Постанова ВГСУ від 22 березня 2010р. № 2-27/4498-2009

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 р.
№ 2-27/4498-2009

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Карабаня В.Я.

суддів: Ковтонюк Л.В.

Чабана В.В.

за участю представників:

позивача не з'явився

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу

ОСОБА_2

на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2009

у справі

господарського суду
№ 2-27/4498-2009

Автономної Республіки Крим

за позовом
ОСОБА_2

до

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів"

про
спонукання до виконання певних дій

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" про зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" сплатити вартість частини майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" пропорційно її частці у статутному (складеному) капіталі відповідача та належної їй частки прибутку, одержаного Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба народів", у зв'язку із виключенням позивачки примусово із складу засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" рішенням зборів учасників товариства від 23.07.2008, також просила суд провести оцінку майна товариства з метою визначення її частки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачку було прийнято до складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" з часткою у статутному фонді 0,0170 %. В подальшому рішенням від 23.07.2008 загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" 408 учасників, у тому числі позивачку, примусово виключено з учасників товариства та прийнято рішення виділити усім примусово виключеним учасникам частки у статутному фонді Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" в натуральній формі -майном, згідно Переліку майна на першочергове отримання своєї частки (долі) зі статутного фонду товариства при виході учасника зі складу товариства. Позивачка вважає, що у зв'язку із виключенням її із складу учасників у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо здійснення з нею розрахунків, а саме шляхом виплати вартості частки майна товариства, пропорційній частці позивачці у статутному капіталі товариства, яке не виконано.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 (Воронцова Н.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 (колегія у складі суддів: Голика В.С., Сотула В.В., Борисової Ю.В.), у позові відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані тим, що статутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" передбачено порядок розрахунку з учасником, який вийшов чи виключений з товариства саме шляхом видачі майна в натуральній формі, крім того при вступі до товариства позивачкою в якості внеску до статутного фонду товариства було внесено право користування майновим паєм.

Не погоджуючись із постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2009, ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 як такі, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що оскільки статутом товариства відповідача не передбачено виплати учаснику, що вийшов, частки у грошовому вираженні за умов внесення позивачкою до статутного фонду товариства права користування майновим паєм, тому відсутні підстави для стягнення з товариства вартості частини майна товариства пропорційній частці позивачки у статутному капіталі.

Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками, також вказав в постанові, що пункт 14.2 статуту в редакції 24.12.2005 року Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" (яким врегульовано, що під час виходу учасника із товариства йому видається майно в натуральній формі, а вартість його частки у статутному фонді може бути виплачено грошовими коштами за бажанням учасника і за згодою більшості інших учасників та наявності вільних грошових коштів) є таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, крім того позивачка вносила до статутного капіталу товариства відповідача не грошові кошти, а саме право користуванням майном, визначене на підставі рішення загальних зборів КСП "Агрофірма-колгосп "Дружба народів" від 27.09.1997 протокол № 2.

Вищий господарський суд України з такими висновками не погоджується.

Вихід учасника із товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством.

Згідно ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до ч. 2 статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства; за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі; якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди; порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Зазначені положення законодавства України, які передбачають при виході учасника із товариства виплату йому вартості частки майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі, є імперативними, ці правила не можуть бути зміненими статутними документами товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю у своїх статутних документах може встановлювати лише порядок, спосіб визначення вартості частки майна, що пропорційна частці учасника в статутному капіталі, і строки її виплати.

Положеннями ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" і ст. 148 ЦК України передбачено виплату учаснику його вкладу у натуральній формі за його згодою. Проте судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи надавала позивачка згоду на отримання своєї частки у статутному капіталі у такий спосіб, чи вносилось нею особисто майно як внесок до статутного капіталу товариства. Крім того, майно, яке згідно рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" від 23.07.2008 підлягало передачі примусово виключеним учасникам із господарського товариства, останнім фактично не передавалось.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд послався також на те, що позивачкою до статутного капіталу товариства внесено право користування майном, визначене на підставі рішення загальних зборів КСП "Агрофірма-колгосп "Дружба народів" від 27.09.1997 протокол № 2, проте копія цього рішення в матеріалах справи відсутня, суд апеляційної інстанції визнав встановленими обставини, які не з'ясовувались ні апеляційною, ні першою інстанцією, тому не можуть вважатись доведеними.

Враховуючи викладене, ухвалені рішення та постанова у справі не можуть вважатись законним і обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 у справі № 2-27/4498-2009 скасувати.

Справу № 2-27/4498-2009 направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий В.Карабань

судді: Л.Ковтонюк

В.Чабан