Товариства з обмеженою відповідальністю

Розмір частки в статутному капіталі визначається установчими документами, а не сумою фактичного вкладу до статутного капіталу.

Виділення із статутного капіталу товариства частки учасника, у разі його виходу із товариства в грошовому еквіваленті, не є тим грошовим зобов'язанням, до якого можуть бути застосовані наслідки, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Касаційна інстанція вважає, що апеляційна інстанція правомірно виходила із помилковості висновку місцевого господарського суду, оскільки відповідач мав строкове грошове зобов'язання перед позивачем, яке в передбачені законодавством строки виконано не було. Тому, застосування в даному випадку ст.625 ЦК України є правомірним, адже нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу є способами захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат понесених ним від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Одержавши право на частку в статутному капіталі товариства, спадкоємець набуває як переважного права вступу до товариства (стаття 55 Закону України "Про господарські товариства"), так і права відмовитися від вступу до нього; при цьому жодна норма чинного законодавства не передбачає додержання процедури виходу спадкоємця зі складу учасників товариства для одержання вартості його успадкованої частки в товаристві.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що, незважаючи на набуття ТОВ "Кредо Експерто Юре" права власності на частку ТДВ "ТРК "Ялта" в ході виконання договору купівлі-продажу від 14.02.2005 №96-05-4, ВАТ "Ростелеком" втратив статус учасника ТДВ "ТРК "Ялта" з дня державної реєстрації нової редакції Статуту ТДВ "ТРК "Ялта" від 10.03.2005р., а саме з 31.03.2005 року. Натомість ТОВ "Кредо Експерто Юре" міг набути статусу учасника ТДВ "ТРК "Ялта" не раніше 31.03.2005 року, а тому станом на момент прийняття спірних рішень зборів засновників ТДВ "ТРК "Ялта" від 10.03.2005 не мав права приймати в них участь в якості легітимного учасника та голосувати з питань порядку денного. Отже, висновок апеляційного суду про відсутність у позивача статусу учасника ТДВ "ТРК "Ялта" на час прийняття спірних рішень спростовується вимогами ч.5 ст.89 ЦК України.
Правильно зазначивши, що внаслідок виконання договору купівлі-продажу частки ТДВ "ТРК "Ялта" від 14.02.2005 №96-05-4 позивач все ж таки позбавився статусу учасника ТДВ "ТРК "Ялта", апеляційний суд взагалі не дослідив та не встановив той момент, коли саме відбулася зміна учасників ТДВ "ТРК "Ялта" (ТОВ "Кредо Експерто Юре" замість ВАТ "Ростелеком").

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вірно відзначив, що виходячи із правової природи Товариства з обмеженою відповідальністю, визначеної статтею 50 Закону України "Про господарські товариства", належність певній особі частки у статутному капіталі, означає, що така особа є учасником товариства, тобто з набуттям частини статутного капіталу набуваються і права учасника господарського товариства даного виду, а відтак, окремого рішення засновників щодо включення Фонду державного майна України та товариства покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" до складу учасників товариства, в даному випадку не вимагалось, оскільки це не передбачено Законом України "Про господарські товариства".

Положеннями ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" і ст. 148 ЦК України передбачено виплату учаснику його вкладу у натуральній формі за його згодою. Проте судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи надавала позивачка згоду на отримання своєї частки у статутному капіталі у такий спосіб, чи вносилось нею особисто майно як внесок до статутного капіталу товариства. Крім того, майно, яке згідно рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" від 23.07.2008 підлягало передачі примусово виключеним учасникам із господарського товариства, останнім фактично не передавалось.

Статутом ТОВ  не встановлений порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, тому зазначена в договорі відступлення права вимоги сума цієї вимоги не є дійсною, оскільки не підтверджена відповідними документами. Змістом частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України усі зобов'язання визнаються особистими, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  Законом “Про господарські товариства” не обумовлено право учасників передавати свої майнові права третім особам, зокрема право отримання грошової компенсації долі від загальної вартості майна. Відповідний договыр визнано недійсним.

Проте, судом апеляційної інстанції правильно зазначено про те, що наявність витягу з протоколу загальних зборів ТОВ "Завод Ремпобуттехніка" від 17.04.03 підписаного головою правління та секретарем зборів та скріпленого печаткою Товариства, при відсутності самого проколу, не означає, що вказані загальні збори не проводились, а рішення про обрання Тарана директором Товариства не приймалось.

Таким чином, набуття права участі у товаристві, відповідно і набуття корпоративних прав та обов'язків учасника товариства, пов'язується не із "вступом-прийняттям" до товариства, а із юридичним фактом, який став правовою підставою для переходу до такої особи частки. Можливість виникнення права участі у товаристві ставиться у залежність також і від змісту установчих документів товариства.

Зокрема, з цього приводу треба звернути увагу на приписи з ч.2 ст.53 Закону України "Про господарські товариства" та ч.2 ст.147 ЦК України. Із аналізу наведених норм слідує, що виникнення права участі ставиться у залежність не тільки від юридичного факту, який став правовою підставою для переходу частки від учасника до іншої особи, а й від волі його учасника та самого товариства, яка зафіксована в його установчих документах як щодо взагалі можливості прийняття нового учасника, так і щодо порядку його прийняття.

Спосіб же відступлення учасником товариства своєї частки обирається її власником, і прийняття загальними зборами рішення про перерозподіл часток у статутному капіталі ставиться в залежність від волевиявлення власника перерозподіленої частки, а не способу відступлення частки учасником товариства, оскільки закон допускає відступлення як шляхом укладення угод так і іншим чином.

Стосовно ж висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності або відсутності в позивачів права пред'являти майнові вимоги до ТОВ "Кедр" з урахуванням уступки ними своїх часток на користь ОСОБА_21 слід зауважити, що предметом даного спору позивачами визначено саме визнання недійсними рішення загальних зборів та додатку до установчого договору. При цьому позивачами не заявлялись певні майнові вимоги щодо оплати вартості майна при їх виході з товариства або невиконання певних зобов'язань особою, на користь якої відступлено частки в статутному капіталі, що згідно з ст.ст. 53, 54 Закону України "Про господарські товариства" мають окреме правове регулювання. Отже, висновки судів з цього приводу виходять за межі даного спору, а відтак не підлягають прийняттю до уваги.

Виходячи з викладеного та положень ст.ст. 82, 88 ГК України, ст.ст. 43, 53-54, 60 Закону України "Про господарські товариства", судова колегія погоджується з відхиленням доводів позивачів щодо порушення їх прав при проведення оспорюваних загальних зборів, оскільки позивачі під час розгляду справи не довели обставини відмови від поданих ТОВ "Кедр" заяв про вихід зі складу учасників товариства станом на 10.03.05, а заяви щодо майнових вимог подані ними вже після проведення цих зборів.

Наведена норма закону вказує на те, що обов'язковою умовою дійсності повідомлення про скликання загальних зборів товариства є одночасна наявність в такому повідомленні інформації як про час і місце проведення зборів, так і інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність будь-якої з вказаних складових у повідомленні про проведення загальних зборів, як і відсутність самого повідомлення, автоматично призводить до недійсності рішень, прийнятих на зборах у разі їх проведення та наступного оскарження.

Враховуючи, що особа не набула статусу учасника ТОВ , його дочка успадкувала в складі спадкового майна право на отримання неотриманої спадкодавцем частки у майні ТОВ "Комфорт", пропорційної частці у статутному капіталі (1%). Відтак, спадкоємеця була безпідставно зазначена в реєстрі загальних зборів учасників ТзОВ, як учасник із часткою 1 %. 

Законодавство не передбачає можливості не враховувати частку, належну померлому учаснику ТОВ, при визначені наявності кворуму при проведенні загальних зборів, а тому такий учасник вважається відсутнім на зборах.

Набуття права участі у товаристві, відповідно і набуття корпоративних прав та обов’язків учасника товариства, пов’язується не із "вступом-прийняттям" до товариства, а із юридичним фактом, який став правовою підставою для переходу до такої особи частки. Можливість виникнення права участі у товаристві ставиться у залежність також і від змісту установчих документів товариства.

Виникнення права участі ставиться у залежність не тільки від юридичного факту, який став правовою підставою для переходу частки від учасника до іншої особи, а й від волі його учасника та самого товариства, яка зафіксована в його установчих документах як щодо взагалі можливості прийняття нового учасника, так і щодо порядку його прийняття.

Порядок визначення вартості чистих активів товариства врегульовано Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Обчислення вартості частини майна товариства, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ, вимагає володіння спеціальними знаннями в сфері бухгалтерського обліку та звітності. При виході учасників з господарського товариства, до статутного капіталу якого вносилося майно суб'єктів права приватної чи колективної власності, проведення експертної оцінки вартості внесків учасників товариства не є обов'язковим, проте колегія не виключає наявність достатніх правових підстав для застосування аналогії закону, а саме положень абзацу 5 ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для регулювання спірних корпоративних правовідносин. 

 У разі смерті фізичної особи - учасника ТОВ, розміри статутного капіталу товариства та часток його учасників не змінюються.