Постанова ВГСУ від 30 березня 2010р. № К25/146-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 р.
№ К25/146-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 

Т. Дроботової - головуючого

 

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

позивача
Семенюк Н.М. -довіреність від 25.12.2009 р.

відповідача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

третьої особи
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

на постанову
від 24.11.2009 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі
№ К25/146-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до
Відкритого акціонерного товариства "Нікопольське автотранспортне підприємство"

за участю третьої особи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-реєстр"

про
зобов'язання вчинити певні дії

 

В С Т А Н О В И В :

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Нікопольське автотранспортне підприємство", за участю третьої особи -ТОВ "Оптіма -реєстр" про зобов'язання відповідача провести у 2009 році чергові загальні збори акціонерів за підсумками роботи підприємства у 2007 та 2008 роках, посилаючись на приписи статей 20, 88 Господарського кодексу України, статтю 20, частини 1, 2 статті 32, частини 1, 4 статті 45 Закону України "Про господарські товариства", статтю 25 Закону України "Про акціонерні товариства", статтю 4, частину 13 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Положення про порядок ведення реєстрів іменних цінних паперів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є акціонером ВАТ "Нікопольське АТП" з державною часткою акцій у статутному фонді підприємства 24, 54 %.

Останні загальні збори акціонерів за участю представника регіонального відділення відбулися 30.05.2007 р.

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області листом від 04.02.2008 р. № 12\8-762 звернулось до голови правління відповідача з вимогою про скликання не пізніше 1 травня 2008 р. загальних зборів за підсумками роботи підприємства у 2007 році, відповідь на яке позивач не отримав.

Листом від 29.01.2009 р. № 11-08-00741 позивач звернувся до ВАТ "Нікопольське АТП" з вимогою про скликання чергових загальних зборів акціонерів до 1 травня 2009 року, на яке також відповіді не отримав.

ТОВ "Оптіма -реєстр", який за договором на ведення реєстру власників паперів № 56 від 08.11.2006 р. веде реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ "Нікопольське АТП" на запит позивача надав інформацію, що протягом 2008 -2009 років запитів, заяв або інших відповідних документів з вимогою надання реєстру власників іменних цінних паперів реєстратором отримано не було, що на думку позивача свідчить про те, що відповідач загальні збори у 2008 та 2009 роках не проводив, чим грубо порушує права акціонерів товариства.

ВАТ "Нікопольське АТП" у відзиві на позовну заяву простило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що по-перше, права позивача порушені не були, оскільки за приписами чинного законодавства він не позбавлений права на скликання позачергових зборів самостійно, а по-друге, вказавши на те, що відповідач не має можливості скликати загальні збори у зв'язку із звільненням всіх членів правління, і, як наслідок, недійсність виконавчого органу товариства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009 р. (суддя Чередко А.Є.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановив, що у 2008 р. не проводилося загальних зборів акціонерів ВАТ "Нікопольське АТП" за підсумками 2007 року, а у 2009 р. - за підсумками 2008 року, що є порушенням вимог статті 159 Цивільного кодексу України, статті 45 Закону України "Про господарські товариства", пункту 8.2.5. Статуту ВАТ "Нікопольське АТП" та прав акціонерів на участь в управлінні товариством, при цьому, дійшовши висновку, що чинне законодавство надає можливість учаснику (акціонеру) товариства самостійно скликати загальні збори, як чергові, так і позачергові, однак не встановлює правових підстав для пред'явлення у суді позову до товариства про зобов'язання проведення загальних зборів, тобто позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не передбачено чинним законодавством України та фактично не забезпечує відновлення його порушеного права.

За апеляційною скаргою РВ ФДМ України по Дніпропетровській області Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Бахмат Р.М., Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.11.2009 р. залишив його без змін.

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначив, зокрема, що суди в порушення вимог статті 159 Цивільного кодексу України, статей 88, 20 Господарського кодексу України, статей 25, 45 Закону України "Про господарські товариства", пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та статті 43 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог РВ ФДМ України по Дніпропетровській області, оскільки позивачем було правильно обрано спосіб захисту свого порушеного права, а посилання судів на пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13, як на підставу для відмови у позові є необґрунтованою, у зв'язку з тим, що у вказаному пункті мова йде про вимоги щодо скликання позачергових зборів, а позивач просив суд зобов'язати відповідача скликати чергові загальні збори акціонерів.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи ВАТ "Нікопольське АТП" засноване відповідно до наказу РВ ФДМ України по Дніпропетровській області від 05.04.1996 № 12/161-АО шляхом перетворення Нікопольського державного підприємства АТП-11207 у ВАТ "Нікопольське АТП", засновником якого виступило регіональне відділення.

07.04.1997 р. товариству видане свідоцтво про державну реєстрацію № 140/2.

Згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів № 183 від 26.03.2009 р. про стан особового рахунку № 80, РВ ФДМ України по Дніпропетровській області є акціонером ВАТ "Нікопольське АТП", державна частка акцій у статутному фонді якого складає 24,54 %.

Регіональне відділення листом від 04.02.2008 р. № 12/8-762 звернулось до голови правління ВАТ "Нікопольське АТП" Петікяна С.С. з вимогою про скликання не пізніше 1 травня 2008 року загальних зборів акціонерного товариства за підсумками роботи підприємства у 2007 році, яка залишилась без відповіді.

Листом від 29.01.2009 р. № 11-08-00741 регіональне відділення листом від 29.01,2009 р. звернулось до ВАТ "Нікопольське АТП" з вимогою про скликання чергових загальних зборів акціонерів до 1 травня 2009 року, відповідь на яке також надана не була.

Судами під час розгляду справи було встановлено, що протягом 2008-2009 років загальні збори акціонерів ВАТ "Нікопольське АТП" не скликалися та не проводилися.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога РВ ФДМ України по Дніпропетровській області про зобов'язання ВАТ "Нікопольське АТП" провести у 2009 році чергові загальні збори акціонерів за підсумками роботи підприємства у 2007 та 2008 роках.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 41 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. Порядок, способи та строки повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів визначені статтею 43 вказаного Закону.

Згідно зі статтею 45 Закону загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Позачергові збори повинні бути також скликані виконавчим органом на письмову вимогу ради акціонерного товариства (спостережної ради) або ревізійної комісії. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами (частина 8 статті 49 Закону).

Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги прийняти рішення про скликання позачергових зборів з порядком денним, запропонованим радою акціонерного товариства або ревізійною комісією.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 % голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори відповідно до вимог частини 1 статті 43 Закону України "Про господарські товариства".

Тобто, чинним законодавством передбачено право акціонерів, які володіють більш як 10 % голосів, самостійно скликати позачергові загальні збори.

Проте, матеріали справи не містять доказів вжиття РВ ФДМ України по Дніпропетровській області дій передбачених чинним законодавством щодо реалізації його прав на скликання позачергових зборів товариства.

Частиною 1 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що не підлягають задоволенню позови акціонерів про зобов'язання скликати позачергові загальні збори, оскільки стаття 45 Закону про господарські товариства надає акціонерам, які володіють більш як 10 % голосів, право самостійно скликати позачергові загальні збори у разі, якщо правління не виконує їх вимоги.

Чинним законодавством також не передбачено й можливості звернення до суду з вимогою про зобов'язання товариства провести чергові загальні збори акціонерів.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не передбачено чинним законодавством України та фактично не забезпечує відновлення його порушеного права, а тому вважає рішення та постанову такими, що прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. у справі № К25/146-09 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач