Спасибо-Фатєєва І.В. Методологічні проблеми корпоративного управління

Останнім часом до юридичного лексикону українських правників і фахівців потрапило словосполучення корпоративне управління і стало все більш поширюватися при висвітленні проблематики, пов'язаної з функціонуванням акціонерних товариств (АТ). Проте залишається невизначеним само його поняття, взаємозв'язок з корпоративним правом і правом акціонерним.

З відновленням в Україні такої форми юридичної особи, як АТ розпочалося заново наукове осмислення тих правових   механізмів, за допомогою яких спрацьовує це утворення. При цьому методологічну роль мають не тільки закони із передбачуваними ними поняттями та процедурами, а й загальнонаукові поняття і методи з їх інструментарієм та підходами. За допомогою таких міждисциплінарних понять, як інтерпретація, моделювання, інформація, ефективність та ін. вдалося більш поглиблено вникнути у правові зв'язки в АТ та інших корпоративних юридичних особах.

Складнощі, що при цьому виникають, і необхідність використання вищепойменованих підходів для розвитку праворозуміння в цій сфері суспільних відносин, обумовлені достатньо низьким рівнем  законодавчої техніки, суперечностях в термінології, непродуманості підходів та ін. В такому становищі завданням науки корпоративного управління є кропітка робота через наукове осмислення тих змісту і форми, які сьогодні запропоновані на рівні закону, у дієві конструкції із розробкою правил їх побудування і використання. Отже важливості набуває методологічний інструментарій, що пристосовує до корпоративного управління як загальної програми дослідження пропозиції конкретних і взважених процедур і засобів розв'язання проблем, що виникають при цьому.

Це є ще й тому важливим і необхідним, що корпоративне управління являє собою приватне право, а відтак - його регулювання не може ґрунтуватись на імперативності і надмірному втручанні держави у відповідні (тобто корпоративні) відносини. Цілком очевидним є необхідність опрацювання такої методологічної концепції, теорії і окремих методів та принципів, на підставі яких можливо було б надавати необхідної регламентації і вирішувати відповідним чином проблеми корпоративного управління.

Основними методологічними недоліками, про які можна зазначити в сучасній правовій науці, є наступні.

1. Змішання теорії щодо існуючого становища корпоративного управління і того, що повинно бути. При  чому останнє потребує спирання не на недосконалі закони, а на концептуально обґрунтовану, практично вивірену модель, що увібрала у себе досягнення права інших країн і врахувала особливості сучасного економіко-правового стану України. Просте коментування чинних українських законів, систематизація без творчої наукової думки щодо їх вдосконалення, доктринального перепрацювання не дасть ніякого результату. Прикладами при цьому можуть бути підтримка численними науковцями розуміння договору про створення АТ як його установчого документа, що є принципово невірним, виходячи з концептуального розуміння правовідносин в АТ. Після ж того, як в проекті ЦК такий договір не називається установчим документом, з'являться відповідні наукові роботи знов-таки коментаторського толку, висвітлюючи це положення. Проте такий підхід до наукових досліджень не дає нічого позитивного для розвитку відповідного сегменту соціального буття.

2. Консервативне і майже закосніле ставлення до наукових і загальнотеоретичних надбань минулого. Безумовно, що їх коливання повинно бути обґрунтованим і вивіреним. Неможливо припустити, щоб усталені правові конструкції раптом зруйнувалися із виникненням у когось (хоча б і авторитетної особи) свого бачення. Проте і впертість в збереженні того, що вже відумерло, навряд чи слід привітати. Так, усталене розмежування права на галузі і неможливість вмістити нові утворення в праві і законодавстві породжують складнощі як в підходах до регулювання корпоративних відносин, так і в застосуванні відповідних норм. Проте навряд чи можна піддавати сумніву той факт, що такі утворення в законодавстві, як корпоративне право, суміщує в собі як норми цивільного права, так і норми права цінних паперів, фондового ринку, податкового, конкурентного і баг. ін.

3. Агресивне непорозуміння між різними науковими спільнотами. Тривалий спір між господарниками й цивілістами, що переріс в сучасності в захоплення проблематикою приватного і публічного, результативність чого надто сумнівна. Це яскраво простежується в прийнятті двох взаємовиключаючих кодексів - Цивільного і Господарського, кожен з яких містить норми, що регулюють відносин в АТ по-різному. На тлі відсутності порозуміння єдиного підходу щодо регулювання корпоративних відносин (як і багатьох інших) одночасне застосування норм двох кодексів буде неможливим.

Викладене свідчить про необхідність визначення загальної моделі правового регулювання корпоративних правовідносин із встановленням меж державного втручання в ці відносини як на рівні видання нормативно-правових актів, так і здійснення відповідної діяльності на фондовому ринку, так і на ринку корпоративного управління.

Опубліковано в збірнику матеріали міжнародної наукової конференції «Методологічні проблеми правової науки» - Харків: Право, 2003. - С. 253 - 255.