Васильєв Д. В. Корпоративне управління в Росії - чи існують шанси на покращання?

Вступ: феодальні війни за російські корпорації

Біл ьшість іноземних інвесторів та громадськість в цілому здригаються, коли читають статті західних кореспондентів з Москви про жорстокі війни як в самих російських корпораціях, так і навколо них. В цій кампанії застосовуються різноманітні методи з метою перерозподілу власності (дуже часто застосовуються "розмивання" пакетів акцій шляхом нових емісій, банкрутство, реорганізація компаній, маніпулювання реєстрами, створення паралельних рад директорів, процедурні питання щодо організації зборів акціонерів. Справа дійшла навіть до озброєного захоплення підприємств: наприклад директори, які достроково буди звільнені зі своїх посад з тієї чи іншої причини, захоплювали підприємства без відповідного дозволу, покладаючись, часто, на підтримку місцевої влади та членів трудових колективів і, часто, застосовуючи спеціалізовані озброєні підрозділи. 
 Розглянемо лише декілька нещодавніх корпоративних конфліктів в 1999-2000 рр.:
· протистояння між ВАТ "Сіданко" та ВАТ "ТНК";
· примусове заміщення керівника ВАТ "Транснєфть";· спроба націоналізації Ломоносівської фабрики порцелянових виробів;· конфлікт навколо порушення прав малих акціонерів дочірніх підприємств ВАТ "ЮКОС НК" (нафтова компанія";· сутички між власниками та працівниками, які захопили Виборзький целюлозно-паперовий виробничий комплекс;· озброєне захоплення Качканарського гірничо-збагачувального комплексу (з двома окремими керівництвами);· два окремих керівництва на Орсько-Халіловському металургійному комплексі;· конфлікт навколо переходу "Сургутнєфтєгаз" на єдиний вид акцій;· спроба озброєного захоплення "Мосхімфармпрепарату".
 Ймовірно, що нещодавнє погіршення ситуації пов'язано, частково, з бажанням людей створити для себе більш сприятливі умови на наступному етапі в кампанії з перерозподілу власності. Цей процес мав місце і раніше - варто лише згадати "війни олігархів" в 1997 - і триває по сьогоднішній день. Результатом цього є негативний імідж корпоративного управління в "російському стилі", який з'явився в такому середовищі.

 Однак ситуація не настільки вже безнадійна. Навіть в скандалах можна знайти позитивні та конструктивні моменти: громадськість глибше усвідомлює потребу у фундаментальному покращанні системи корпоративного управління в Росії, яка забезпечить реальний захист інтересів та прав інвесторів. В кінці-кінців, інвестиції приходять лише туди, де додержуються права інвесторів.
 
Історичний екскурс

Приватизація в Росії: народження російської моделі корпоративного управління

Саме російська модель приватизації ("найбільший продаж державного майна в 20 столітті") в 1992-1994 зумовила основні риси структури корпоративної власності та управління в Росії та визначила основні напрямки їх розвитку: 60% сьогоднішніх російських акціонерних товариств з'явилися в результаті приватизації, а їх частка в загальному промисловому виробництві становить 80%. Це, в свою чергу, значною мірою зумовило природу та особливі риси розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Росії. 
 Основні риси російської моделі приватизації в стислому викладі:

· масова корпоратизація в процесі приватизації (в Росії було створено більше 30 тис. відкритих акціонерних товариств, що перевищує кількість компаній в Східній та Центральній Європі і країнах СНД разом узятих);· значні переваги працівників та керівництва підприємств та їх активна участь в приватизації (на самому початку приватизації 50-60% акцій передавалися у власність працівників підприємств за ваучери (або продавалися за грошові кошти);· масовий продаж (або безкоштовне розповсюдження) акцій приватизованих підприємств за ваучери, які були випущені для всього населення за символічну плату;· вільна передача ваучерів та їх вільний обіг на ринку, що сприяло процесам концентрації власності, які значно випередили фактичний продаж акцій. (Приблизно 25-30% населення продали ваучери, які вони отримали, при цьому третина проданих ваучерів опинилася в руках іноземців);· продаж акцій в рамках сертифікатної приватизації як напряму, так і через посередників - сертифікатних інвестиційних фондів (близько 25 млн. чоловік стали акціонерами таких фондів). Сертифікатні інвестиційні фонди стали першими інститутами колективного інвестування в пост-комуністичній Росії;· відкритість відкритих акціонерних товариств, яка була створена в процесі приватизації, дозволила розпочати процеси перерозподілу власності через вільний продаж акцій.
Конкретна початкова структура корпоративної власності, яка з'явилася, стала результатом реалізації цього типу приватизаційної моделі.

В середньому, в 1999 інсайдери володіли 60-65% акцій приватизованих підприємств, зовнішні інвестори - 18-22%, частка власності держави доходила до 17%.
  В зв'язку з володінням державою великими пакетами акцій так-званих стратегічних підприємств, через розмір цих підприємств (ця ситуація типова для інших країн, таких як Угорщина, Чеська Республіка, Польща та інші) структура корпоративної власності і, відповідно, наступна траєкторія розвитку корпоративного управління різко відрізнялася на підприємствах нафтогазового комплексу, енергетичної та телекомунікаційної галузей, частка власності держави в яких становила, як правило, 38-51%, а частка інсайдерів - 20-30%. Для порівняння, на підприємствах легкої, харчової промисловості та підприємствах з виробництва будівельних матеріалів частка держави або взагалі була відсутня, або ж не виходила за рамки 10-15%, при цьому інсайдери відігравали домінуючу роль на цих підприємствах. 
 Продовження участі держави в капіталі багатьох російських підприємств є однією з причин неефективності їх економічної діяльності та джерелом багатьох російських скандалів - як політичних, так і корпоративних. Ось чому приватизація цих пакетів акцій важлива не лише для покриття дефіциту бюджету, але й для покращання ефективності російської економіки. Уряд Росії багато разів оголошував відповідні плани приватизації, які передбачають швидкий продаж малих (до 25%) пакетів акцій, якими володіє держава, тисяч приватизованих підприємств, але вони не знайшли свого втілення.
 В цілому, значне домінування інсайдерів на початковому етапі пост-приватизаційного розвитку є найголовнішою рисою корпоративної власності та управління в Росії.
 Домінування з боку інсайдерів та неминучі проблеми і конфлікти, які виникають в такій ситуації і стосуються порушення прав акціонерів, також характерні для інших пост-комуністичних країн. Наприклад, така ж ситуація в Литві, Монголії, Вірменії, Грузії, Словенії, Хорватії та Македонії. Як це не парадоксально, але не має необхідності їхати до засніженої Москви, щоб вивчати проблеми корпоративного управління в Росії - це ж саме можна зроби десь на курортах в Словенії, наприклад, прекрасному місті Блед. 
 Результатом масової сертифікатної приватизації в Росії є значне розсіювання власників, як і в інших країнах (станом на липень 1994 в Росії було 40 млн. малих акціонерів, як інсайдерів, так і зовнішніх інвесторів.) Росія пережила теж саме, що і Чеська Республіка, наприклад, коли відразу ж після завершення масової приватизації на підприємствах розпочався процес концентрації власності в "боротьбі за контроль". Як і в багатьох інших країнах Східної та Центральної Європи керівники підприємств відігравали і продовжують відігравати ключову роль в цьому процесі.
 З багатьох об'єктивних причин, таких як надмірні пільги, якими користувалися інсайдери, використання послуг інвестиційних посередників - інвестиційних фондів - в Росії не пройшло етап активного розвитку, як це було в Чеській Республіці, де, наприклад, фонди володіють 60% акцій чеських підприємств і є реальними власниками чеської промисловості. Інвестиційні фонди в Росії володіють близько 10% акцій російських підприємств і, як правило, відносяться до категорії малих акціонерів. Потенційно, вони могли б відігравати позитивну роль борця за права меншості.
 В той же час, керівники російських інвестиційних фондів порушують права малих акціонерів, що також характерно для керівників чеських інвестиційних фондів; проблема "сплячих акціонерів" інвестиційних фондів в Росії навіть більш нагальна і, практично, до 1998 регулювання цих фондів не відзначалося особливою жорсткістю. 
 В процесі масової приватизації в Росії та більшості інших країн з перехідною економікою не існувало ринкових котировок чи орієнтирів для покупки акцій (теж саме відбувалося під час приватизації в країнах Заходу у 1980-і, як то у Великобританії за часів Маргарет Тетчер). Акції підприємств, що приватизувалися, вперше з'явилися на ринку в 1992-1994 і в більшості випадків їх купували навмання, як в лотереї. В результаті, структура активів інвестиційних фондів виявилася досить таки "змішаною". Сьогодні, коли ринок пройшов певні етапи розвитку, з'явилися котировки багатьох акцій і, відповідно, є можливість отримати ринкову вартість їх активів, виходячи з реальних котировок акцій підприємств, і на основі цього провести "інвентаризацію" інвестиційних портфелів фондів. В результаті, ринок акцій, що належать приватизаційним фондам, який на сьогодні знаходиться в стані "сплячки", скоро "прокинеться". Це по новому стимулюватиме фонди діяти в якості акціонерів підприємств та гравців на фондовому ринку. 
 При вивченні російської моделі корпоративного управління необхідно звернути особливу увагу на наступні моменти:

I. Структура акціонерного капіталу та тенденції змін у структурі.
II. Роль російської фінансової системи як механізму трансформування збережень в інвестиції та перспективи її розвитку.
III. Відносини між джерелами фінансування російських корпорацій та перспектив змін в цій сфері.
IV. Історія та тенденції розвитку правової системи.
V. Макроекономічна політика та її вплив на корпорації. 

Також існують інші фактори, які впливають на російську модель корпоративного управління:

· існуюча комерційна практика та ділова етика;· традиції та сутність державного втручання в економіку та ін.
Структура акціонерного капіталу, яка сформувалася після завершення масової приватизації та існує по сьогоднішній день на багатьох підприємствах, досить швидко змінюється. З 1994 і до сьогоднішнього дня відбулися наступні зміни:

· значне зменшення частки працівників-акціонерів (в той же час працівники-акціонери відіграють другорядну роль в управлінні - більшість з них делегують своє право голосу керівництву);· зростання ролі управління (керівництва);· зростання ролі великих зовнішніх акціонерів;· зменшення ролі держави.
 "Боротьба за контроль" на російських акціонерних товариствах не лише не послаблюється, а навпаки, посилюється, особливо, в зв'язку з тим, що на багатьох підприємствах виникла рівновага (50/50) сил, що протиборствують.  

 За даними Санкт-Петербурзького Центра Лєонтьєва до 1997 боротьба за контроль завершилася на 25-30% російських акціонерних товариств і, як це не парадоксально, в 2/3 випадків переможцями вийшли зовнішні акціонери! (За іншими джерелами ця цифра навіть більша). Але на підприємствах, де власність перейшла в чиїсь руки, "битва за контроль", як правило, не завершилася і первинний розподіл власності швидко переходить у вторинний та третинний. (Ще в 1995 були зроблені перші декілька спроб поглинання компаній (без згоди їх керівництва) шляхом скупки їх акцій, наприклад, московської кондитерської фабрики "Красний Октябрь" та паперово-целюлозного комплексу в Карелії.

 Методи, які застосовують обидві сторони в "боротьбі за контроль", включають:

· заручення підтримкою з боку працівників та малих зовнішніх акціонерів;· створення союзів з "дружніми акціонерами", наприклад, представниками держави або сертифікатних інвестиційних фондів;· придбання акцій в процесі приватизації (безпосередньо через власні фірми, а також за рахунок коштів самого акціонерного товариства його керівниками); останній метод, до речі, пояснює різке зменшення інвестицій в російські підприємства;· обмеження доступу до реєстру та маніпуляції з реєстром з боку керівників.
Певною мірою невпинна "боротьби за контроль":

· призводить до чисельних порушень прав акціонерів (особливо, з боку керівників);· створює перешкоди для розкриття інформації про підприємства (тому що керівники незацікавлені у розповсюдженні інформації про їх акціонерні товариства, які вони хочуть самі придбати за нижчою ціною);· призводить до домінування позабіржового ринку цінних паперів, тому що брокерам невигідно розкривати інформацію про ціни та обсяги перед своїми клієнтами;· створює ситуацію, в якій підприємства достатньо незацікавлені в нових емісіях акцій через страх втрати контролю над підприємством (хоча, звичайно, існують і інші факти, які перешкоджають новим емісіям акцій, наприклад, конкуренція з грошовою приватизацією та розміщення державних цінних паперів);· стоїть на заваді передачі управління реєстрами незалежним реєстраторам. 
Феномен росту "односторонньої", тимчасової ліквідності акцій підприємств також є результатом "боротьби за контроль" (ми знайомі з цим феноменом завдяки досвіду Чехії).
 Відсутність в Росії повністю впровадженої, функціонуючої системи трансформування заощаджень фізичних та юридичних осіб в інвестиції є основним свідченням перехідної природи існуючої моделі корпоративного управління в Росії. Ця система все ще знаходиться в зародку: ні банки, ні різноманітні типи інвестиційних фондів поки що не зуміли залучити збереження населення. Основна маса збережень знаходиться в грошовій формі (найчастіше, американських доларах). Загальна сума збережень населення перевищує 30 млрд. доларів. Сутність цієї моделі залежить від того, що стане основним засобом трансформації внутрішніх збережень в інвестиції - банківські чи небанківські заклади (інвестиційні фонди, взаємні фонди і т. д.) 
 Більше того, в зв'язку з сильною залежністю Росії від іноземних інвестицій, в майбутньому, переважання того чи іншого типу іноземних інвестицій (стратегічних чи портфельних), беручи до уваги їх різні підходи до ринку цінних паперів як механізму зовнішнього корпоративного контролю, матиме значний вплив на розвиток російської моделі корпоративного управління.
 В будь-якому випадку, створення системи трансформування збережень в інвестиції вимагатиме значних зусиль для відновлення довіри населення до інвестиційних посередників (банків та інститутів колективного інвестування) після поширених скандалів, які включали різноманітні фінансові піраміди в 1994-95 (більше 1 тис. таких схем було створено протягом згаданих років, жертвами яких стали близько 30 млн. чоловік), та втратою населенням банківських вкладів в результаті кризи в 1998.
 На сьогодні ні банки, ні інвестиційні фонди, ні іноземні інвестори не представляють собою значних джерел фінансування розвитку підприємств, тобто, реального сектору, і, відповідно, це також характеризує етап становлення російської моделі корпоративного управління, який ще не завершився. 
 Очевидно, що в майбутньому, коли розпочнеться етап росту в економіці, така ситуація зміниться. Прискорення формування російської моделі корпоративного управління прив'язане до:

1) спаду рентабельності та масштабу державних позик на ринку державних цінних паперів (на протязі значного періоду це відвертало грошові ресурси, особливо банківські від інвестицій в реальний сектор);
2) розвитку правової бази в Росії, особливо, наприклад, створення інституту гарантування кредитів реальному сектору на основі: приватизації землі та нерухомості, розвитку системи іпотечного кредитування та зміцнення правового статусу кредиторів;
3) введення законодавчої відповідальності (виконання якої дійсно може бути забезпечено в судовому порядку) за порушення прав акціонерів (кредиторів), що підвищить рівень зацікавленості у вкладенні інвестицій в підприємства;
4) успіху (чи невдачі) зусиль, спрямованих збільшення відкритості підприємств для інвесторів (розкриття інформації, бухгалтерська реформа).

 Чинне законодавство Росії містить низку важливих заходів для захисту прав акціонерів (див. Таблиця 2, Додаток 2).
 Ми хотіли б звернути увагу на те, що зміни у корпоративному законодавстві в 1995, спричинені набуттям чинності Цивільного Кодексу та Закону "Про акціонерні товариства", були лише спробою регулювати (встановити певні обмеження) "боротьбу за контроль" на вищезгаданих підприємствах та вжити заходів щодо захисту прав акціонерів. Певні заходи щодо захисту прав малих акціонерів були додані до закону, включаючи:

· власники акцій з правом голосу отримали переважне право при придбанні акцій, емітованих акціонерним товариством, пропорційно кількості акцій з правом голосу, якими вони володіють (хоча це право повинно відображатися в статуті акціонерного товариства;· акціонерам було надано право вимагати, щоб акціонерне товариство викуповувало їх акції за "справедливою" ринковою ціною (яка визначається незалежними оцінювачами-аудиторами) у випадку реорганізації, укладання суттєвої угоди чи внесення змін до статуту товариства, якщо послідуюча зміна погіршує правовий статус акціонерів;· вперше встановлено вимогу, що у випадку придбання 30% чи більше простих акцій покупець (покупці) повинні запропонувати акціонерам товариства можливість продати їх прості акції за ціною, не нижчою середньо-зваженої ціни придбання за 6-місячний період до моменту придбання.  
 В той же час, Росія характеризується дуже слабким правозастосуванням існуючого законодавства про захист прав інвесторів. 

 Концентрація власності стала загальновживаною практикою у всьому світі шляхом адаптації до недоліків у правозастосуванні (особливо, в країнах, де діє Кодекс Наполеона, зі слабким захистом прав акціонерів); з активнішим введенням "анти-директорських прав", підвищенням якості бухгалтерського обліку та забезпечення виконання законів така концентрація власності піде на спад. Беручи до уваги відносно слабке дотримання законів в Росії, можна припустити, що концентрація власності в Росії продовжуватиметься, точніше, продовжуватиметься кампанія за перерозподіл власності.
 
Корпоративне управління: ідеальна модель для російської реальності

 Проблема корпоративного управління, яка включає урівноваження інтересів різних груп заінтересованих сторін (акціонерів, включаючи великих та малих, власників привілейованих акцій, керівників компаній їх працівників, державних органів) є нагальною для майже всіх країн світу. 
 Міжнародні організації також звертають увагу на питання розвитку норм корпоративного управління. Наприклад, в травні 1999 рада ОЄСР ухвалила Принципи корпоративного управління, які є необов'язкові і призначені слугувати орієнтиром для створення правової бази корпоративного управління на державному рівні а також для того, щоб компанії могли оцінити та розробити власну практику. Документ містить основні принципи щодо п'яти сфер: 1) права акціонерів; 2) неупереджене ставлення до акціонерів; 3) роль заінтересованих сторін в управлінні корпорацією; 4) розкриття інформації та прозорість; 5) обов'язки ради директорів.
 Стопроцентне дотримання цих принципів не досягнуто в жодній країні. Але найбільш розвинені країни наблизилися до повного дотримання, особливо ті, де діє Англо-американське право (США, Гонконг, Канада). Країни з континентальною системою права дещо відстають, особливо ті, де правові системи базуються на Кодексі Наполеона. 
 Для Росії самим значущим є порівняння з країнами, ринки яких розвиваються. Але тут можна побачити, що міф про унікальність "жахів" корпоративного управління в Росії, як це не дивно, - це лише міф. Інвестори стикаються з такими ж проблемами в Індонезії, Кореї, Бразилії, Мексиці, Аргентині, Туреччині, Чеській Республіці та Індії (див. Таблицю 1).
Таблиця 1.
Огляд основних ризиків корпоративного управління в Росії
 
Ризики Ймовірність ризику Унікальність (характерно лише для Росії) Інші ринки зі схожими ризиками
Розкриття інформації ++ Так --
Розмивання акцій +++ Ні Корея
Вилучення активів/ трансфертне ціноутворення +++ Ні Індонезія, Малайзія, Корея, Мексика
Банкрутство + Ні Індія
Обмеження на володіння акціями та розподіл прав голосу +/- Ні Корея, Мексика, Таїланд
Реорганізація (злиття, поглинання) ++ Ні Індонезія, Малайзія, Корея
Джерело: Brunswick Warburg
 Другий міф, який пора розвіяти, - це думка деяких інвесторів, що в Росії взагалі не має законів, які регулюють сферу корпоративного управління (див. Додаток 1).
 Що стосується вищезгаданого, то доцільно детальніше розглянути правову базу російського корпоративного управління та порівняти її з ситуацією в інших країнах. 
 Для порівняння розглянемо країни "великої сімки" (Канада, США, Великобританія, Італія, Франція, Німеччина та Японія) та 15 країн, економіка яких розвивається:

· 4 латиноамериканські країни: Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі;· 2 європейські країни: Греція, Португалія;· 8 азіатських країн: Південна Корея, Філіппіни, Індонезія, Малайзія, Тайвань, Таїланд, Індія, Туреччина;· 1 африканська країна: ПАР.
Наступну таблицю складено на основі досліджень, проведених Р. ла Порте, Ф. Л. де Сілапесом, А. Шлайфером та Р. Д. Вишнею, "Право та фінанси" (див. Таблицю 2 та Додаток 2).

Таблиця 2.
(1) (2) (3) (4) (5) (6)
№ Права акціонерів Позитивний (+) чи негативний (-) вплив на права акціонерів Країни "великої сімки" 15 країн, економіка яких розвивається
 Росія
1. Одна акція - один голос (+) Ні в 4 з 15
- Малайзії
- Греції
- Чилі
- ПАР Так
2. Голосування поштою, використовуючи бюлетені (+) в 4 з 7, за винятком:
- Німеччини
- Японії
- Італії
 в 2 з 15
- Аргентині
- Півд. Кореї Так
3. Відсутність блокування акцій до зборів акціонерів (+) в 4 з 7, за винятком:
- Франції
- Німеччини
- Італії
 в 9 з 15, за винятком:
- Греції
- Аргентини
- Мексики
- Тайваню
 Так
(1) (2) (3) (4) (5) (6)
4. Кумулятивне голосування (+) в 1 з 7
США в 4 з 15
- Таїланді
- Аргентині
- Філіппінах
- Тайвані Так
5. Право малих акціонерів відхиляти рішення керівництва (+) в 5 з 7, за винятком:
- Італії
- Франції в 9 з 15 за винятком:
- Півд. Кореї
- Індонезії
- Туреччини
- Мексики
- Греції
- Португалії Ні
6. Право малих акціонерів вимагати викупу їх акцій за "справедливою" ринковою ціною у випадку укладання суттєвих угод, реорганізації чи внесення змін до статуту товариства (+) в 5 з 7, за винятком:
- Італії
- Франції в 9 з 15 за винятком:
- Півд. Кореї
- Індонезії
- Туреччини
- Мексики
- Греції
- Португалії Так
7. Відсоток акцій, який необхідний для скликання спеціальних зборів акціонерів (%) чим менший, тим краще 1 - США
3 - Японія
5 - Канада, Німеччина
10 - Великобританія, Франція
20 - Італія 1 - Чилі,
3 - Тайвань
5 - ПАР, Греція, Аргентина, Бразилія, Португалія, Півд. Корея
10 - Індія, Малайзія, Індонезія, Туреччина, Філіппіни 
20 - Таїланд
33 - Мексика


 10%
(1) (2) (3) (4) (5) (6)
8. Обов'язкові дивіденди компенсаційний механізм в країнах з континентальним правом (+ для країн з континентальним правом) Ні в 5 з 15
Чилі - 30%
Греція - 35%
Бразилія 50%
Філіппіни -50%
Португалія -50% Ні

 Чинним законодавством Росії, як можна пересвідчитися на основі інформації в Таблиці 2, охоплено значну кількість важливих заходів, спрямованих на захист прав акціонерів (з практичної точки зору, відсутні лише обов'язкові дивіденди та право малих акціонерів відхиляти рішення керівництва).
 В цілому, корпоративне управління в Росії регулюється сукупністю правових норм - Цивільним Кодексом Російської Федерації, Федеральними Законами "Про акціонерні товариства", "Про ринок цінних паперів" та "Про захист прав і юридичних інтересів інвесторів на ринку цінних паперів", а також регулівними актами Федеральної Комісії з цінних паперів та ряду інших органів.
 Зокрема Закон "Про акціонерні товариства" (надалі - Закон) містить основні норми корпоративного права, які визначають права акціонерів та роль, повноваження і відповідальність осіб, які призначені здійснювати управління діяльністю акціонерного товариства та забезпечувати права та інтереси акціонерів. Закон набрав чинність в 1996 і з того часу в цей Закон не вносилися ніякі зміни. Практичний досвід забезпечення виконання цього Закону засвідчив, що хоча Закон, який є досить прогресивним з точки зору міжнародного досвіду, значною мірою нормалізував корпоративні стосунки, в ньому існують деякі білі плями, які негайно необхідно заповнити.
Недоліки самого Закону та різні інтерпретації його норм призвели до ситуації, за якої деякі порушення відбуваються цілком в рамках закону. Положення Закону, які, здавалося б, повинні гарантувати акціонеру захист його інтересів, відіграють зовсім протилежну роль в результаті їх "вмілого" застосування в російському середовищі. 
Однак, основною причиною російських проблем є неефективна діяльність в сфері правозастосування. В цьому Росія далеко позаду інших країн з перехідною економікою, включаючи і ряд країн СНД.
До найбільш типових порушень прав акціонерів належать: порушення прав акціонерів на участь у загальних зборах, розводження капіталу, порушення прав акціонерів в процесі реорганізації та консолідації компаній (особливо в процесі конвертації в акції одного типу), порушення вимог щодо розкриття інформації, розпродаж активів та передача активів "своїм" компаніям, трансфертне ціноутворення, укладання угод з пов'язаними особами з порушенням встановленого порядку, а також злісне банкрутство з подальшим викупом активів, що продаються.
Розглянемо детальніше деякі з цих порушень.

А. В Росії один з основних принципів корпоративного управління - принцип "одна акція - один голос" - є прописаним в законодавстві. Акціонер реалізує своє право на участь в управлінні компанією через участь у загальних зборах акціонерів - вищому органі управління акціонерного товариства. Але насправді акціонеру не так вже й просто реалізувати це право.
Відповідно до Закону право на участь у загальних зборах акціонерів може бути реалізовано акціонером як особисто, так і через свого представника, що надає акціонеру більше можливостей для участі у зборах. Але в той же час згідно з тим же Законом в дорученні на голосування повинні бути вказані паспортні дані представника акціонера, що в умовах боротьби за контроль стає досить могутньою зброєю. Особа, яка бажає не допустити "опонента" до участі у зборах, може інтерпретувати паспортні дані як будь-який запис у паспорті. Довіреність представника акціонера визнається недійсною лише за формальних причин, і, отже, такий представник не допускається до участі у зборах.
Часто порушуються вимоги до підготовки загальних зборів. В результаті, акціонер не має можливості прийняти участі у зборах через невчасне отримання повідомлення про проведення зборів чи бюлетеню для голосування або неотримання їх взагалі, що також може трапитися, оскільки хтось просто "забув" їх надіслати. 
Звичайно, якщо рішення загальних зборів акціонерів приймається з порушенням вимог законодавства або статуту товариства, воно може бути оскаржено акціонером в судовому порядку. Але тут теж є свої проблеми. Акціонер повинен враховувати, що суд може вирішити залишити в силі рішення, що оскаржується, якщо його голос не міг би вплинути на загальний результат голосування або якщо скоєні порушення не є серйозними, або якщо рішення зборів не спричинило будь-яких збитків для акціонера. Отже, акціонеру меншості, чий голос, як правило, не впливає на результат голосування, для того, щоб захистити свої інтереси в суді, наприклад, у випадку порушення вимоги щодо завчасного повідомлення про проведення загальних зборів, часто потрібен не тільки гарний адвокат, і й чимала вдача.

Б. Права акціонерів найчастіше порушуються при розміщенні акцій. В результаті, поняття "новий випуск" вже майже стало синонімом порушення прав акціонерів. 
Як приклад можна навести гучні конфлікти останніх років, пов'язані з нафтовими компаніями "ЮКОС" (передача коштів дочірніх підприємств, розводження акцій акціонерів меншості), "СІДАНКО" (спроба випуску конвертованих облігацій та їх розміщення афілійованим особам за ціною, що є нижче за ринкову), "Сібнєфть" (передача активів холдинговій компанії та дискримінація акціонерів меншості, які володіють акціями дочірніх підприємств, при конвертації у прості акції). Необхідно зауважити, що спроби розводження акцій виявилися невдалими у значній кількості випадків. Тільки в одному 1998 році Федеральною Комісією з цінних паперів Росії було відмовлено у державній реєстрації випуску акцій у 2600 випадках, що позначилося і на діяльності деяких олігархів (див. Таблицю 2).

Таблиця 2 

Діяльність Федеральної Комісії з цінних паперів Росії 
в сфері правозастосування 
(1998-1999)

січень 1998 р. Відмова у реєстрації випуску цінних паперів ВАТ "СІДАНКО"
травень 1998 р. Федеральна Комісія з цінних паперів Росії оголосила про свою незгоду з тим, що Закон обмежує частку іноземного володіння акціями РАТ "ЄЕС"
червень 1998 р. Призупинення випуску акцій ВАТ "Красний Котєльщік" 
вересень 1998 р. Відмова у реєстрації випуску акцій ВАТ "Сібнєфть"
листопад 1998 р. Відмова у реєстрації випуску акцій ВАТ "Виксівський Металургійний Комплекс" 
грудень 1998 р. Призупинення випуску акцій холдингової компанії "Дальморепродукт"
грудень 1998 р. Призупинення випуску акцій ВАТ "НОСТА"
березень 1999 р. Повідомлення про розслідування, пов'язане з проведенням позачергових загальних зборів акціонерів дочірніх підприємств нафтової компанії "ЮКОС": АТ "Томськнєфть", АТ "Самаранєфтєгаз" та АТ "Юганскнєфтєгаз" 
грудень 1999 р. Відмова у державній реєстрації випуску акцій АТ "Томскнєфть"

ВАТ "Сургутнєфтєгаз" також подало гарний урок корпоративного управління своїм акціонерам, запропонувавши їм схему конвертації у прості акції, що, на думку багатьох експертів, є серйозним порушенням прав акціонерів, які володіють акціями різних типів (власників простих акцій нафтової компанії ВАТ "Сургутнєфтєгаз" та власників як простих, так і привілейованих акцій ВАТ "Сургутнєфтєгаз").
Вже багато разів зазначалося, що незважаючи на кризові умови 1998-1999 років значного зменшення у випуску акцій акціонерними товариствами не спостерігалося. Це можна пояснити тим, що механізм розміщення цінних паперів використовується не для залучення необхідних інвестицій, а як інструмент боротьби за контроль над компанією через розводження акцій небажаних акціонерів (переважно малих та середніх, які володіють блокуючим пакетом акцій).  
Ради директорів, користуючись правом приймати рішення щодо підвищення статутного фонду, яке було надане їм Законом, розміщували акції афілійованим особам шляхом закритої підписки за ціною, що була нижче за ринкову, часто навіть не повідомивши про це акціонерів.  
Умови розміщення базувалися на принципі "вузьких місць" - головним було зробити неможливим або якомога ускладнити придбання акцій акціонерами. Наприклад, розміщення акцій крупного емітента проводилося лише за один день, протягом якого кожен акціонер мав з'явитися особисто для укладання угоди.


В. Порушення прав акціонерів при реорганізації акціонерного товариства також стало досить розповсюдженим явищем. Так, метою реорганізації було переведення акціонерами, які мали контрольний пакет, прибуткового бізнесу в інші компанії. Фінансові проблеми "старої" компанії були успадковані тими її акціонерами, що залишилися. Або ж навпаки, деякі акціонери були примушені вступити в нові компанії з небажаним для них фінансовим статусом.  
Для запобігання таким порушенням Федеральна Комісія з цінних паперів Росії включила в свої підзаконні акти ряд положень, метою яких є захистити права акціонерів при випуску цінних паперів. Ці положення містять вимогу прийняття рішення про розміщення акцій шляхом закритої підписки тільки загальними зборами акціонерів товариства. Цю вимогу було згодом включено до Федерального Закону "Про захист прав та законних інтересів інвесторів на ринку цінних паперів".
Згідно з вимогами Федеральної Комісії з цінних паперів Росії період, протягом якого акціонери можуть укладати угоди щодо придбання зазначених цінних паперів (за винятком випадку розміщення акцій та цінних паперів, що конвертуються в акції, серед акціонерів, які мають переважне право на придбання), не може бути меншим одного місяця.  
Було встановлено вимогу щодо обов'язкового залучення незалежного оцінювача для встановлення ціни розміщення цінних паперів у випадку, коли вони розміщуються відкритим акціонерним товариством, кількість акціонерів якого складає 1 тисячу або більше осіб, або відкритим акціонерним товариством, випуск цінних паперів якого підлягає державній реєстрації Комісією, шляхом закритої підписки особам, які не є акціонерами даного акціонерного товариства, або не всім акціонерам товариства, або всім акціонерам, але непропорційно кількості акцій, якими вони володіють. Однак, не секрет, що якість роботи незалежних оцінювачів залишає бажати кращого.  
Було визначено чіткий порядок попереднього розкриття інформації про випуск, що надасть акціонерам можливість вчасно дізнатися про відповідні рішення протягом випуску та оскаржити їх до того, як їхні права будуть порушені, а також строк розкриття інформації - мінімум 30 днів до моменту подання документів для державної реєстрації випуску цінних паперів. Крім того, Стандарти встановлюють черговість придбання акціонерами додаткових акцій, а також визначають правила затвердження крупних угод та угод з акціонерами щодо розміщення акцій та правила оплати акцій з використанням негрошових форм оплати. 

Г. Російські ради директорів: чиї інтереси вони представляють?

Ради директорів відіграють важливу роль в системі корпоративного управління, будучи призвані забезпечувати управління товариством в інтересах усіх його акціонерів. Однак, у вітчизняній практиці корпоративного управління ради директорів найчастіше захищають інтереси акціонера-власника контрольного пакету, а також власні, які нерідко суперечать інтересам акціонерів товариства. Як вже було зазначено вище, рішення щодо випуску додаткових акцій, прийняті радами директорів, призвели до розводження акцій на шкоду небажаним акціонерам та на користь акціонерам більшості, після чого з'явилися нові акціонери-афілійовані особи членів ради, і у багатьох випадках пакети акцій, придбані ними в результаті закритого розміщення, виявилися саме контрольними пакетами. 
Протягом останніх років за допомогою рад директорів багатьох товариств було здійснено перерозподіл активів без урахування інтересів акціонерів меншості (майно акціонерного товариства вилучається з його активів та передається організаціям, дружнім з керівництвом товариства, або материнській компанії). Члени ради директорів та адміністративних виконавчих органів отримують невиправдано високу заробітну платню та винагороду в той час, коли не виплачуються дивіденди, а працівники не отримують платню. Однак, слід зауважити, що вирішення цих питань відноситься скоріше до сфери кримінального, ніж корпоративного права.
Чиниться опір проведенню перевірки фінансової діяльності акціонерного товариства незалежними аудиторами, чого вимагають неафілійовані акціонери. В той же час слід нагадати, що зіткнення інтересів акціонерів та ради директорів є нерідким явищем, і в світовій практиці вже були розроблені деякі заходи для вирішення цього конфлікту.
Такі заходи включають, наприклад, введення до складу ради незалежних директорів, тобто осіб, діяльність яких не пов'язана з діяльністю товариства, що забезпечує незалежність та об'єктивність їхніх власних рішень та певний вплив з їх боку на рішення, що приймаються радою. Вдалою ідеєю можна назвати створення різних комітетів ради, таких як аудиторський комітет, компенсаційний комітет, що займається питаннями винагороди керівництву, та комітет у зв'язках з акціонерами.

Д. Керівництво та акціонери  

Щоденне керівництво діяльністю акціонерного товариства здійснюється його виконавчим органом, який має право вирішувати будь-які питання, пов'язані з діяльністю товариства, які не входять до виключних повноважень загальних зборів акціонерів та ради директорів. Отже, рішення виконавчого органу товариства безпосередньо та постійно впливають на діяльність товариства.
Питання, який адміністративний орган може формувати виконавчий орган, є надзвичайно важливим, оскільки цим вирішується, кому буде підзвітним виконавчий орган. Питання формування виконавчих органів товариства та завчасного звільнення їхніх членів з посад вирішується, відповідно до російського законодавства, рішенням загальних зборів акціонерів, якщо у статуті товариства не зазначається , що ці питання входять до повноважень ради директорів.
Нажаль, виконавчі директори зробили все можливе для створення негативного враження про російське корпоративне управління. Активи вилучаються у акціонерних товариств через пряме посередництво директорів (а іноді навіть і за їхньою ініціативою). Під час приватизації підприємств змін у складі керівництва, як правило, не відбувалося, але в результаті змін у складі власників з'явилися нові акціонери, які не мали ніяких відносин з товариством в минулому, що призвело до того, що "старі" керуючі робили все можливе для запобігання участі нових власників у діяльності товариства. 
З часом деякі з цих конфліктів було вирішено, але не встиг розвіятися дим від минулих баталій, як з'явилися нові конфлікти: неринкові операції з майном товариства, відмова у наданні акціонерам необхідної інформації, небажання приймати на роботу нових керуючих.  

Е. Безперервна боротьба за розкриття інформації

Інформація про винагороду членам правління російських акціонерних товариств є окремою сторінкою в історії вітчизняного корпоративного управління. Само собою зрозуміло, що акціонери мають право знати, в яку "копійку" їм обходиться керівництво компанією та на що витрачаються їхні гроші. З цією метою та виходячи із світової практики, Федеральна Комісія з цінних паперів Росії встановила вимогу щодо розкриття цієї інформації у проспекті випуску цінних паперів та квартальних звітах емітентів. Цікаво, що ця вимога стала однією з тих, що зазнала найбільшої критики з боку емітентів та деяких професійних учасників ринку цінних паперів.
Проте, певний прогрес в сфері розкриття інформації все ж таки відчувається. По-перше, Федеральна Комісія з цінних паперів Росії відповідно до вимог Закону "Про ринок цінних паперів" прийняла рад підзаконних актів, що визначають характер інформації, яка повинна включатися до квартальних звітів емітентів, та інформації про важливі аспекти фінансової та економічної діяльності емітентів, а також встановлюють порядок її розкриття. На додаток, були встановлені вимоги щодо розкриття інформації, яка надається емітентами в процесі випуску цінних паперів. 
Необхідно згадати про те, що хоча російське законодавство про розкриття інформації, розроблене за справді складних умов, є далеким від ідеального, воно все ж таки надає сьогодні інвесторові можливість отримати основну інформацію про керівництво компанії. 
По-друге, з прийняттям Закону "Про захист прав та законних інтересів інвесторів на ринку цінних паперів" Федеральна Комісія отримала повноваження застосовувати санкції за порушення в сфері розкриття інформації. Тим же самим Законом забороняється публічна торгівля цінними паперами емітентів, які не розкривають інформацію в обсязі та в порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, за результатами тих заходів, що були вжиті, 1999 рік можна вважати переломним в розвитку системи розкриття інформації. Кількість квартальних звітів емітентів на інформаційному сервері Федеральної Комісії зросла з 71 у січні 1999 року до більше 7 тисяч у січні 2000 року, тобто в більше, ніж 100 разів.

Проблеми корпоративного управління в Росії

З метою узагальнення зазначеного ми визначимо основні порушення (проблеми корпоративного управління), які значно впливають на становище інвесторів, а також проаналізуємо існуючі механізми захисту прав акціонерів та можливі шляхи їх покращання.

Проблема Ступінь захисту Метод захисту Шляхи вирішення
Розводження акцій акціонерів шляхом випуску додаткових акцій Недостатній Закон "Про захист прав та законних інтересів інвесторів", Стандарти Федеральної Комісії з цінних паперів Росії Внесення поправок до Закону "Про акціонерні товариства" шляхом встановлення нових чітких правил та умов прийняття рішень щодо підвищення статутного фонду. Надання акціонерам обов'язкових переважних прав. Врегулювання порядку випуску облігацій, що конвертуються в акції. 
Порушення прав акціонерів при реорганізації товариства Слабкий Закон "Про акціонерні товариства" Внесення поправок до Закону "Про акціонерні товариства" шляхом встановлення вимоги щодо збереження структури власності у випадку приєднання, а також вимоги щодо залучення незалежного оцінювача. Покращання розкриття інформації.  
Порушення вимог щодо розкриття інформації Недостатній Закони "Про акціонерні товариства", "Про захист прав та законних інтересів інвесторів", "Про ринок цінних паперів", Стандарти Федеральної Комісії з цінних паперів Росії Вдосконалення законодавства про розкриття інформації. Введення міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Покладання кримінальної відповідальності за нерозкриття інформації.
Розпродаж активів Недостатній Закон "Про акціонерні товариства", Кримінальний Кодекс (Статті 165, 201, 204) Реформування законодавства про працю (спрощення порядку звільнення генеральних директорів). Вдосконалення форм фінансової звітності. Введення більш жорстких вимог до порядку укладання крупних угод та угод з акціонерами.
Трансфертне ціноутворення Недостатній Закон "Про акціонерні товариства", Кримінальний Кодекс (Статті 165, 201, 204) Вдосконалення податкового законодавства. Вдосконалення форм фінансової звітності. 
   
Основні причини проблем корпоративного управлінням та, як наслідок, збитків акціонерів можна узагальнити наступним чином:

1. Постійна боротьба за контроль на багатьох підприємствах.
 
2. Неефективна система правозастосування в Росії (включаючи незадовільну діяльність багатьох судів).
 
3. Пасивність уряду Російської Федерації.
 
· Державною Комісією з захисту прав інвесторів на фінансовому та фондовому ринку протягом 1997-1999 років було проведено всього два засідання!· В ряді випадків державні органи є ініціаторами порушень прав акціонерів (наприклад, Фонд управління державним майном у випадку з Ломоносівською фабрикою порцелянових виробів). 
4. Відсутність єдності та пасивність акціонерів меншості.
 
5. Прогалини в законодавстві, наприклад, відсутність обов'язкових переважних прав акціонерів та неможливість подання групових позовів.
 
6. Недостатня продуманість в прийнятті інвестиційних рішень. Наступні питання потребують особливо ретельної завчасної перевірки:
 
· прозорість та законність фінансових схем, що застосовуються керуючими; існування поганого послужного списку акціонерів; наявність зв'язків з олігархами та представниками кримінальної сфери; 
· наявність легально діючих "мін", таких як, наприклад, у випадку з ВАТ "МГТС", коли товариство відповідно до законодавства про приватизацію повинно було підвищити свій статутний фонд та передати контрольний пакет акцій переможцю інвестиційного аукціону; 
· відносини між керуючими та органами місцевої влади. 
7. Особливі фактори, що спричиняють поведінку російських керуючих та крупних акціонерів, які не роблять спроб підвищити капіталізацію або прибуток товариства, натомість перебуваючи у постійній боротьбі за отримання контролю над ним або вичерпання фінансових потоків. Наприклад, саме бажання посилити контроль призвело до появи моди на американські депозитарні розписки - чудовий механізм захисту прав інвесторів в американських умовах, який несподівано перетворився на небезпечну зброю абсолютної влади керівництва через порушення прав голосу власників АДР в умовах Росії! (Проте, Росія не є винятком - подібні проблеми існували і при випуску АДР на індійські акції).

Чи є позитивні приклади?

Кінець 1999 року та початок 2000 року ввійдуть в історію Росії не тільки як період кінця єльцинської ери та виборів нового Президента, але й як період цілого ряду безпрецедентних перемог акціонерів в боротьбі за свої права. 

· Було досягнуто компроміс щодо "Чєрногорнєфть" між "СІДАНКО" ВАТ/ВР-АМОСО та ТНК; 
· іноземні акціонери Ломоносівської фабрики порцелянових виробів виграли ряд судових баталій у "націоналізаторів" з Російського Фонду управління державним майном; 
· відчувалися деякі обнадійливі ознаки прогресу у кризі навколо ВАТ "ЮКОС" та його дочірніх підприємств.
На додаток, новообрана Державна Дума прискорила підготовку ряду законопроектів, що стосуються захисту прав акціонерів. В перший раз в російській історії було створено спеціальну парламентську комісію з захисту прав акціонерів, яку очолила відомий депутат від партії лібералів І. Хакамада.
Найбільш крупні акціонери почали об'єднуватися з метою захисту своїх прав. Такі об'єднання набували форми на зразок профспілок, наприклад, Координаційний центр з захисту прав та законних інтересів інвесторів. (Ми хотіли б нагадати, що це явище не є виключним - об'єднання інвесторів існують у 18 країнах і налічують близько 1,2 мільйонів членів).

Яким чином можна покращити корпоративне управління в Росії?
Вирішення існуючих російських проблем корпоративного управління вимагає здіснення цілого ряду заходів як з боку Державної Думи та уряду Російської Федерації, так і самих інвесторів.
Захистити права акціонерів від нечесних дій керівництва можливо як шляхом встановлення на законодавчому рівні більш суворих санкцій за дії, що порушують права акціонерів, так і шляхом вдосконалення діючого законодавства та покращання його практичного застосування (що вимагає політичної зацікавленості).
Це вимагає прийняття цілого ряду нормативних актів, які відсутні сьогодні у законодавстві. Деякі з таких законопроектів вже були подані до Державної Думи. 
Основними пріоритетами в процесі вдосконалення зако*********************************************************

**********************************************************************************************************************************************************************************************

********************************

**************************************************

****************************************************************************************************

*************************************************************************кових переважних прав);

обмеження на взаємне володіння акціями компаній;

введення прямої відповідальності посадових осіб, директорів та акціонерів-власників контрольних пакетів за збитки, зазнані товариством або його акціонерами (включаючи кримінальну відповідальність).

Найбільш вірогідним є прийняття в 2000 році наступних нормативних актів:

Поправки та зміни до Федерального Закону № 208-ФЗ від 26 грудня 1995 року "Про акціонерні товариства" (прийняті Державною Думою в першому читанні в 1999 році та підготовлені до другого читання в 2000 році), що передбачають наступне:

додатковий захист акціонерів меншості від розводження капіталу;
більш жорсткий контроль за діяльністю керівництва товариства з боку акціонерів та ради директорів;
більш жорстке регулювання крупних угод та угод з акціонерами;
більш суворі вимоги до обов'язкової участі незалежних оцінювачів.

Закон про афілійованих осіб (прийнятий Державною Думою в першому читанні в 2000 році), що передбачає наступне:

поширення поняття "афілійована особа";
більш широкі повноваження органів правозастосування щодо припинення угод, які укладаються афілійованими особами.

Для забезпечення ефективного захисту інвесторів необхідним є також прийняття закону про інсайдерську торгівлю (який пролежує на столах урядових чиновників вже більше двох років) та поправок до Кримінального та Цивільного Кодексів (які забезпечать більш ефективний захист покупців цінних паперів, які діють bona fide, та уможливлять подання групових позовів).
Також необхідно покращити діяльність самих органів правозастосування та Федеральної Комісії з цінних паперів Росії. Це потребуватиме збільшення фінансування цих органів та підвищення статусу їхніх працівників. Необхідним є також стимулювати застосування діючих законів, особливо Кримінального Кодексу, для покладання кримінальної відповідальності за трансфертне ціноутворення та розпродаж активів.  
Посадові особи урядових органів, які вирішують проблеми захисту прав інвесторів з байдужістю та без належної старанності, мають бути притягнуті до відповідальності. Й досі не було накладено жодних санкцій на жодних посадових осіб, імена яких були пов'язані з націоналізацією Ломоносівської фабрики порцелянових виробів.

Рекомендації інвесторам

Досвід російських інвесторів демонструє, що тільки енергійні спроби захисту своїх власних інтересів можуть призвести до відчутних результатів. У зв'язку з цим виявляється можливим визначити ряд основних рекомендацій, які можуть допомогти інвесторам позитивно вирішувати проблеми, що постають у їхній діяльності:

більш ретельна у порівнянні з іншими країнами "належна перевірка" перед прийняттям інвестиційних рішень (це питання розглядалося більш детально в попередніх розділах);
 
більш активні спроби захистити свої власні права (включаючи використання засобів масової інформації, звернення до уряду та судових органів, а також ще більш наполеглива робота в рамках Консультаційної ради з іноземних інвестицій);

об'єднання зусиль разом з іншими інвесторами, включаючи утворення асоціацій (спілок) інвесторів, що допоможе знизити вартість та підвищити ефективність вжитих заходів. 

Використання рейтингів корпоративного управління може бути досить корисним для інвесторів, і кілька організацій в Росії зараз працюють над їх розробкою. Головним завданням на цей час є написання методичних рекомендацій, які б відображали реалії Росії. 

Для того, щоб детальніше розглянути цю тему, давайте подивимось уважніше на можливості захисту інвесторами власних прав. 

І. Готуючись до прийняття інвестиційного рішення, та для того, щоб звести нанівець потенційні ризики, необхідно зробити наступне:ІІ. Для того, щоб відновити порушені права інвесторів / акціонерів, можна спробувати кілька способів, наприклад: створити спеціальний структурний підрозділ фірми інвестора в Росії, яка б мала достатню кількість висококваліфікованих спеціалістів;скористатись послугами фірми, що спеціалізується на захисті прав інвесторів (юридичні, аудиторські фірми, і т.д.)ТА / АБО звернутись до консалтингової фірми, яка займається захистом прав інвесторів; звернутись до асоціацій інвесторів (Координаційний центр захисту прав та законних інтересів інвесторів)ТА / АБО використати різні рейтинги корпоративного управління;самостійно вдатись до необхідних дій Існують різноманітні способи захисту, якими можуть скористатись інвестори залежно від природи правопорушення, і вони можуть бути поділені на дві групи:

А. Помірні методи захисту Б. Рішучі методи захисту1. Надіслати компанії-правопорушнику прохання:
провести спеціальні збори акціонерів;
провести внутрішню перевірку;
викупити акції у їх власників (якщо виникне необхідність скористатись цим правом), і т.д.  

1.Запропонувати компанії-правопорушнику:
провести переговори
2. Надіслати Федеральній комісії з цінних паперів Росії прохання (петицію) про:
необхідність проведення розслідування правопорушення;
накладення на емітента штрафу за правопорушення (наприклад, про ненадання інвесторові інформації);
його участь в судовому розгляді справи в якості позивача, свідка або експерта.
1'. Надіслати до Court of Law Росії звернення з проханням відмінити рішення Загальних зборів акціонерів або Ради директорів (об'явлення недійсним рішення зборів акціонерів); 
компенсувати збитки;
внести запис до реєстру акціонерів;
1''. Надіслати петицію до зарубіжного суду
Одним з метою вирішення конфлікту восени 1999 року між ВАТ "Сіданко"

2. Надіслати петицію до Генерального Прокурора: 
з проханням про відкриття кримінальної справи ( на основі справ про вилучення активів чи трансфертне ціноутворення).  

 3. Подання петиції Федеральному Урядові Росії3. Надіслати петиції до міжнародних фінансових організацій та урядів інших країн:
з проханням, наприклад, призупинити дію програм кредитування підприємств-правопорушників4*. Подання петиції до асоціацій інвесторів (Координаційний центр захисту прав та законних інтересів інвесторів)4*. Надіслати петицію до асоціацій інвесторів (Координаційний центр захисту прав та юридичних інтересів інвесторів) * Залежно від ситуації, надсилання петиції асоціаціям інвесторів (Координаційний центр захисту прав та юридичних інтересів інвесторів) може бути як помірним, так і рішучим методом захисту.

Практика показує, що реального успіху можна досягнути лише якщо застосовувати всі вищесказані методи в комплексі, і найважливішим є суворий контроль за боротьбою за власні права. Детальний (систематичний) підхід до вирішення цих питань є важливим для ефективного захисту та відновлення прав інвесторів, що може включати в себе звернення до консультаційних фірм, що займаються захистом прав акціонерів, та зможуть втілити всі рекомендації, що наводяться вище. 
На завершення обговорення механізмів захисту прав акціонерів, давайте зробимо короткий аналіз ефективності деяких з цих механізмів. 

1. До цих пір найменш ефективним з усіх підходів було подання до Генерального прокурора заяв про вилучення активів та трансфертне ціноутворення. Можливо, причиною цього є далекосяжні наслідки створення прецеденту порушення справ про такі правопорушення. 
2. Неоднозначність результатів судових справ, порушених з метою захисту прав акціонерів. Однією з причин є те, що - залежно від того, ким є позивач - фізичної чи юридичною особою, одна й та ж справа може слухатись і в суді загальної юрисдикції, і в арбітражному суді. Ця норма ускладнює саму процедуру захисту прав, а також робить судову практику двоякою та суперечливою. Той факт, що в Росії немає установ, які б займались колективними позовами, також знижує ефективність юридичного захисту через посередництво судових органів. 
В кількох вже згаданих випадках проблема полягає в пасивному відношенні акціонерів до значних судових справ, де є необхідним захист акціонерів. Наприклад, майже не існують судові справи з відшкодування втрат акціонерного товариства, відповідальність за які несе керівництво або інша компанія, що контролювала діяльність АТ, через складність процедури доведення провини під час цих справ. 
В кількох випадках, коли до суду подається петиція з проханням скасувати рішення загальних зборів, судові органи можуть відмовитись задовольнити це прохання, посилаючись на несуттєвість правопорушень. Ця практика відчутно знижує рівень захисту меншості акціонерів вже навіть тому, що в більшості випадків їх голоси ніяким чином не впливали на результати голосування. 

Але все ж нам відомо, що і за несприятливих умов акціонери можуть досягати своїх цілей (як у випадку з Ломоносовською фабрикою порцелянових виробів).

3. Петиції, що подаються до міжнародних фінансових та урядових організацій, як правило, є ефективними ( у випадку з ВАТ ЮКОС Ойл інвестори звернулись до Світового Банку, а у випадку з ВАТ "Сіданко" та ВАТ "ТНК" - до Уряду США).
4. Способи захисту прав акціонерів, такі, як подання заяв до Федеральної комісії з цінних паперів Росії, також ефективні. Комісія з цінних паперів Росії досить активно реагувала на скарги, які відносились до її юрисдикції, наприклад, контроль за випусками цінних паперів, регулювання діяльності реєстраторів, та ін. Окрім цього, починаючи з другої половини 1999 року, Комісія запровадила більш сувору процедуру накладення штрафів.
5. Звернення до компаній виявились неефективними. 
Таким чином, захист прав акціонерів - не забава, а важкий та послідовний процес, який вимагає часу, грошей, а також, що більш важливо - праці та наполегливості.

Створення об'єднань російських інвесторів

Інтереси інвесторів та акціонерів в Росії представляють кілька організацій. Але в більшості випадків вони є дрібними та "обслуговують" в основному приватних осіб. Характерною особливістю таких інвесторів є дрібні інвестиції, їх об'єднує прагнення віднайти та відшкодувати гроші, вкладені ними в піраміди під час 1993-1995 років. 
Новим феноменом 1998-1999 років було поступове об'єднання значних інвесторів, в тому числі інституційних, початок якого відноситься до Програми Захисту прав інвесторів НАУФОР, що в 1999 році дало початок майбутнім "профспілкам" (асоціаціям) акціонерів (інвесторів) в рамках діяльності Координаційного центру захисту прав та законних інтересів інвесторів. 
Сьогодні під егідою цього Центру об'єднують зусилля та ресурси кілька значних іноземних та внутрішніх інвесторів (зараз їх більше 20, а загальна сума інвестицій в Росію складає 10 мільярдів доларів США), з метою захистити свої права, перефразувавши відомий лозунг комуністів для власних цілей: "Інвестори всіх країн, об'єднуйтесь!".

Головні цілі Координаційного центру захисту прав та законних інтересів інвесторів

Попереджувати порушень прав та законних інтересів інвесторів та поновлення порушених прав.

Посилювати прозорість ринку.

Готувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює захист прав інвесторів.

Створювати юридичні, організаційні, технічні та інші умови, які б дозволили учасникам ринку об'єднувати та координувати зусилля для того, щоб захищати свої права та законні інтереси.

Діяльність координаційного центру провадиться в рамках кількох робочих груп, чиї зусилля направлені на вирішенні конкретних проблем інвесторів.

Робочі групи координаційного центру 

Група для розміщення представників Координаційного центру в Раді Директорів (аудиторські комісії)Стислий виклад їх цілей 

Висунення кандидатів в члени Ради директорів (аудиторські комісії), на основі пропозицій членів Координаційної ради;
Розробка пропозицій щодо поправок та доповнень до Статутів компанії;
Запровадження принципів корпоративного управління, які, на думку членів Координаційної ради, необхідно розробити в Росії;
Запровадження установи незалежних членів Ради директорівДосягнуті результати  

Зареєстровані кандидатури членів Ради 32 підприємств
Готуються до порушення справи на основі необгрунтованих відмов 
Група для розробки поправок до статуту Об'єднаних Енергосистем та аналізу пропозицій щодо розробки програм реструктуризації електроенергетичної галузі Підготовка поправок та доповнень до Статуту Об'єднаних Енергосистем, який гарантуватиме захист прав акціонерів меншості
Участь в розробці програми реорганізації електроенергетичної галузіЗавершилась робота над підготовкою тексту поправок та доповнень до Статуту Об'єднаних Енергосистем, зараз відбувається їх обговорення з цією компанією Група з питань виплати дивідендівРозвиток та спільні зусилля з метою вирішення проблеми несплати дивідендів
Створення та підтримка роботи бази даних, яка б допомагала контролювати процедури виплати дивідендів компаніямиІдентифіковані основні типи правопорушень. Був проведений аналіз та зроблені рекомендації до уваги інвесторів
Підготований огляд практик законодавства
Були проведені консультації з урядовими організаціями щодо адміністративного тиску на емітентів-правопорушниківГрупа захисту прав акціонерів дочірніх компаній ВАТ ЮКОС Ойл КомпаніДопомога інвесторам у відновленні порушених прав
Розвиток стандартних (модельних) методів та засобів відновлення прав, що були порушені
Створення юридичної практики щодо захисту прав інвесторівНАУФОР та акціонери порушили шість справ
Торгівля акціями дочірніх підприємств ЮКОС на товарно-сировинній біржі була призупиненаГрупа захисту прав акціонерів дочірніх компаній ВАТ "Сургутнефтегаз" Допомога інвесторам у відновленні порушених прав Розвиток стандартних (модельних) методів та засобів відновлення прав, що були порушені
Створення юридичної практики щодо захисту прав інвесторівБув проведений юридичний аналіз правопорушень
Підготовлені матеріали для порушення справи про об'явлення недійсними рішень позачергових зборів акціонерівГрупа націоналізації Блокування спроб порушити права інвесторів в ході націоналізаціїКампанія проти націоналізації, проведена експертами зі зв'язків з громадськістю 
Проведені переговори з Фондом федерального майна Росії та іншими урядовими агентствами 
Організований процес обміну інформацією з Фондом федерального майна Росії, конкретну інформацію було отримано про судові рішення стосовно націоналізації та підприємств, де заявник-переможець не зміг виконати інвестиційних умов Замість післямови

Важливість всього вищезазначеного ще довго залишатиметься актуальною. Але надзвичайно актуальним залишається необхідність змінити відношення до проблеми корпоративного управління в самих акціонерних товариствах, а воно обов'язково повинне змінитись, адже "успіх" чи "невдачі" корпоративного управління товариства впливатимуть на думку інвесторів, та, в свою чергу, на майбутнє самого товариства. Таким чином, покращання корпоративного управління залишається для Росії єдиною альтернативою. 
 
 
Додаток 2

Основні елементи корпоративного у****************************************************************************************

***********************************
****************************************************************

***********************
**********************************************************************
**************************************************************************************************************************************************************************************************************************
******ього, законодавство надає можливість створити "народні підприємства". В цьому випадку діє принци "одна акція - один голос". Можливість голосування за довіреністю, або поштоюАкціонер може скористатись правом брати участь у загальних зборах як особисто, так і через посередника. Коли проводяться збори акціонерів у товаристві, яке має більше тисячі акціонерів з правом голосу, які акціонери можуть відвідати особисто, вони отримують бюлетені для голосування. Ці бюлетені акціонери можуть надіслати до компанії, при цьому його особиста присутність не є обов'язковою. Мінімальний кворум для проведення зборівЗагальні збори акціонерів проводяться (мають необхідний кворум), якщо під час реєстрації для участі у зборах були присутні акціонери (їх представники), які разом володіють більше, ніж половиною голосуючих акцій товариства. Кваліфікована більшість, необхідна для затвердження особливо важливих рішеньРішення з таких питань, як внесення поправок до статуту, реорганізація, ліквідація, підписання компанією великих угод, а також деяких інших, приймаються зборами акціонерів трьома-четвертими відсотками голосів акціонерів з правом голосу, які беруть участь у загальних зборах акціонерів. Обмежена кількість голосів, яку може мати один акціонерСтатут товариства може встановити обмеження кількості голосів, що належать одному акціонерові, а також їх загальної вартості, а також максимальної кількості голосів, що можуть належати одному акціонерові.Створення Ради директорівСтворення Ради директорів (або наглядової ради) є необхідною умовою для всіх компаній, де кількість акціонерів, що мають право голосу, перевищує 50 осіб.Проведення виборів до Ради директорів шляхом кумулятивного голосування Вибори членів Ради директорів (Спостережної ради) товариства, яке має більш, ніж 1 000 власників звичайних акцій, відбуваються через кумулятивне голосування.Дострокове звільнення членів Ради директорівНа основі рішення Загальних зборів акціонерів, будь-який член (всі члени) Ради директорів (Спостережної ради) може бути звільнений від своїх обов'язків ще до закінчення терміну свого перебування на цій посаді. Якщо члени Ради директорів (Спостережної ради) товариства вибираються шляхом кумулятивного голосування, рішення загальних зборів акціонерів про їх усунення з цієї посади може бути прийнятим лише по відношенню до всіх членів Ради директорів (Спостережної ради) товариства.Незалежні директори як члени Ради директорівЗакон не містить вимог щодо обов'язковості включення так званих незалежних директорів, осіб, які не мають ділових зв'язків з компанією, в Ради директорів. За Законом, члени колективного виконавчого органу компанії не мають права представляти більшість в Раді директорів компанії. Втім, це обмеження встановлене зависоко, та не може захистити акціонерів від концентрації повноважень в руках незначної кількості осіб.Обмеження щодо можливості виконання однією особою одночасно функцій Голови Ради директорів та управляючого директора. Закон забороняє одній особі одночасно виконувати обов'язки Голови ради директорів та Генерального директора (менеджмент в одній особі) Переважене право покупки акційАкціонери - власники акцій з правом голосування мають переважне право щодо придбання акцій, кількість яких пропорційна кількості голосуючих акцій товариства. џкими вони володіють. 
Це право має бути обумовлене в Статуті, і воно застосовне лише у випадку, якщо компанія розміщує голосуючі акції та конвертовані цінні папери через відкриту підписку, дивіденди на акції повинні сплачуватись готівкою.
Більшістю голосів загальні збори акціонерів можуть прийняти рішення не застосовувати переважне право (але протягом не більше одного року). Правила проведення трансакцій з акціонерами Закон встановлює процедуру, підписання угод з елементами конфлікту інтересів.
Практика показує, втім, що діючі механізми захисту акціонерів від недобросовісного використання майна компанії не є ефективними та потребують змін. Правила поглинання Згідно з Законом, особа, яка незалежно, або разом з афілійованими особами придбала 30 та більше відсотків загальних акцій, запропонованих компанією, повинна запропонувати акціонерам можливість продати загальні акції товариства, які вони утримують, за ціною, не вищою від середньозваженої ціни придбання акцій акціонерного товариства за шість місяців попередньо до придбання. З ряду причин, втім, ця норма не надає інвесторам можливості окупити свої інвестицій та вилучити їх з товариства, у випадку поглинання. Надійні методи реєстрації прав власностіЗакон встановлює вимогу, згідно з якою компанія управляє та веде реєстр акціонерів товариства у відповідності з нормативними актами Російської Федерації. Компанія, що налічує більше 50 акціонерів, повинна делегувати функції управління та ведення реєстру акціонерів товариства кваліфікованому реєстраторові. Розкриття інформаціїЗакон встановлює список документів, на доступ до яких мають право акціонери товариства. Цей список включає Статут компанії, документи фінансової звітності, що надавалась відповідним агентствам, протокол загальних зборів акціонерів товариства та зборів Ради директорів компанії (Спостережної ради), списки афілійованих осіб та аудиторські звіти компанії. 
Існує норма. Згідно з якою кожного року товариство повинне публікувати свій річний звіт та іншу інформацію в засобах масової інформації, доступ до яких мають всі акціонери даного товариства. 
Крім цього, Федеральний Закон "Про ринок цінних паперів" встановлює додаткові вимоги щодо розкриття інформації. Чіткий розподіл функцій між різними адміністративними органами товариства (Загальні збори акціонерів. Рада директорів, виконавчий орган)Положення Закону щодо повноважень адміністративних органів товариства на встановлюють чіткого розмежування їх функцій.
Згідно з Законом, питання, як підпадають під виключну юрисдикцію Загальних зборів, не можна делегувати виконавчим органам компанії, але в той же час Статут (або рішення Загальних зборів акціонерів) може встановити, що певні питання, що відносяться до відання Загальних зборів, можна передати на розгляд Ради директорів. Наприклад, формування виконавчого органу Компанії, дострокове звільнення його членів, встановлення розміру їх винагороди, а також підвищення статутного фонду компанії. 
Окрім цього, питання, що не є виключною юрисдикцією Загальних зборів, можна передати на розгляд виконавчому органові компанії або Раді директорів через Статут (або рішення загальних зборів) майже без обмежень.
Практика застосування норм Закону довела необхідність внесення до Закону поправок, які б допомогли конкретизувати список питань, відповідальність за які нестиме той чи інший адміністративний орган. Наприклад, необхідно обумовити, що питання під юрисдикцією Загальних зборів не можна делегувати на розгляд адміністративних органів. Окрім цього, необхідно вказати те, в яких випадках та за яких умов Рада директорів має право приймати рішення про підвищення статутного капіталу компанії. АудитЗгідно з законодавством, компанія повинна запросити аудитора, який не має жодних майнових інтересів, пов'язаних з товариством чи його акціонерами, для щорічного проведення аудиторської перевірки та підтвердження річної фінансової звітності.