Судова практика

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є, в тому числі, і рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго", оформлене протоколом від 23.06.2009 року заборона реєстрації змін до установчих документів та внесення змін на підставі оспорюваного рішення товариства стосується предмета спору та є чітко визначеними діями, які забороняються.

Проте, звертаючись до суду з даним позовом, позивачі не вказують які саме їх корпоративні права, як акціонерів, у розумінні ст.167 ГК України, ст.116 ЦК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства, порушують прийняті загальними зборами товариства оскаржувані рішення , а також яким чином положення пунктів 11.5.5, п.11.6.4. Статуту відповідача 1 порушують їх суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси.

Отже, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності у позивачів суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, висновок судів про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Відтак, враховуючи те, що предметом даного позову є вимога про захист корпоративних прав позивача, шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленого протоколом від 31.08.2007р. № 41, яким, зокрема, звільнено ОСОБА_4 з посади директора ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" та призначено на вказану посаду ОСОБА_8, місцевий господарський суд, постановивши згадану ухвалу, забезпечив позов у спосіб, який направлений не на забезпечення заявлених вимог, а на відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся, до постановлення рішення, що фактично є вирішенням заявлених позовних вимог до винесення судом рішення у справі.

Проте, судом апеляційної інстанції правильно зазначено про те, що наявність витягу з протоколу загальних зборів ТОВ "Завод Ремпобуттехніка" від 17.04.03 підписаного головою правління та секретарем зборів та скріпленого печаткою Товариства, при відсутності самого проколу, не означає, що вказані загальні збори не проводились, а рішення про обрання Тарана директором Товариства не приймалось.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Оскільки затвердження редакцій статуту здійснювалося загальними зборами, рішення яких визнані недійсними, то недійсними є і відповідні редакції статуту.

Чинним законодавством також не передбачено й можливості звернення до суду з вимогою про зобов'язання товариства провести чергові загальні збори акціонерів.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовом про визнання недійсними постанов Спостережної ради товариства від 03.08.2004 року, від 25.07.2008 року та правочинів, укладених на виконання цих постанов із Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль".

Отже заборона виконувати кредитні договори суперечить вищевказаним вимогам, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.

Статтею 16 ЦК України та ст.20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказані норми Законів не передбачають такого способу захисту прав, як визнання учасників товариства такими, що не набули права на участь та такими, що не є учасниками, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, набуття права участі у товаристві, відповідно і набуття корпоративних прав та обов'язків учасника товариства, пов'язується не із "вступом-прийняттям" до товариства, а із юридичним фактом, який став правовою підставою для переходу до такої особи частки. Можливість виникнення права участі у товаристві ставиться у залежність також і від змісту установчих документів товариства.

Зокрема, з цього приводу треба звернути увагу на приписи з ч.2 ст.53 Закону України "Про господарські товариства" та ч.2 ст.147 ЦК України. Із аналізу наведених норм слідує, що виникнення права участі ставиться у залежність не тільки від юридичного факту, який став правовою підставою для переходу частки від учасника до іншої особи, а й від волі його учасника та самого товариства, яка зафіксована в його установчих документах як щодо взагалі можливості прийняття нового учасника, так і щодо порядку його прийняття.

Спосіб же відступлення учасником товариства своєї частки обирається її власником, і прийняття загальними зборами рішення про перерозподіл часток у статутному капіталі ставиться в залежність від волевиявлення власника перерозподіленої частки, а не способу відступлення частки учасником товариства, оскільки закон допускає відступлення як шляхом укладення угод так і іншим чином.

Стосовно ж висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності або відсутності в позивачів права пред'являти майнові вимоги до ТОВ "Кедр" з урахуванням уступки ними своїх часток на користь ОСОБА_21 слід зауважити, що предметом даного спору позивачами визначено саме визнання недійсними рішення загальних зборів та додатку до установчого договору. При цьому позивачами не заявлялись певні майнові вимоги щодо оплати вартості майна при їх виході з товариства або невиконання певних зобов'язань особою, на користь якої відступлено частки в статутному капіталі, що згідно з ст.ст. 53, 54 Закону України "Про господарські товариства" мають окреме правове регулювання. Отже, висновки судів з цього приводу виходять за межі даного спору, а відтак не підлягають прийняттю до уваги.

Виходячи з викладеного та положень ст.ст. 82, 88 ГК України, ст.ст. 43, 53-54, 60 Закону України "Про господарські товариства", судова колегія погоджується з відхиленням доводів позивачів щодо порушення їх прав при проведення оспорюваних загальних зборів, оскільки позивачі під час розгляду справи не довели обставини відмови від поданих ТОВ "Кедр" заяв про вихід зі складу учасників товариства станом на 10.03.05, а заяви щодо майнових вимог подані ними вже після проведення цих зборів.

Наведена норма закону вказує на те, що обов'язковою умовою дійсності повідомлення про скликання загальних зборів товариства є одночасна наявність в такому повідомленні інформації як про час і місце проведення зборів, так і інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність будь-якої з вказаних складових у повідомленні про проведення загальних зборів, як і відсутність самого повідомлення, автоматично призводить до недійсності рішень, прийнятих на зборах у разі їх проведення та наступного оскарження.

Наявність спору між ОСОБА_4. та засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК»щодо включення його до складу учасників цього товариства не впливає на визначення даного спору щодо оскарження дій державного реєстратора як публічно-правового.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було достатніх підстав для закриття провадження у справі, а тому він повинен був перевірити дотримання судом першої інстанції правил застосування норм матеріального права, надати правову оцінку обставинам справи з метою встановлення відповідності дій відповідача вимогам закону та за наявності підстав визначити суб'єктний склад учасників спору, з'ясувати чи є позивач належним позивачем та конкретизувати зміст позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про господарські товариства" зменшення статутного (складеного) капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Тобто, прийняття рішення про продаж обладнання, транспортних засобів, механізмів та продаж об'єктів нерухомого майна жодним чином не стосується проведення процедури зменшення статутного капіталу.

З правового аналізу наведених норми випливає, що спори, які виникають між корпорацією, як господарською організацією та її учасником, є корпоративним за своїм суб'єктним складом, згідно пункту 4 частини 1 ст. 12 ГПК України, а отже підвідомчі господарському суду.