Постанова ВГС України від 30.03.2010 р., справа № К30/94-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 30 березня 2010 р.   № К30/94-09

 

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді М.В.Кузьменка,

судді І.М.Васищака,

судді В.М.Палій,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та  ОСОБА_2

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2009р. та

 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 23.11.2009р.

у справі №К30/94-09

за позовом 1) ОСОБА_1;

 2) ОСОБА_2;

 3) ОСОБА_3

до 1) Відкритого акціонерного товариства "Укрмонтажхімзахист";

 2) Дніпропетровської міської ради;

 3) Дніпропетровського територіального управління державної комісії  з цінних паперів та фондового ринку

про визнання недійсним рішення загальних зборів №10 від 23.07.1999р., №13 від 18.08.2000р., скасування державної перереєстрації, скасування державної реєстрації змін та доповнень до установчих документів, визнання недійсними свідоцтва про реєстрацію,

 

 ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є акціонерами ВАТ "Укрмонтажхімзахист", звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укрмонтажхімзахист", Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровського територіального управління державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і просили суд:

 визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Укрмонтажхімзахист" в частині реорганізації останнього у ВАТ "Укрмонтажхімзахист", затверджене протоколом загальних зборів №10 від 23.07.1999р. та скасувати державну реєстрацію цих змін;

 визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрмонтажхімзахист" в частині затвердження результатів підписки на акції додаткової емісії товариства, затверджене протоколом загальних зборів №13 від 18.08.2000р.;

 скасувати державну реєстрацію змін та доповнень до установчих документів №2 ВАТ "Укрмонтажхімзахист", які були зареєстровані управлінням з питань ліцензування та реєстрації підприємств Дніпропетровської міської ради 27.09.2000р.;

 визнати недійсним з моменту прийняття Свідоцтва про реєстрацію випуску від 10.10.2000р. №125/04/1/100;

 визнати недійсним випуск акцій ВАТ "Укрмонтажхімзахист", зареєстрований відповідно до Свідоцтва про реєстрацію виписку від 10.10.2000р.;

 визнати частково недійсними пункти 11.5.5, 11.6.4 Статуту ВАТ "Укрмонтажхімзахист", зареєстрованого виконкомом Дніпропетровського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

 визнати недійсним рішення Наглядової ради ВАТ "Укрмонтажхімзахист" в частині призначення Генеральним директором товариства ОСОБА_7, оформлене протоколом від 06.02.2006р.;

 визнати недійсним рішення Наглядової ради ВАТ "Укрмонтажхімзахист" в частині призначення виконуючим обов'язки Генерального директора товариства ОСОБА_8, оформлене протоколом від 07.05.2007р.

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2009р. (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2009р. (головуючий, суддя Логвиненко А.О., судді Стрелець Т.Г., Ревковій Г.О.), у задоволенні позову відмовлено.

 Вказані рішення та постанова мотивовані відсутністю порушень законодавства та положень Статуту товариства відповідача 1 при скликанні та проведенні позачергових загальних зборів акціонерів 23.07.1999р., порушень строків підписки на акції при здійснення ВАТ "Укрмонтажхімзахист" емісії акцій на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 12.05.2000р.

 Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування державної перереєстрації ВАТ "Укрмонтажхімзахист", здійсненої 09.08.1999р., скасування державної реєстрації змін і доповнень до установчих документів №2 відповідача 1, зареєстрованих 27.09.2000р., визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, визнання недійсним випуску акцій, суди виходили з того, що обрані позивачами способи захисту права не відповідають можливим способам захисту права, у разі його порушення, встановленим законодавством щодо спірних питань.

 Що ж до вимог про визнання недійсним пунктів 11.5.5., п.11.6.4. Статуту відповідача 1 та рішень Наглядової ради від 06.02.2006р., від 07.05.2007р., то суди послалися на відсутність суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов в цій частині.

 Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції одночасно послався на відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними рішень загальних зборів від 23.07.1999р. та від 12.05.2000р., та дій, здійснених на їх виконання.

 Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

 Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

 Так, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник (акціонер) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. При цьому, права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не міг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо .

 Окрім того, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено , у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову (п.19 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів") .

 Судами двох інстанцій встановлено, що 23.07.1999р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів ЗАТ "Укрмонтажхімзахист", про що свідчить протокол зборів №10 від 23.07.1999р., на яких були розглянуті питання порядку денного, які доводилися до акціонерів відповідно до загальних повідомлень у засобах масової інформації та персональних повідомлень з урахуванням персональних повідомлень про зміни в порядку денному з третього питання, а саме про реорганізацію ЗАТ "Укрмонтажхімзахист" шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство та затвердження його установчих документів.

 При цьому, судами з'ясовано, що позивачі – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (ОСОБА_1 станом на 23.07.1999р. акціонером товариства не являвся, а отримав право власності на акції товариства лише у серпні 2002р.) повідомлялися як у загальному, так і у персональному порядку про скликання зборів не менше, ніж за 45 днів до проведення зборів, а про зміну порядку денного персонально повідомлялися не менш, ніж за 10 днів до проведення зборів; рішення з наведеного питання було прийнято більшістю голосів, а саме за нього проголосувало 93,14 відсотків присутніх на зборах.

 Відповідно до розпорядження виконкому Дніпропетровської міської ради від 09.08.1999р. проведена перереєстрація статуту ВАТ "Укрмонтажхімзахист", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів товариства, протокол №10 від 23.07.1999р.

 12.05.2000р. відбулися загальні збори акціонерів відповідача 1, що підтверджується протоколом №12 від 12.05.2000р., на яких були прийняті рішення, у тому числі, про збільшення статутного фонду товариства "Укрмонтажхімзахист" шляхом додаткового випуску акцій у кількості 92 976 штук номінальною вартістю 1,05 грн. кожна; про внесення зміни до статуту товариства, пов'язані зі збільшенням статутного фонду.

 18.08.2000р. відбулися загальні збори акціонерів відповідача 1, оформлені протоколом №13, на яких були прийняті рішення про затвердження результатів проведення підписки на акції; про відкликання членів Наглядової ради товариства у повному складі та обрання членів Наглядової ради товариства у новому складі.

 При цьому судами з'ясовано, що загальне повідомлення про проведення цих зборів друкувалося у засобах масової інформації, та 18.08.2000р. на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (позивачів) направлялися персональні повідомлення про проведення цих зборів; у відповідності до положень ст.38 Закону України "Про господарські товариства" рішення про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції прийнято одноголосно як акціонерами, які приймали участь на зборах, так і особами, які підписалися на акції, та які приймали участь у зборах.

 Колегія суддів вважає мотивованим та обґрунтованим висновок судів двох інстанцій про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрмонтажхімзахист", затверджених протоколами загальних зборів №10 від 23.07.1999р., №13 від 18.08.2000р., з огляду на те, що як вірно встановлено судами, рішення загальних зборів є правомочними, вони були прийняті у відповідності до компетенції загальних зборів та з дотриманням встановленого законодавством, та Статутом порядку їх скликання та проведення.

 Погоджуючись з доводами судів двох інстанцій, викладеними у оскаржуваних судових актах, колегія суддів вважає, що заявлений у даній справі позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

 За змістом положень ст.ст.1, 2 ГПК України, ст.2 Закону України “Про судоустрій України”, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

 Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. 

 Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. 

 Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. 

 Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. 

 Так, Конституція України та чинне законодавство не перешкоджають акціонеру (фізичній особі), захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом звернення як до судів загальної юрисдикції, так і до господарських судів на підставі ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст. 1 ГПК України, ст. 4 ЦПК України, ст. 6 Закону України "Про судоустрій України". Але такий позов відповідно до законодавства (ст.ст. 10, 41, 43, 45, 46, 48, 49 Закону України "Про господарські товариства") подається у випадку порушення прав та інтересів акціонера самим товариством, учасником якого він є, наприклад, у разі невизнання чи оспорювання цих індивідуальних інтересів з боку керівництва акціонерного товариства , особами, які володіють "значними пакетами акцій", "переважними правами" тощо.

 Легітимні інтереси акціонерного товариства (ст. 41 Закону України "Про господарські товариства") формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших акціонерів, так і законним інтересам усього товариства , а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього (статті 1, 23, 41, 46, 48 Закону України "Про господарські товариства", статті 1, 21, 28 ГПК України, ст. 110 ЦПК України). На такі органи покладається і захист індивідуальних інтересів акціонерів.

 Згідно з ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ст.116 Цивільного кодексу України, акціонери мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, крім випадків, встановлених Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (девіденди); вийти в установленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами.

 Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання (п.11постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

 Проте, звертаючись до суду з даним позовом, позивачі не вказують які саме їх корпоративні права, як акціонерів, у розумінні ст.167 ГК України, ст.116 ЦК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства, порушують прийняті загальними зборами товариства оскаржувані рішення , а також яким чином положення пунктів 11.5.5, п.11.6.4. Статуту відповідача 1 порушують їх суб’єктивні права або охоронювані законом інтереси.

 Отже, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності у позивачів суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, висновок судів про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову є законним та обґрунтованим.

 Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

 Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2009р. у справі №К30/94-09 - без змін.

 

 Головуючий, суддя М.В.Кузьменко

  Суддя І.М.Васищак

  Суддя В.М.Палій