Постанова ВГС України від 13.01.2009 р. (справа 32/42пн)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ  
ПОСТАНОВА  
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 13 січня 2009 р.                                             № 32/42пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 Полянського А.Г. -головуючого
Коробенка Г.П.,
Фролової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 
Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива" 
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2008 року 
у справі № 32/42пн Господарського суду Донецької області
за позовом Виробничо-будівельного кооперативу "Прогрес"
до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива",
- Фонду державного майна України
треті особи: - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області,
- Відкрите акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
про визнання недійсним рішення та протоколу №1 від 15.03.2001 року загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива"

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 12.01.2009 року у зв'язку з перебуванням судді Муравйова О.В., у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 32/42пн Господарського суду Донецької області, утворено колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., судді: Коробенко Г.П., Фролова Г.М.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2008 р. (суддя: Сковородіна О.М.) частково задоволено позовні вимоги Виробничо-будівельного кооперативу "Прогрес" до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива", Фонду державного майна України, треті особи у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Відкрите акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива", оформленого протоколом № 1 від 15.03.2001р., скасування протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива" №1 від 15.03.2001р.
Визнано недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива", оформленого протоколом № 1 від 15.03.2001 р.
В іншій частині позовних вимог -відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива" на користь Виробничо-будівельного кооперативу "Прогрес" витрати з державного мита в сумі 21,25грн. та 25,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Виробничо-будівельного кооперативу "Прогрес" витрати з державного мита в сумі 21,25грн. та 25,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2008 р. (судді: Кулебякін О.С. -головуючий, Алєєва І.В., Волков Р.В.) у справі № 32/42пн господарського суду Донецької області рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2008 р. по справі № 32/42пн частково скасовано.
У задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива", оформленого протоколом № 1 від 15.03.2001 р. -відмовлено.
В решті частині рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2008 року у справі № 32/42пн Господарського суду Донецької області, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2008 року залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників відповідача-2 та третьої особи-2, присутніх у судовому засіданні, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива" є господарським товариством, частка держави у статутному фонді, якого ставить 56,4 відсотки. 
Формування частки статного фонду товариства саме за рахунок державних коштів підтверджується довідкою Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", яка ніким із учасників судового процесу не спростована. 
Відповідно акта №311 від 09.06.2000 р. Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" здійснило передачу Фонду державного майна України частки у розмірі 56,4 відсотків статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива", вартість якої вилучена при приватизації з вартості майнового комплексу орендного підприємства "Металургійний комбінат "Азовсталь", тобто залишилась у державній власності. 
Судом апеляційної інстанції відзначено, що передача частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива", що належить державі, Фонду державного майна України відповідає положенням статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств", відповідно до якої правонаступниками державних підприємств стосовно суб'єктів підприємницької діяльності створених за їх участю зі змішаною формою власності, є державні органи приватизації. 
Крім того, пунктом "г" частини 1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" також передбачено, що Фонд державного майна України є правонаступником державних внесків до статутного фонду недержавних суб'єктів господарювання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Фонд державного майна України набув прав учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива" з часткою, що дорівнює 56,4 відсотки статутного фонду, в порядку правонаступництва, яке виникло безпосередньо із закону. Юридичною сутністю ситуації, що розглядається, є заміна суб'єкту господарювання, який не міг виступати засновником господарського товариства з державною часткою у статутному фонді, на орган приватизації, до компетенції якого законодавство відносить відповідні повноваження. Що ж стосується товариства покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива", то воно набуло право на частку державного майна у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива" у розмірі 9,8 відсотки на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31.10.1995 р., укладеного за законодавством про приватизацію.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що в рішенні суду першої інстанції визнано, що Фонду державного майна України і товариству покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" належить відповідно 56,4 і 9,8 відсотки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива". Проте, відзначив, що висновок суду першої інстанції з посиланням на статті 55, 59 Закону України "Про господарські товариства", стосовно того, що набуття права на частку у статутному фонді товариства не означає набуття прав учасника товариства, оскільки це можливо за окремим рішенням зборів засновників, є таким, що суперечить чинному законодавству.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про господарські товариства" при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що застосування приписів вказаної вище норми в даному випадку не має ніякого відношення, оскільки Фонд державного майна України набув право на частку у розмірі 56,4 відсотки з іншої підстави, а саме, відповідно до діючого законодавства. Набуття прав на частку у розмірі 9,8 відсотка товариством покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" також не пов'язано з обставинами, про які йдеться у частини 1 статті 55 Закону України "Про господарські товариства".
Статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Відповідно до статті 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції Закону на час прийняття рішення загальних зборів) учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає.
При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством. У цьому разі воно зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством.
Відповідно до пунктів 30, 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства.
При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.
Відповідно до частини п'ятої статті 147 Цивільного кодексу України аналогічно визначається вартість частини майна ТОВ (ТДВ), яка підлягає видачі або виплаті правонаступнику юридичної особи-учасника товариства або спадкоємцю фізичної особи-учасника у випадку відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмови у прийнятті до товариства. Її вартість визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.
Продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК.
При цьому господарські суди повинні враховувати, що як купівлю-продаж частки (її частини) у статутному капіталі товариства відповідно до глави 54 ЦК необхідно розуміти також і передання її у власність за договором міни.
Особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ чи ТДВ, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вірно відзначив, що виходячи із правової природи Товариства з обмеженою відповідальністю, визначеної статтею 50 Закону України "Про господарські товариства", належність певній особі частки у статутному капіталі, означає, що така особа є учасником товариства, тобто з набуттям частини статутного капіталу набуваються і права учасника господарського товариства даного виду, а відтак, окремого рішення засновників щодо включення Фонду державного майна України та товариства покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" до складу учасників товариства, в даному випадку не вимагалось, оскільки це не передбачено Законом України "Про господарські товариства".
Згідно із пунктом 1 частин 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів, а також безпосередньо із актів цивільного законодавства. 
Викладене стосується і права володіння часткою у статутному фонді господарського товариства. 
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку, Фонд державного майна України набув частку статутного фонду в силу закону, а товариство покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" за договором купівлі-продажу, укладеним за законодавством про приватизацію. Набуття прав учасника господарського товариства у такий спосіб не має відношення до правовідносин, врегульованих статтею 55 Закону України "Про господарські товариства" але не суперечить діючому законодавству.
Правомірно відзначено апеляційним господарським судом і те, що відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка може діяти від імені юридичної особи, визначається установчими документами. 
Згідно із статтею 6.4 статуту Виробни чо-будівельного кооперативу "Прогресс" голова кооперативу, який брав участь у зборах, наділений певними представницькими повноваженнями. При цьому, статут не обумовлює виконання таких повноважень наявністю довіреності. 
Однак, колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду стосовно пропуску строку позовної давності, оскільки згідно частини 1 статті 100 Цивільного кодексу України участь в господарському товаристві є особистим немайновим правом, а відповідно до пункту 1 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, на захист особистих немайнових прав не застосовується позовна давність.
Однак, ця помилка в застосуванні норм матеріального права не потягла прийняття неправильного рішення, а тому не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива", оформленого протоколом № 1 від 15.03.2001р.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається. 
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2008 року у справі № 32/42пн Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.
Судді Коробенко Г.П., Фролова Г.М.