможуть бути вчинені ані розпорядником, ані вищим органом управління боржника. Наприклад, коли треба буде внести зміни до статуту. 
Слід відзначити, що вищенаведене норма не передбачає, чи переходять права вищого органу управління до розпорядника майна. Йдеться лише про можливість покладення на розпорядника майна виконання обов'язків керівника боржника до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Однак якщо припиняються усі повноваження вищого органу управління, то нового керівника фактично немає кому призначати. 
Для усунення цих проблем, господарському суду слід надати право не припиняти, а обмежувати конкретні повноваження вищого органу управління боржника.
Припинення повноважень органів управління відбувається також у зв'язку із санацією боржника. Відповідно до п.4 ст. 17 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. 
Таким чином, якщо під час процедури розпорядження майном повноваження органів управління можуть бути припинені господарським судом, то під час санації - припиняються обов'язково в силу прямого припису закону і переходять до керуючого санацією.
Це означає, що з моменту винесення ухвали про санацію загальні збори учасників товариства-боржника втрачають повноваження вищого органу управління, а керуючий санацією такі повноваження одержує. На виконання плану санації він вправі приймати рішення від імені юридичної особи, зокрема щодо збільшення (зменшення) статутного капіталу, прийняття нових учасників, внесення змін до статуту. 
Слід відзначити, що такий висновок не узгоджується із чинним реєстраційним законодавством. У ст. 8 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що зміни до установчих документів підписуються засновниками (учасниками) юридичної особи, але не передбачено, що право підпису має керуючий санацією чи будь-яка інша особа замість засновників (учасників).
Отже, з одного боку, повноваження вищого органу управління боржника переходять до керуючого санацією, а з другого - реалізація тих повноважень, які пов'язані із внесенням змін до установчих документів, виявляється неможливою. Саме тому, якщо планом санації передбачено обмін вимог кредиторів на корпоративні права боржника, то керуючий санацією, навіть якщо прийме рішення про збільшення статутного капіталу, не зможе зареєструвати відповідних змін до статуту. В цій частині законодавство про реєстрацію юридичних осіб потребує узгодження із законодавством про банкрутство.
Обмеження повноважень органів управління допускається також в порядку вжиття судом заходів щодо забезпечення вимог кредиторів на підставі ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому слід мати на увазі, що господарський суд не вправі обмежувати діяльність третіх осіб, які не є учасниками провадження у справі. Так, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2004 р. на забезпечення грошових вимог кредиторів ВАТ "Оріана" заборонено представникам ВАТ "Оріана" без погодження з судом прийняття участі в органах управління ЗАТ "Лукор" та прийняття будь-яких рішень щодо передачі у платне (безоплатне) володіння, користування та розпорядження активами ВАТ "Оріана", переданими в статутний фонд ЗАТ "Лукор", згідно акта прийому-передачі майна в статутний фонд від 05.12.2004 р. та додатків до нього.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2005 р. дозволено ВАТ "Оріана" - акціонеру ЗАТ "Лукор" приймати участь в засіданнях органів управління ЗАТ "Лукор" - спостережної ради, загальних зборів, з усіх питань, які віднесені до їх компетенції. 
Ухвала була оскаржена боржником ВАТ „Оріана".
Вищий господарський суд відзначив, що майно, передане до статутного фонду ЗАТ "Лукор", є власністю останнього та відповідно ВАТ "Оріана" належить право власності на акції ЗАТ "Лукор" у розмірі внеску. У справі про банкрутство господарський суд наділений повноваженнями на вжиття заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів шляхом накладення арешту та встановлення заборон на відчуження лише майна (майнових прав) боржника та не вправі вживати такі заходи щодо майна (майнових прав), які належить іншій юридичній особі.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне з метою захисту прав та законних інтересів кредиторів та боржника доповнити оскаржувану ухвалу, встановивши заборону ВАТ "Оріана" відчужувати майнові активи, а також корпоративні права, належні ВАТ "Оріана" у ЗАТ "Лукор". Отже, у разі знаходження у ЗАТ "Лукор" майнових активів, що належать саме ВАТ "Оріана", їх відчуження також забороняється.
Вищий господарський суд України касаційні скарги ВАТ "Оріана" та Фонду державного майна України задовольнив частково. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2005 р. у справі № Б-7-11/283 змінив, доповнивши її резолютивну частину наступним: "Заборонити ВАТ "Оріана" відчужувати майнові активи, а також корпоративні права, належні ВАТ "Оріана" у ЗАТ "Лукор". 
Під час провадження у справі про банкрутство корпоративні правовідносини можуть припинятися з загальних підстав. Проте, слід мати на увазі, що після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
Зазначена норма, що передбачена у п. 11 ст. 13 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сформульована невдало. Слова „рішення про вихід із складу учасників боржника юридичної особи" допускають різне тлумачення. 
На перший погляд, зазначена норма може бути розтлумачена як така, що стосується лише тих випадків, коли зі складу учасників боржника виходить юридична особа. Саме так можна пояснити застосування слів „юридичної особи". Якщо б законодавець бажав би встановити загальне правило про неможливість виходу усіх учасників, то потреби в цих словах не було; достатньо було б слів „рішення про вихід зі складу учасників боржника".
Разом з тим, для чого встановлювати різницю між учасниками, фізичними і юридичними особами? Очевидно, що мета цієї правової норми не в цьому. Її призначення, як мені видається, полягає в тому, що б не допустити неконтрольованого зменшення активів боржника. Адже у зв'язку із виходом учасника і придбанням акціонерним товариством власних акцій відбувається виплата учасникам вартості частини майна боржника пропорційно до частці в статутному капіталі товариства. Саме тому в одній нормі йдеться і про вихід зі складу учасників, і про придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
Таким чином, обмеження, передбачене у п. 11 ст. 13 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" треба розуміти як таке, що забороняє товариству без згоди розпорядника майном приймати рішення про вихід учасників зі складу товариства під час процедури розпорядження майном боржника.
Якщо саме в цьому полягав задум законодавця, то навряд чи його можна вважати успішно реалізованим. Не враховано, що вихід з товариства - це одностороннє волевиявлення учасника, яке не вимагає від товариства прийняття жодних рішень. Тому товариство не приймає рішення про вихід учасника, але приймає рішення про внесення змін до установчих документів, які пов'язані із вибуттям учасника, який вийшов з товариства. За заявою учасника, який виходить, товариство може також прийняти рішення про виплату в натуральній формі. 
Вважаю, що обмежувати потрібно не прийняття рішення про вихід, а проведення розрахунків з учасником, оскільки після виходу з товариства він теж стає його кредитором, рівним з іншими, які беруть участь у справі про банкрутство. Мета такого обмеження - не допустити проведення розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, акціонером (учасником), який продав акції (частки) товариству в обхід встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів. Учасники одержують відшкодування вартості належних їм корпоративних прав щодо боржника в останню чергу.
Враховуючи наведене, до норми, передбаченої п. 11 ст. 13 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" потрібно внести зміни. Пропоную її викласти в наступній редакції: „Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна проводити виплату учасникам (їх спадкоємцям) вартість частини майна боржника у зв'язку із припиненням їх участі в товаристві, приймати рішення про придбання належних учасникам товариства корпоративних прав щодо боржника."
Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить обмежень щодо інших підстав припинення корпоративних правовідносин під час банкрутства. Зокрема, учасник боржника може бути виключений з товариства, а також може вільно розпоряджатися своїми корпоративними правами (окрім продажу боржнику), можливий також перехід частки спадкоємцям (правонаступникам).
В судовій практиці виникли питання про можливість приватизації підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство. Так, у справі про банкрутство ДАХК "Енергобуд" ухвалою господарського суду міста Києва зупинено процес приватизації боржника до припинення провадження у даній справі. При цьому суд виходив із положень п. 6 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (слід відзначити, що на 2007р. дія зазначеної норми зупинена).
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006 р. вказану ухвалу суду першої інстанції у справі залишено без змін.
Верховний суд касаційну скаргу задовольнив та передав справу на новий розгляд, відзначивши при цьому, що у разі приватизації належного державі пакету акцій, відбудеться відчуження тільки корпоративних прав. Зупинення процесу приватизації ДАХК "Енергобуд" по суті не відповідає завданням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме відновленню платоспроможності боржника. 
Таким чином, Верховний Суд України вважає, що зміна власника корпоративних прав в процесі банкрутства не обмежується законом і може здійснюватися вільно. 
ВИСНОВКИ:
Усі наведені вище міркування та доводи дозволяють дійти висновку про необхідність істотного доповнення законодавства про банкрутство та корпоративного законодавства. Зокрема:
1. Господарському суду слід надати право не припиняти, а обмежувати конкретні повноваження вищого органу управління боржника.
2. Розпорядження корпоративними права боржника в процесі банкрутства здійснюється вільно. Однак з метою забезпечення активів боржника п. 11 ст. 13 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пропонується викласти в наступній редакції: „Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна проводити виплату учасникам (їх спадкоємцям) вартість частини майна боржника у зв'язку із припиненням їх участі в товаристві, приймати рішення про придбання належних учасникам товариства корпоративних прав щодо боржника."

 18.09.2007р.                                                                                                                                                                         Володимир Кравчук