Судовий процес

Оскільки результат вирішення спору залежить лише від встановлення судом наявності та ступені порушень прав позивача (позивачів) під час скликання та проведення загальних зборів, залучення інших учасників (акціонерів) товариства або осіб, з якими на підставі спірних рішень товариство вступило у правовідносини, не вимагається.

Відповідачами у справах про визнання установчих документів недійсними мають бути засновники, а не сама юридична особа.
Як відповідачів слід притягати усіх учасників юридичної особи на день звернення до суду.

Звернення із позовом товариства до учасника із позовом про визнання недійсним рішенням вищого органу - загальних зборів - самого товариства законом не передбачається.

Зважаючи на те, що спір про визнання недійсними рішень загальних зборів стосується майнових і немайнові прав учасників, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, спрямованих на запобігання зменшенню обсягу майна Товариства, корпоративні права щодо якого є предметом захисту в даному спорі.

Довіреність на представництво може посвідчуватися секретарем сільської ради

Законом не передбачено права акціонера господарського товариства звертатися до суду за захистом інтересів всього товариства.  Представництво акціонером інтересів товариства можливе лише на засадах уповноваження акціонера цим товариством на вчинення такого представництва. Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, у даному випадку –звернення позивача до суду з даним позовом фактично в інтересах відповідача, акціонером якого він є, має вирішуватися шляхом дослідження факту уповноваження позивача відповідачем на представництво його інтересів по даному питанню. 

Дія ухвали господарського суду про забезпечення позову починається не з часу її виконання Державною виконавчою службою у порядку, визначеному Законом, а з дня винесення ухвали господарського суду.

Обґрунтування судів про задоволення заяви позивача про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, стосується не тільки учасників судового процесу, а і осіб, які не беруть участь у справі, є втручанням у господарську діяльність відповідача.

Спір між учасником і товариством про визнання права власності на майно (акції), передане товариству як вклад до статутного фонд,  є корпоративним.

Спори, пов'язані з оскарженням учасниками господарського товариства, членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори.

Спори, які виникають між корпорацією, як господарською організацією та її учасником, є корпоративним за своїм суб’єктним складом, згідно пункту 4 частини 1 ст. 12 ГПК України, а отже підвідомчі господарському суду.  

Такий спосіб захисту цивільних прав як визнання протоколів недійсними не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським (цивільним) законодавством, а отже такий спір фактично не є спором про наявність чи відсутність цивільного права й не може бути предметом спору та самостійно розглядатися. 

Справи, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб’єктів господарювання, які не є господарськими товариствами, якщо стороною у справі є фізична особа, підвідомчі загальним судам. 

Приймаючи рішення не залучивши до участі у справі Міністерство охорони здоров’я України як орган, уповноважений здійснювати керівництво корпоративними правами держави в статутному фонді відповідача, Суд унеможливив прийняття обгрунтованого рішення. 

В ухвалі про забезпечення позову повинні бути зазначені ті дії, вчинення яких забороняється. Необхідність застосування забезпечення позову судом обґрунтована посиланням заявників на схильність)) відповідачів зловживанням своїми правами.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта відносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Невідповідність способу захисту цивільного права є підставою для відмови у задоволенні позову. 

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.