Спасибо-Фатєєва І.В. КОРПОРАТИВНІ ПРАВА УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

Термін "корпоративні права" набув широкого поширення як на практиці, так і в теорії права, а також у сфері законодавчого регулювання. З'ясування їхньої сутності тим більше цікаво, що як в Україні, так і в РФ, і Бєларусі відсутнє аналогічне правове "лоно" для виведення з нього дефініції цих прав, тому що законодавство цих держав не передбачає таких юридичних осіб, як корпорації й отже, не повинне бути й поняття прав учасників корпорацій як прав корпоративних. 
У юридичній науці проводилися дослідження корпоративного й акціонерного права як права об'єктивного . Однак висновки, до яких прийшли вчені, занадто суперечливі і, як наслідок, не визначили й вторинного поняття - поняття корпоративних прав як прав суб'єктів (суб'єктивних прав).  
Із двох наведених посилок зрозуміло, чому незважаючи на те, що по своїй сутності корпоративні права є суб'єктивними цивільними правами , цим терміном Цивільні кодекси (ЦК) України, РФ і Бєларусі не оперують і в них поняття корпоративних прав не міститься. 
В Україні ситуація з регулюванням майнових відносин у сфері підприємництва (і в тому числі прав учасників господарських товариств) істотно ускладнилася із прийняттям Господарського кодексу (далі - ГК) і активним втручанням у регулювання цих відносин норм публічного права. Так, під час відсутності цивільно-правового поняття корпоративних прав воно дається в ст. 167 ГК (зі змінами згідно із Законом № 483-V від 15.12.2006), у якій ці права визначаються як сукупність майнових (право на одержання певної частини прибутку (дивідендів) юридичної особи й активів у випадку її ліквідації) і немайнових прав (право на участь в управлінні нею). 
 Термін "корпоративні права" використовується й у податковому законодавстві, з тією різницею, що вони зізнаються правом власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи (ст.1.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). 
Наведені поняття корпоративних прав цілком відповідають сутності прав учасника господарського товариства (ст. 116 ЦК України), оскільки вони поєднують у нероздільне ціле майнові й немайнові права, надані учасникам. Причому зазначені права взаємообумовлюють одне одне безвідносно до тому, що з них первинне, а що вторинне. Так, право майнової участі в товаристві (внесення вкладів, оплата вартості акцій) визначає, як правило, і право на участь в управлінні товариством (участь у загальних зборах, право голосу й ін.). І навпаки, реалізація права на участь у загальних зборах (причому, не тільки й не стільки кожним учасником, а такої їхньої сукупності, що уможливлює прийняття зборами рішень, тобто наявність кворуму) є необхідним фактом для реалізації кожним учасником свого майнового права на одержання доходу від своїх майнових вкладень (участь у розподілі частини прибутку товариства, одержання дивідендів).
 Складність у сприйнятті єдиного комплексу прав учасника товариства викликана тим, що в ЦК України окремо врегульоване право участі в товаристві (ст. 100). Аналіз цього права свідчить про його нетотожність із корпоративними правами (правами учасника господарського товариства як комплексом правомочностей). По-перше, воно врегульовано в загальних положеннях щодо юридичних осіб і стосується будь-якого товариства, а не тільки господарського. По-друге, воно відрізняється від майнового права, яким є право учасника товариства на частку в статутному капіталі. По-третє, воно є особистим немайновим правом, що безпосередньо пов'язане з особистістю учасника товариства. Тому, по-четверте, право участі невід'ємне від учасника, оскільки належить тільки йому й лише як учаснику товариства, а не будь-якій особі. І буде воно його правом, поки не припиниться його зв'язок із товариством. Однак, при цьому, по-п'яте, у порівнянні з іншими особистими немайновими правами право участі має свою специфіку, що стосується можливості його передачі, у той час як особисті немайнові права, за загальним правилом, не відчужувані від їхнього носія ніякими правовими механізмами. Згідно ж ст. 100 ЦК України, право участі в товаристві не може окремо передаватися іншій особі. Таке формулювання природно викликає питання про те, окремо від чого або від кого не може воно передаватися? Очевидно, мається на увазі, що окремо від майнових прав.  
Під майновими правами учасника ЦК України має на увазі частку (її частину) у статутному капіталі господарського товариства, що його учасник може продати або іншим способом відступити іншим учасникам товариства або третім особам (ч. 1 і 2 ст. 147). Таке формулювання свідчить про розуміння частки в статутному капіталі як об'єкта права власності, яким його носій (учасник товариства) вправі розпоряджатися. Хоча по суті вірніше було б говорити про майнове право учасника як об'єкт його права власності. 
Корпоративні права також пов'язані із правом власності, тобто є об'єктами останнього. Однак їхня специфіка полягає в тому, що вони не мають винятково майнову природу, оскільки певна їх складова носить немайновий характер.
З висловлених міркувань виявляється, що відсутність регулювання цивільним законодавством виниклі в праві феномена корпоративних прав породжує не тільки міркування щодо застосування закону, але й розходження в регулюванні майнових і немайнових прав на рівні закону. Якщо при цьому ще й зіставити регулювання не тільки ЦК, ГК і публічних законів, а й приписи закону в сфері регулювання цінних паперів, то подібні протиріччя стають очевидними. Досить послатися на визначення, закріплене в ч. 1 ст. 194 ЦК України (Частина перша статті 194 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3480-IV від 23.02.2006 Прийнято Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 р. № 3480 - IV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 31. - Ст. 268.) й ч. 1 ст. 142 ЦК РФ про те, що цінний папір засвідчує майнові права. В абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону РФ "Про ринок цінних паперів" уже говориться про сукупність майнових і немайнових прав, закріплених в емісійному цінному папері, який є акція. Аналогічно регулює права з пайових цінних паперів п.1 ч.1 ст.195 ЦК України, що передбачає посвідчення ними права на участь в управлінні емітентом.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що, по-перше, корпоративні права й права учасників господарського товариства по своїй природі є аналогічними поняттями. По-друге, до їх складу входять як майнові, так і немайнові права. По-третє, згідно ЦК України окрема передача цих складових іншим особам не допускається. По-четверте, корпоративні права є об'єктом права власності їхн носіїв (учасників господарського товариства).
Одночасно цікавим є більш вузька постановка питання про те, чи є власниками учасники товариства, особливо тому, що їх так часто йменують у сфері науки господарського права. В контексті вищенаведеного потрібно відмітити, що учасники товариства є власниками. Однак об'єктом їх права власності будуть майнові права або ширше - корпоративні права. Власником також буде й саме товариство, а об'єкт його права власності інший - це майно товариства. Тому варто відрізняти: а) учасників господарського товариства й акціонерів від співвласників; б) об'єкти права власності учасників (корпоративні права) і акціонерів (ними будуть акції) і господарського товариства (майно); в) правовий режим власності учасників і господарського товариства, що не може бути позначений як довірча власність.