Судова практика

Спосіб же відступлення учасником товариства своєї частки обирається її власником, і прийняття загальними зборами рішення про перерозподіл часток у статутному капіталі ставиться в залежність від волевиявлення власника перерозподіленої частки, а не способу відступлення частки учасником товариства, оскільки закон допускає відступлення як шляхом укладення угод так і іншим чином.

Стосовно ж висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності або відсутності в позивачів права пред'являти майнові вимоги до ТОВ "Кедр" з урахуванням уступки ними своїх часток на користь ОСОБА_21 слід зауважити, що предметом даного спору позивачами визначено саме визнання недійсними рішення загальних зборів та додатку до установчого договору. При цьому позивачами не заявлялись певні майнові вимоги щодо оплати вартості майна при їх виході з товариства або невиконання певних зобов'язань особою, на користь якої відступлено частки в статутному капіталі, що згідно з ст.ст. 53, 54 Закону України "Про господарські товариства" мають окреме правове регулювання. Отже, висновки судів з цього приводу виходять за межі даного спору, а відтак не підлягають прийняттю до уваги.

Виходячи з викладеного та положень ст.ст. 82, 88 ГК України, ст.ст. 43, 53-54, 60 Закону України "Про господарські товариства", судова колегія погоджується з відхиленням доводів позивачів щодо порушення їх прав при проведення оспорюваних загальних зборів, оскільки позивачі під час розгляду справи не довели обставини відмови від поданих ТОВ "Кедр" заяв про вихід зі складу учасників товариства станом на 10.03.05, а заяви щодо майнових вимог подані ними вже після проведення цих зборів.

Наведена норма закону вказує на те, що обов'язковою умовою дійсності повідомлення про скликання загальних зборів товариства є одночасна наявність в такому повідомленні інформації як про час і місце проведення зборів, так і інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність будь-якої з вказаних складових у повідомленні про проведення загальних зборів, як і відсутність самого повідомлення, автоматично призводить до недійсності рішень, прийнятих на зборах у разі їх проведення та наступного оскарження.

Наявність спору між ОСОБА_4. та засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне об'єднання «МЖК»щодо включення його до складу учасників цього товариства не впливає на визначення даного спору щодо оскарження дій державного реєстратора як публічно-правового.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було достатніх підстав для закриття провадження у справі, а тому він повинен був перевірити дотримання судом першої інстанції правил застосування норм матеріального права, надати правову оцінку обставинам справи з метою встановлення відповідності дій відповідача вимогам закону та за наявності підстав визначити суб'єктний склад учасників спору, з'ясувати чи є позивач належним позивачем та конкретизувати зміст позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про господарські товариства" зменшення статутного (складеного) капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Тобто, прийняття рішення про продаж обладнання, транспортних засобів, механізмів та продаж об'єктів нерухомого майна жодним чином не стосується проведення процедури зменшення статутного капіталу.

З правового аналізу наведених норми випливає, що спори, які виникають між корпорацією, як господарською організацією та її учасником, є корпоративним за своїм суб'єктним складом, згідно пункту 4 частини 1 ст. 12 ГПК України, а отже підвідомчі господарському суду.

Під час дії заходів до забезпечення позову не є підставою для визнання їх недійсними, оскільки норми чинного, на момент проведення зборів, законодавства не містять прямої вказівки, що така обставина тягне за собою недійсність прийнятих на них рішень.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що позивач є учасником ТОВ "Видавнича група "Експрес" починаючи з 29.12.01, тому має право на одержання інформації саме з вказаної дати, не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач, ставши учасником товариства має право на одержання, встановленої вказаними вище нормами права, інформації про діяльність товариства за будь-який період.

Проте, вживаючи заходів до забезпечення цих вимог, суд першої інстанції не врахував, що при визнанні недійсними актів, зокрема, рішення загальних зборів, установлюється факт відповідності цього акта вимогам законодавства і наявність порушення прав позивача та не встановлюється обов'язок відповідача вчиняти певні дії. При цьому, наслідком визнання акта недійсним є втрата цим актом обов'язкового характеру для осіб, яким він був адресований . Водночас, визнання недійсним рішення не потребує видачі наказу, а відтак, навіть за умови задоволення цієї вимоги, рішення суду не потребує вчиненню жодних дій стосовно його виконання, оскільки визнаний недійсним судом акт, втрачає силу з дня набрання рішенням законної сили.

У зв'язку із законодавчою неврегульованістю порядку реалізації акціонерами ЗАТ переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства третім особам, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У разі неврегульованості в установчих документах акціонери мають переважне право купівлі пропорційно кількості належних їм акцій. 

Зважаючи на те, що спір про визнання недійсними рішень загальних зборів стосується майнових і немайнові прав учасників, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, спрямованих на запобігання зменшенню обсягу майна Товариства, корпоративні права щодо якого є предметом захисту в даному спорі.

Довіреність на представництво може посвідчуватися секретарем сільської ради

Вимоги Закону України „Про акціонерні товариства” стають обов’язковими для створених до набрання ним сили акціонерних товариств з моменту приведення їх статутів у відповідність з даним Законом, але не пізніше, ніж 01.05.2011р.  Вимоги цього Закону набувають обов’язкового характеру для вже створених (існуючих) АТ раніше, ніж через два роки, у разі якщо після набрання чинності цим Законом ЗЗА АТ, створеного до набрання чинності цим Законом, прийнято рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства, деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов'язане привести свою діяльність у відповідність із цим Законом та внести відповідні зміни до статуту та інших внутрішніх документів товариства. До таких змін, в тому числі, відноситься і назва типу товариства (з закритого та відкритого у приватні та публічні) (п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про акціонерні товариства”) 

Законом не передбачено права акціонера господарського товариства звертатися до суду за захистом інтересів всього товариства.  Представництво акціонером інтересів товариства можливе лише на засадах уповноваження акціонера цим товариством на вчинення такого представництва. Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, у даному випадку –звернення позивача до суду з даним позовом фактично в інтересах відповідача, акціонером якого він є, має вирішуватися шляхом дослідження факту уповноваження позивача відповідачем на представництво його інтересів по даному питанню. 

Дія ухвали господарського суду про забезпечення позову починається не з часу її виконання Державною виконавчою службою у порядку, визначеному Законом, а з дня винесення ухвали господарського суду.