Загальні питання

Позивачем не було надано суду документальних доказів, які б передбачали обмеження повноважень Генерального директора по укладенню (підписанню) спірного кредитного договору, як і доказів того, що про такі обмеження (у разі їх існування) було відомо відповідачеві. Тоді як відповідач стверджує, що йому невідомо про жодні документи позивача щодо таких обмежень, а це в свою чергу має наслідком відсутність юридичної сили таких обмежень, у разі їх існування, по відношенню до відповідача.

Цивільним законодавством не передбачено виникнення спільної часткової власності в учасників спільної діяльності на ґрунті майна, яке не належало на праві власності учаснику товариства, а перебувало у володінні та користуванні зазначеного учасника та було передано за договором про спільну діяльність без об'єднання вкладів у спільне користування. Також нормами права регламентується необхідність врегулювання договірними умовами порядку відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням такого майна.

Визнання недійсними актів державних чи інших органів недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Закон (стаття 113 ГК України), розкриває зміст приватного підприємства виключно в контексті його форми власності, але не встановлює певної організаційно-правової форми цього виду підприємства. Види організаційно-правових форм юридичних осіб наведені у ст.83 ЦК України, яка передбачає створення юридичних осіб у формі товариств, установ та в інших формах встановлених законом. Також наведена норма дає визначення товариства та установи.
Помилковою є позиція щодо ототожнення  понять "організаційно-правова форма" та "форма власності", що відповідно робить помилковими і підсумовуючі висновки стосовно права виділяти з товариства приватне підприємство, оскільки вони є некоректними.

Організаційно-правова форма виділеного товариства обов'язково повинна передбачати можливість участі в ньому в якості учасників юридичних осіб, якщо останні були учасниками товариства, що реорганізовується, через наявність такого права.

Процедура встановлення наявності частки, що належить державі у статутному фонді підприємства, та визначення розміру такої частки є однією із проміжних процедур передприватизаційної підготовки підприємства. Статутний фонд підприємства, який створюється за рахунок внесків засновників (учасників) цього підприємства, є лише однією із складових частин майна підприємства та не є тотожним поняттю "майно підприємства".
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем фінансування санаторію здійснювалося на безповоротних умовах, без наміру в майбутньому стати учасником цього суб'єкту недержавної форми власності.