Судовий процес

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.
Позовна заява як і подані позивачем заяви про уточнення позовних вимог є фактично об'єднанням позовних вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення. Об'єднання позовних вимог передбачене положеннями статі 58 Господарського процесуального кодексу України.
Заява про додаткові вимоги, об'єднання яких не суперечить статті 58 Господарського процесуального кодексу України є способом зміни предмету позову. А тому прийняття господарським судом  додатково заявлених вимог для їх об'єднання в одному провадженні відповідає вимогам процесуальних норм.

Під час розгляду питання про визнання недійсним рішення про реорганізацію шляхом виділення з акціонерного товариства приватного підприємства необхідно встановити в якій саме організаційно-правовій формі створене виділене підприємство, які наслідки матиме реорганізація відповідача через виділення з нього нової юридичної особи, чи відображає зміст прийнятого рішення процедуру емісії акцій під час реорганізації акціонерного товариства шляхом виділення.
Неповне встановлення зазначених обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

     Неповне дослідження обставин справи з приводу застосування судами строку позовної давності у даному випадку, приймаючи до уваги обставини обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав власності, не можуть слугувати підставою для скасування прийнятих у справі судових актів.

          Визнання ж недійсними положень статуту без дослідження правомірності прийняття загальними зборами учасників товариства рішень з цих питань є необ'єктивним, та не ґрунтується на вказаних нормах права.

        Позивач не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ визнано недійсним  в частині виключення із складу учасників товариства ОСОБИ_Х, так як, не було обґрунтовано причини такого виключення і не зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення його з товариства, в чому полягає систематичність невиконання цим учасником товариства його обов'язків, якими конкретно діями або бездіяльністю він перешкоджає досягненню цілей товариства.
За таких обставин, неспроможними є доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі.

У випадку клопотання ОСОБИ_"Х" визнати його особою незалученою до участі у справі, постанова по якій стосується прав і обов'язків останнього, слід враховувати наступне. Рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цих осіб, тобто, коли в рішенні суду безпосередньо розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником якого є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цієї особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не повинен братися до уваги.

Згідно частини 1 статті 100 Цивільного кодексу України участь в господарському товаристві є особистим немайновим правом, а відповідно до пункту 1 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, на захист особистих немайнових прав не застосовується позовна давність.

Усі спори між господарським товариством та його учасником, в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарського товариства, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства відносяться до таких, що випливають з корпоративних відносин.Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарських товариств є актами, які породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання діяльності товариства, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відносини які склалися між банком та підприємством, ґрунтується на цивільному договорі, не підпадають під поняття корпоративних відносин, а тому даний корпоративний спір не може зачіпати права і інтереси скаржника у розумінні статті 107 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у справі Державна податкова інспекція виступає по справі як суб'єкт владних повноважень, який за наслідками виконання своїх владних управлінських функцій заявляє вимогу визнати недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а також припинити діяльність ТОВ. Позовні вимоги суб'єкта владних повноважень не підпадають під категорію справ, визначених в ст.12 Господарського процесуального кодексу України, отже, не підлягають вирішенню в господарському суді.

Позов учасника про визнання недійсним договору, укладеного за участю товариства, не стосується корпоративних прав позивача і має цивільно-правовий характер, оскільки стосується майнових відносин купівлі-продажу.

Рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто коли в рішенні суду безпосередньо розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є оскаржувач, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. 
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення наведені висновки суду про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й її право на судовий захист. Будь-який інший правовий зв'язок між оскаржувачем і сторонами спору не може братися до уваги.
Оціночні судження, зроблені судами при вирішенні однієї справи, не є обов'язковими для суду при розгляді іншої справи. При цьому, встановлені судом факти не слід ототожнювати з їх юридичною оцінкою.

Спір про зобов'язання передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Промфес" оригінали установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфес", оскільки відповідач як віце-президент товариства протиправно без дозволу та відома єдиного виконавчого органа товариства -президента вилучив вказані документи та протиправно їх утримує. 

Внесення змін до установчих документів товариства не може відбуватись за рішення суду, бо вирішення цього питання не належить до компетенції суду і означало б втручання у внутрішню діяльність товариства.
Підвідомчими (підсудними) судам є лише справи у спорах про спонукання товариства внести зміни до установчих документів товариства у випадку, якщо невнесенням таких змін порушуються права чи охоронювані законом інтереси осіб.