Постанова ВГС від 20.01.2009 (справа № 43/385)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 
 20 січня 2009 р.  
№ 43/385  


 

  Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого  
Овечкіна В.Е.,


суддів 
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,


за участю представників:


позивача  
- не з'явився, 


відповідача  
- Бокач І.П., 


третіх осіб 
- не з'явилися, 


розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 
 ТОВ "УкрВІМІС"


на постанову 
від 02.09.2008 Київського апеляційного господарського суду


у справі 
№43/385 


за позовом  
ОСОБА_1.


до 
ТОВ "УкрВІМІС"


(треті особи 
- ОСОБА_2, ОСОБА_3, Оболонська районна у м.Києві державна адміністрація)


про визнання недійсними рішень зборів учасників ТОВ "УкрВІМІС" від 18.01.2001, заяви ОСОБА_1. від 17.01.2001 про його виведення зі складу засновників ТОВ "УкрВІМІС", установчих документів відповідача в редакціях від 18.01.2001р. і від 01.06.2004р., поновлення позивача у складі учасників ТОВ "УкрВІМІС" та зобов'язання вчинити певні дії  
 


  До початку судового засідання від ОСОБА_1. та його представника (ОСОБА_4.) надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на наступний місяць з причин знаходження позивача на лікуванні за межами України та бажання особисто взяти участь у розгляді справи, а також з причин зайнятості його представника у кримінальному процесі. Вказані клопотання підлягають відхиленню колегією з тих мотивів, що, по-перше, їх задоволення призведе до порушення касаційною інстанцією двохмісячного строку розгляду касаційної скарги, встановленого ст.1118 Господарського процесуального кодексу України, по-друге, ст.28 ГПК України не обмежує кількість представників сторін у судовому процесі, а наявні у справі довіреності від 31.05.2007 та від 09.01.2008 (а.с.65-66 том 2) переконливо свідчать про те, що іншими повноважними представниками ОСОБА_1. на даний час є також ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. та ОСОБА_8, доказів поважності причин неявки яких у судове засідання касаційної інстанції позивачем та ОСОБА_4. не надано.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.06.2008 (суддя Пасько М.В.) позов задоволено частково - визнано недійсними з моменту прийняття рішення зборів учасників ТОВ "УкрВІМІС", оформлені протоколом від 18 січня 2001 року; визнано недійсним установчий договір ТОВ "УкрВІМІС" від 18 січня 2001 року; визнано недійсним статут ТОВ "УкрВІМІС" зі змінами, зареєстрованими 22 січня 2001 року Мінською районною державною адміністрацією м.Києва; визнано незаконною державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС", здійснену 22 січня 2001 року Мінською районною державною адміністрацією; визнано недійсним статут ТОВ "УкрВІМІС" зі змінами, затвердженими рішенням загальних зборів учасників ТОВ «УкрВІМІС»(протокол від 01.06.2004); визнано незаконною державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС, проведену 30 червня 2004 року Оболонською районною державною адміністрацією; визнано дійсним установчий договір ТОВ "УкрВІМІС" від 22 березня 1995 року; визнано дійсним статут ТОВ "УкрВІМІС", затверджений протоколом загальних зборів учасників №3 від 14 квітня 1994 року; поновлено ОСОБА_1 у складі учасників ТОВ "УкрВІМІС" з моменту його незаконного виведення з часткою у статутному капіталі ТОВ «УкрВІМІС»в розмірі 25%. В задоволенні решти позовних вимог (про визнання недійсною заяви від 17.01.2001р. про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ «УкрВІМІС», про зобов'язання Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «УкрВІМІС»від 22.01.2001р., внесених Мінською районною державною адміністрацією м.Києва та змін від 30.06.2004р., внесених Оболонською районною державною адміністрацією м.Києва, та зобов'язання державного реєстратора Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації внести до ЄДРПОУ запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «УкрВІМІС»від 22.01.2001р. та від 30.06.2004р.) відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Рішення в частині задоволення позову мотивоване приписами ст.10 Закону України "Про господарські товариства" і ст.89 Цивільного кодексу України та доведеністю порушень при виведенні позивача зі складу учасників ТОВ «УкрВІМІС», і як наслідок рішення зборів учасників ТОВ «УкрВІМІС», викладене у п.1 протоколу від 18.01.2001р. є таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства. Подальші дії та рішення щодо перерозподілу внесків учасників у статутному фонді ТОВ «УкрВІМІС»та пов'язані з цим зміни до установчих документів товариства є безпідставними, і, як вчинені внаслідок оспорюваних рішень зборів учасників ТОВ «УкрВІМІС», є недійсними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 (судді: Ропій Л.М., Буравльов С.І., Попікова О.В.) рішення змінено шляхом відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дійсними установчого договору ТОВ «УкрВІМІС»від 22.03.1995р. та статуту ТОВ «УкрВІМІС», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства №3 від 14.04.1994р. з посиланням на невідповідність вказаних вимог способам захисту цивільних прав, встановленим ст.16 ЦК України. В решті рішення залишено без змін.

ТОВ "УкрВІМІС" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.256,257,267 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції проігноровано в попередньому судовому засіданні усну заяву представника відповідача про порушення строку позовної давності. Питання закінчення цього строку та його поновлення судами попередніх інстанцій не розглядалося. Окрім того, суди не знайшли підстав для визнання недійсною заяви ОСОБА_1. від 17.01.2001 про його виведення зі складу засновників ТОВ "УкрВІМІС", отже, вона є дійсною. Суд, зосередивши увагу на висновку експертизи, яка проводилася в рамках досудового слідства і не призначалася судом, ретельно не дослідив інші докази по справі.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана рішення та постанова -скасуванню в частині задоволених позовних вимог з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Змінюючи первісне рішення про часткове задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що: 

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «УкрВІМІС»зареєстроване 7 жовтня 1994 року. Відповідно до установчого договору ТОВ «УкрВІМІС»від 22 березня 1995 року та змін до установчих документів зазначеного товариства, внесених 28 червня 1995 року Мінською районною державною адміністрацією м.Києва, його учасниками є:

ОСОБА_1. (позивач), з часткою в статутному фонді 25%;

ОСОБА_2 (третя особа І), з часткою в статутному фонді 50%;

ОСОБА_3 (третя особа II), з часткою в статутному фонді 25%.

Рішенням зборів від 18 січня 2001 року позивача виведено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрВІМІС", а статутний капітал перерозподілений між двома учасниками - ОСОБА_2. та ОСОБА_3. та прийняте рішення про затвердження нової редакції установчих документів ТОВ "УкрВІМІС".

Рішення про виведення позивача зі складу учасників ТОВ "УкрВІМІС" загальні збори прийняли, посилаючись на його нотаріально засвідчену заяву від 17 січня 2001 року.

22 січня 2001 року Мінська районна державна адміністрація м.Києва провела державну реєстрацію змін до установчих документів - нової редакції установчого договору ТОВ "УкрВІМІС" та нової редакції статуту ТОВ "УкрВІМІС". Відповідно до п.3.2 нової редакції установчого договору ТОВ "УкрВІМІС", загальна сума внесків учасників у статутному фонді становить:

ОСОБА_3 - грошові кошти та майно на загальну суму 3 540 гривень, що складає 30 % статутного фонду.

ОСОБА_2 - грошові кошти та майно на загальну суму 8 260 гривень, що складає 70 % статутного фонду.

30 червня 2004 року Оболонська районна в м.Києві державна адміністрація провела державну реєстрацію змін до установчих документів, затверджених загальними зборами Учасників Товариства від 01.06.2004р. (протокол № 1/4) - нової редакції статуту ТОВ "УкрВІМІС". Відповідно до п.5.4 нової редакції статуту ТОВ "УкрВІМІС" частки Учасників у статутному капіталі становлять:

ОСОБА_3 - 60 540 гривень, що складає 30 % статутного фонду.

ОСОБА_2 - 141 260 гривень, що складає 70 % статутного фонду.

Як було встановлено господарським судом м.Києва, позивач тимчасово проживав протягом 1996-2001рр. у Сполучених Штатах Америки у зв'язку із навчанням, а з весни 2004 року разом із сім'єю остаточно туди переїхав. Довідавшись у лютому 2007р. про виведення його зі складу учасників ТОВ «УкрВІМІС»та перерозподіл частки в статутному фонді товариства, позивач 12 листопада 2007р. звернувся до слідчих органів із заявою, за якою слідчим СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України за фактом підробки документів (заяви від 17 січня 2001 року про вихід ОСОБА_1. зі складу учасників ТОВ "УкрВІМІС")

До матеріалів справи залучено відповідь заступника начальника слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 02.06.2008р. № 52\ 13469 (а.с.121), у якому повідомляється про порушення кримінальної справи №05-13469 по факту підробки документів (заяви від 17 січня 2001 року про вихід ОСОБА_1. зі складу учасників ТОВ "УкрВІМІС"), судове слідство на даний час триває. До відповіді залучено постанова про порушення кримінальної справи та висновок почеркознавчої експертизи №519 від 21.11.2007р.

Згідно з висновком експерта № 519 від 21 листопада 2007 року, "підпис в заяві АВО № 848936 від 17 січня 2001 року від ОСОБА_1. про вихід зі складу засновників по середині аркушу в графі "ПІДПИС" виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою".

Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Порядок виходу учасника зі складу ТОВ "УкрВІМІС", який повинен був застосовуватись при виході позивача з товариства, встановлений пунктами 12 та 14 установчого договору ТОВ "УкрВІМІС" у редакції від 22 березня 1995 року (чинній на момент проведення загальних зборів, на яких позивача виведено зі складу учасників товариства), відповідно до яких вихід з товариства здійснюється за рішенням зборів учасників або за заявою учасника. Заява учасника про вихід з товариства повинна бути подана не менше ніж за чотири місяці до його фактичного виходу з товариства.

Доводи апелянта про безпідставність покладення в основу судового рішення висновку експерта №519 від 21 листопада 2007 року, складеного в ході розслідування кримінальної справи №05-13469, визнано апеляційним судом необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається за матеріалів справи, почеркознавча експертиза проведена в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі по забезпеченню експертно-криміналістичної роботи Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві на підставі постанови про призначення експертизи у кримінальній справі №05-13469 по факту підробки документів. Згаданий висновок експерта №519 від 21 листопада 2007 року був досліджений і оцінений судом першої інстанції. Доказів, які б спростовували зазначений висновок експерта, відповідачем або третіми особами до суду подано не було. Відповідно, висновок експерта №519 від 21 листопада 2007 року є належним та допустимим доказом у справі, яким суд мав право обґрунтовувати своє рішення.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція погодилася з висновками, викладеними в рішенні господарського суду м. Києва, щодо доведеності факту порушення встановленого порядку при виведенні позивача зі складу ТОВ "УкрВІМІС з огляду на наступні обставини:

заява про вихід зі складу засновників товариства від 17.01.2001 позивачем не підписувалась;

фактично позивач був виведений зі складу учасників товариства в строк менший ніж чотири місяці з дня подачі заяви;

в матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу його частки в майні товариства, яка належала йому на момент виходу.

Зважаючи на встановлення факту безпідставності та незаконності виведення Позивача зі складу учасників ТОВ "УкрВІМІС", суд визначив, що у третіх осіб були відсутні підстави для прийняття рішення про перерозподіл внесків учасників товариства у його статутному фонді шляхом передавання належної позивачу частки на їх користь. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності та незаконності рішення зборів учасників ТОВ "УкрВІМІС" від 18.01.2001, викладеного у п.3 резолютивної частини протоколу від 18.01.2001, про перерозподіл внесків учасників у статутному фонді товариства таким чином: ОСОБА_3 - грошові кошти та майно на загальну суму 3540 гривень, що складає 30 % статутного фонду; ОСОБА_2 - грошові кошти та майно на загальну суму 8260 гривень, що складає 70 % статутного фонду, оскільки є таким, що не відповідало волевиявленню одного з учасників товариства на момент його прийняття.

Суд, беручи до уваги той факт, що серед підстав, з яких установчий договір та статут ТОВ "УкрВІМІС" викладено у новій редакції, було і виведення позивача зі складу учасників Товариства, збільшення статутного фонду та перерозподіл внесків учасників, дійшов висновку про відсутність правових підстав для викладення зазначених установчих документів ТОВ "УкрВІМІС" у нових редакціях та здійснення державної реєстрації відповідних змін до установчого договору та статут ТОВ "УкрВІМІС".

За наведених обставин, апеляційна інстанція погодилася з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, щодо наявності правових підстав визнання недійсними рішень зборів учасників ТОВ "УкрВІМІС", викладених у п.п.1-4 протоколу від 18.01.2001, а саме: про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_1, про встановлення статутного фонду Товариства у розмірі 11800 гривень, про перерозподіл внесків Учасників у статутному фонді Товариства таким чином: ОСОБА_3 - грошові кошти та майно на загальну суму 3540 гривень, що складає 30 % статутного фонду; ОСОБА_2 - грошові кошти та майно на загальну суму 8260 гривень, що складає 70 % статутного фонду, про затвердження нової редакції установчих документів Товариства, та про наявність підстав визнання незаконними державної реєстрація змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС", проведеної 22.01.2001р. Мінською районною державною адміністрацією, та державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС", проведеної 30.06.2004р. Оболонською районною державною адміністрацією.

Згідно вимог ч.5 ст.89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Суд визнав обґрунтованою вимогу позивача про поновлення ОСОБА_1 у складі учасників ТОВ "УкрВІМІС" з часткою в статутному капіталі 25 % з моменту його незаконного виведення з тих мотивів, що позивач втратив статус учасника ТОВ "УкрВІМІС" з моменту державної реєстрації нової редакції установчих документів ТОВ "УкрВІМІС", що була затверджена на зборах учасників товариства 18.01.2001р.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновків про:

недійсність рішення зборів учасників ТОВ "УкрВІМІС", викладеного

у п.1 резолютивної частини протоколу від 18 січня 2001р.;

недійсність установчого договору ТОВ "УкрВІМІС" від 18 січня 2001р.;

недійсність статуту ТОВ "УкрВІМІС" зі змінами, зареєстрованими 22 січня 2001р. Мінською районною державною адміністрацією м. Києва;

незаконність державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС", здійсненої 22 січня 2001р. Мінською районною державною адміністрацією;

недійсність статуту ТОВ "УкрВІМІС" зі змінами, затвердженими рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «УкрВІМІС» згідно з протоколом від 1 червня 2004р.;

незаконність державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС", проведеної 30 червня 2004 року Оболонською районною державною адміністрацією;

поновлення ОСОБА_1 у складі учасників ТОВ "УкрВІМІС" з моменту його незаконного виведення з часткою у статутному капіталі ТОВ «УкрВІМІС»в розмірі 25%.

Апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «УкрВІМІС»від 22.01.2001р., внесених Мінською районною державною адміністрацією м. Києва та змін від 30.06.2004р., внесених Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва, та зобов'язання державного реєстратора Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації внести до ЄДРПОУ запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «УкрВІМІС»від 22.01.2001р. та від 30.06.2004р. з огляду на вимоги статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Однак, стосовно заявлених позовних вимог щодо визнання дійсним

установчого договору ТОВ «УкрВІМІС»від 22.03.1995р. та визнання дійсним

статуту ТОВ «УкрВІМІС», затвердженого рішенням загальних зборів учасників

товариства №3 від 14.04.1994р., апеляційна інстанція визнала безпідставним

задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки згідно із законом

правочин завжди є правомірним та дійсним, якщо тільки його недійсність

прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. І

відповідно таке звернення до суду із позовом про визнання дійсними

установчого договору та статуту не відповідає визначеним ст.16

Цивільного кодексу України способам захисту цивільних прав і інтересів.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1. від 17.01.2001 про вихід зі складу учасників ТОВ "УкрВІМІС" і протоколу зборів від 18.01.2001; про визнання дійсними установчого договору ТОВ «УкрВІМІС»від 22.03.1995р. та статуту ТОВ «УкрВІМІС», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства №3 від 14.04.1994р.; про зобов'язання Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «УкрВІМІС»від 22.01.2001р., внесених Мінською районною державною адміністрацією м. Києва та змін від 30.06.2004р., внесених Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва, та про зобов'язання державного реєстратора Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації внести до ЄДРПОУ запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «УкрВІМІС»від 22.01.2001р. і від 30.06.2004р. з огляду на таке. 

Відповідно до частин 1 та 3 ст.31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення записку про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з тати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

За таких обставин, оскільки чинним законодавством чітко обумовлений порядок внесення відповідних змін до установчих документів товариства, вимоги позивача в частині зобов'язання реєстраційної палати внести відповідні зміни до установчих документів ТОВ "Вишенька" державного реєстратора Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації внести до ЄДРПОУ запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «УкрВІМІС»від 22.01.2001р. та від 30.06.2004р. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Водночас Верховний Суд України у п.18 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначає, зокрема, про те, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом ст.20 ГК України.

Відмовляючи у визнанні дійсними установчого договору ТОВ «УкрВІМІС»від 22.03.1995р. та статуту ТОВ «УкрВІМІС», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства №3 від 14.04.1994р., апеляційна інстанція правомірно послалася на невідповідність вказаних вимог способам захисту цивільних прав, встановленим ст.16 ЦК України. 

Проте, колегія не може погодитися з висновками суду в частині задоволених позовних вимог з огляду на наступне.

В основу оскаржуваної постанови покладено по суті лише висновок почеркознавчої експертизи №519 від 21 листопада 2007 року, проведеної в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі по забезпеченню експертно-криміналістичної роботи Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві по кримінальній справі №05-13469, порушеної за фактом підробки документів (заяви ОС ОБА_1. від 17.01.2001 про його виведення зі складу засновників ТОВ "УкрВІМІС"), згідно якого "підпис в заяві АВО № 848936 від 17 січня 2001 року від ОСОБА_1. про вихід зі складу засновників по середині аркушу в графі "підпис" виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою". 

Разом з тим, вказана експертиза була проведена в ході триваючого розслідування по кримінальній справі №05-13469, підтвердженням чого є лист заступника начальника слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 02.06.2008р. № 52/13469 (а.с.121 том 1), а не призначалася судом при розгляді даного господарського спору. Тобто висновки суду про відсутність підписання позивачем заяви від 17.01.2001 про вихід зі складу засновників товариства ґрунтуються виключно на експертному висновку по кримінальній справі, доказів завершення судового розгляду якої на даний час (з винесенням відповідного вироку) позивачем не надано та матеріали справи не містять. 

Відповідно до ч.5 ст.42, ч.2 ст.43 ГПК України ніякі докази, в тому числі висновок судового експерта не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили та оцінюються в сукупності з іншими доказами по справі.

Передчасно приймаючи до уваги вищевказаний експертний висновок в якості належного та допустимого доказу, суд не врахував, що положеннями частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. 

В даному випадку такою тісно пов'язаною справою, від якої безпосередньо залежить вирішення даного корпоративного спору, є кримінальна справа №05-13469, порушена за фактом підробки документів (заяви ОСОБА_1. від 17.01.2001 про його виведення зі складу засновників ТОВ "УкрВІМІС"), доказів закриття якої або винесення вироку по ній в матеріалах справи №43/385 немає.

Зазначені вимоги процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій виконані не були.

При цьому колегія враховує, що відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Тобто саме факти, встановлені вироком суду з кримінальної справи, мають преюдиціальне доказове значення, а не висновок експерта-криміналіста, складений в ході розслідування кримінальної справи, незавершеної судовим розглядом.

Не врахувавши обставини незавершення розгляду судом кримінальної справи №05-13469 та пов'язаності обох справ між собою підставою виникнення спірних корпоративних правовідносин (заяви ОСОБА_1. від 17.01.2001 про його виведення зі складу засновників ТОВ "УкрВІМІС"), що зумовлювало зупинення провадження в даній справі в силу імперативних вимог частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними з моменту прийняття рішення зборів учасників ТОВ "УкрВІМІС", оформлені протоколом від 18 січня 2001 року; визнання недійсним установчого договору ТОВ "УкрВІМІС" від 18 січня 2001 року; визнання недійсним статуту ТОВ "УкрВІМІС" зі змінами, зареєстрованими 22 січня 2001 року Мінською районною державною адміністрацією м.Києва; визнання незаконною державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС", здійсненої 22 січня 2001 року Мінською районною державною адміністрацією; визнання недійсним статуту ТОВ "УкрВІМІС" зі змінами, затвердженими рішенням загальних зборів учасників ТОВ «УкрВІМІС»(протокол від 01.06.2004); визнання незаконною державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС, проведеної 30 червня 2004 року Оболонською районною державною адміністрацією; поновлення ОСОБА_1 у складі учасників ТОВ "УкрВІМІС" з моменту його незаконного виведення з часткою у статутному капіталі ТОВ «УкрВІМІС»в розмірі 25%.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з незастосуванням ст.79 ГПК України (постанови ВСУ від 27.12.2005 у справі №38/43-05 та від 18.07.2007 у справі №18/104).

Окрім того, в обґрунтування задоволення вказаних позовних вимог суд також послався на виведення позивача зі складу учасників товариства в строк менший, ніж чотири місяці з дня подачі заяви, як це передбачено п.14 установчого договору ТОВ "УкрВІМІС" (у редакції від 22.03.1995р.), а також на відсутність в матеріалах справи доказів виплати позивачу його частки в майні товариства, яка належала йому на момент виходу.  

Проте, судами залишено поза увагою ті обставини, що норма щодо обов'язкового повідомлення учасником про свій вихід з товариства з обмеженою відповідальністю не пізніше ніж за три місяці до такого виходу була запроваджена лише статтею 148 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., а тому не має зворотної дії до спірних відносин, які виникли у січні 2001 року. В свою чергу, Закон України "Про господарські товариства" (в редакції від 21.09.2000р., чинній на момент прийняття оспорюваних рішень зборів учасників від 18.01.2001р.) не передбачав обов'язку учасника заздалегідь попереджати товариство про свій вихід з нього, в зв'язку з чим п.14 установчого договору ТОВ "УкрВІМІС" (у редакції від 22.03.1995р.) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин як такий, що обмежує право позивача на вихід з товариства з обмеженою відповідальністю.

При цьому колегія враховує, що згідно з п.28 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Водночас спірні питання щодо невиплати позивачу його частки в майні товариства, яка належала йому на момент виходу, можуть бути лише предметом іншого позовного провадження, та не мають істотного значення для встановлення відповідності чинному на той законодавству оспорюваних рішень зборів учасників ТОВ "УкрВІМІС" та установчих документів товариства.

Касаційна інстанція також вбачає суперечливість висновку судів попередніх інстанцій про відсутність фактичного підписання позивачем нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 17.01.2001 про вихід зі складу засновників товариства та подальшу відмову в позові в частині визнання недійсною цієї ж заяви. Причому, оскаржувані судові акти не містять мотивів відмови в цій частині позовних вимог.

Наведене вище переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині задоволених позовних вимог і передачі справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції.

Що стосується посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якої нібито усно заявлено представником відповідача в попередньому засіданні суду першої інстанції, та відсутність вирішення судами попередніх інстанцій питання про поновлення цього строку, то вказані доводи, як такі, що мають характер припущень, не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до п.6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (набрав чинності з 01.01.2004 року) правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. 

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак, з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено подання товариством такої заяви в будь-якій формі (усній чи письмовій). Наявні твердження скаржника про ігнорування судом першої інстанції в попередньому судовому засіданні усної заяви представника відповідача про порушення строку позовної давності не відповідають дійсності, оскільки з наявних у справі протоколів судового засідання від 15.05.2008, від 06.06.2008, від 19.06.2008, від 20.06.2008 (а.с.117,118,141,142,146-148 том 1) та ухвал господарського суду м.Києва про відкладення розгляду справи від 15.05.2008 та від 06.06.2008 (а.с.119,120,143,144 том 1) вбачається фактична відсутність представника відповідача у вищевказаних судових засіданнях, що об'єктивно унеможливлює усне подання ним заяви про застосування позовної давності.

Разом з тим, відповідач не позбавлений права заявити про застосування позовної давності при новому розгляді даної справи.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд в частині задоволених позовних вимог для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в цій частині позовних вимог.  

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117,1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "УкрВІМІС" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 20.06.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 у справі №43/385 скасувати в частині позовних вимог про: визнання недійсними з моменту прийняття рішення зборів учасників ТОВ "УкрВІМІС", оформлених протоколом від 18 січня 2001 року; визнання недійсним установчого договору ТОВ "УкрВІМІС" від 18 січня 2001 року; визнання недійсним статуту ТОВ "УкрВІМІС" зі змінами, зареєстрованими 22 січня 2001 року Мінською районною державною адміністрацією м.Києва; визнання незаконною державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС", здійсненої 22 січня 2001 року Мінською районною державною адміністрацією; визнання недійсним статуту ТОВ "УкрВІМІС" зі змінами, затвердженими рішенням загальних зборів учасників ТОВ «УкрВІМІС»(протокол від 01.06.2004); визнання незаконною державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "УкрВІМІС, проведеної 30 червня 2004 року Оболонською районною державною адміністрацією; поновлення ОСОБА_1 у складі учасників ТОВ "УкрВІМІС" з моменту його незаконного виведення з часткою у статутному капіталі ТОВ «УкрВІМІС»в розмірі 25% з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду м.Києва.

 

Головуючий, суддя В.Овечкін

 

 

 

Судді: Є.Чернов

 

 

 

  В.Цвігун