Постанова ВГС України від 27.10.2009р. № 33/45-09-1388

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 р.

№ 33/45-09-1388

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Бернацької Ж.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2009 року

та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 року

у справі № 33/45-09/1388

господарського суду Одеської області

за позовом ОСОБА_2

до відповідачів 1. ОСОБА_3,

2. ОСОБА_4,

3. ОСОБА_5,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачів 1. Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області,

2. Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради,

3. ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, визнання недійсними та скасування державної реєстрації змін до статуту

за участю представників

позивача - ОСОБА_6

відповідачів - 1. не з'явився

2. не з'явився

3. не з'явився

4. не з'явився

третіх осіб - 1. не з'явився

2. не з'явився

3. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленого протоколом № 40 від 13 липня 2007 року, визнання недійсними змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленого протоколом № 40 від 13 липня 2007 року, а також про скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", яка була проведена державним реєстратором Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області 19 липня 2007 року за № 15541050004000190.

18 травня 2009 року ОСОБА_2 подав до господарського суду Одеської області заяву про уточнення позовних вимог, в якому просив: 1) визнати недійсними рішення загальних зборів ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформлені протоколом № 40 від 13 липня 2007 року про включення до числа учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" ОСОБА_4 та ОСОБА_5; про перерозподіл статутного капіталу (фонду) ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; про внесення змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; про затвердження змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; про доручення генеральному директору ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; 2)визнати недійсними зміни до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", яке було оформлено протоколом № 40 від 13 липня 2007 року; 3) скасувати державну реєстрацію змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ ШІПІНГ СЕРВІС", які були затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленим протоколом № 40 від 13 липня 2007 року, яка була проведена державним реєстратором Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області 19 липня 2007 року за № 15541050004000190.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20 травня 2009 року (суддя Мазур Д.Т.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року (судді Лавренюк О.Т., Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) зі справи №33/45-09-1388 задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, визнання недійсним та скасування державної реєстрації змін до статуту: визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформлені протоколом № 40 від 13 липня 2007 року про включення до числа учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" ОСОБА_4 та ОСОБА_5; про перерозподіл статутного капіталу (фонду) ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; про внесення змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" (викладення п. 5.1 статуту в новій редакції); про затвердження змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; про доручення генеральному директору ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; визнано недійсними зміни до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", яке було оформлено протоколом № 40 від 13.07.2007р.; скасовано державну реєстрацію змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", які затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленим протоколом № 40 від 13 липня 2007 року, яка була проведена державним реєстратором Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області 19 липня 2007 року за № 5541050004000190, стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з господарського суду Одеської області від 20 травня 2009 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 грудня 1998 року засновниками (ОСОБА_7 (частка у статутному капіталі 40 %), ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі 30 %), ОСОБА_3 (частка у статутному капіталі 30 %)) прийнято рішення про створення ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", яке 20 січня 1999 року було зареєстроване виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області за №0405704310001008.

До установчих документів ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" неодноразово вносилися зміни щодо складу учасників та розміру статутного капіталу, а саме: 1) зміни до статуту, затверджені рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 18 від 20 лютого 2003року, зареєстровані Виконавчим комітетом Іллічівської міськради Одеської області 03 квітня 2003 року за № 0760;

2) зміни до статуту, затверджені рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 23 від 01 жовтня 2003 року, зареєстровані Виконавчим комітетом Іллічівської міськради Одеської області 07 квітня 2003 р. за № 0889;

3) зміни до статуту, затверджені рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 33 від 19 грудня 2005 року, зареєстровані державним реєстратором Виконавчого комітету Іллічівської міськради Одеської області 23 грудня 2005 року за № 15541050001000190;

4) зміни до статуту, затверджені рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 35 від 22 червня 2006 року, зареєстровані державним реєстратором Виконавчого комітету Іллічівської міськради Одеської області 24 червня 2006 року за № 15541050002000190.

Відповідно до змін до статуту, які були затверджені рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 35 від 22 червня 2006 року, розмір статутного капіталу ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" збільшено до 4200000 грн., а його учасниками були ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі 95 % або 3999000 грн.), та ОСОБА_3 (частка у статутному капіталі 5 % або 210000 грн.).

ОСОБА_2 у позовній заяві посилається на те, що статутний капітал у збільшеному розмірі він сформував у повному обсязі за рахунок власних коштів.

Заперечуючи проти цього твердження ОСОБА_2, представник ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" зазначив, що збільшення розміру статутного капіталу здійснила ОСОБА_3, та на підтвердження цього надав суду картку рахунку 6.8.5 ОСОБА_3, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 з 27 березня 2006 року по 27 червня 2006 року внесла на рахунок ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" 2464010 грн. на виконання договору про пайову участь №301, а 30 червня 2006 року ці грошові кошти в сумі 2464010 грн. були їй повернуті у зв'язку з розірванням договору про пайову участь № 301, при цьому судом апеляційної інстанції досліджено зміст картки рахунку ОСОБА_3 та встановлено, що грошові кошти в сумі 2464010 грн. не були внесені ОСОБА_3 до ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" в якості її внеску до статутного капіталу.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформлених протоколом № 40 від 13 липня 2007 року, включено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до числа учасників ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", а також зроблено перерозподіл часток учасників у статутному капіталі наступним чином: ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі 25 % або 1050000 грн.), ОСОБА_3 (частка у статутному капіталі 25 % або 1050000 грн.); ОСОБА_4 (частка у статутному капіталі 10 % або 420000 грн.); ОСОБА_5 (частка у статутному капіталі 40 % або 1680000 грн.), зобов'язано генерального директора ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію змін до статуту товариства.

Зміни до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", затверджені цим рішенням загальних зборів учасників, оформлених протоколом № 40 від 13 липня 2007 року, зареєстровані державним реєстратором Виконавчого комітету Іллічівської міськради Одеської області 19 липня 2007 року за № 15541050004000190.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що за відступлену частку в розмірі 70% статутного капіталу, вартість якої становить 2940000 грн., позивач не отримав грошової компенсації від інших учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", на користь яких було здійснене відступлення.

Відповідно до ст. ст. 50, 51 Закону України „Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб, учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів; установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у ст. 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді, зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Статтею 52 вказаного Закону встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю; до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою; збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Згідно зі ст. 53 Закону України „Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства; відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства; учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Введення до складу ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" нових учасників (ОСОБА_4, ОСОБА_5) та перерозподіл часток у статутному капіталі оформлений оспорюваним ОСОБА_2 рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленим протоколом № 40 від 13 липня 2007 року, однак, відсутні будь-які цивільні угоди, з яких би вбачалося яким чином відбулося відступлення частки у статутному капіталі ОСОБА_2

Судом попередніх інстанцій встановлено, що договори, які б передбачали перехід права власності на частку у статутному капіталі ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не укладалися.

Проте, правова категорія „відступлення частки у статутному капіталі" передбачає всі випадки її відчуження на користь інших осіб, відступлення відбувається на підставі певного цивільно-правового договору, як то: дарування, міни, купівлі-продажу тощо.

У відповідності до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 червня 2001 року № 2-222/3824 „Щодо роз'яснення порядку виходу із товариств з обмеженою відповідальністю", процес передачі частки у майні товариства оформляється між особою, що відступає, і особою що набуває частку, угодою залежно від способу передачі: купівля-продаж, міна, дарування.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами, односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами; дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 205-206 названого Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків; у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням; усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів, правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено, які саме правочини належить вчиняти у письмовій формі, так зокрема, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3)правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Таким чином, вищенаведених норм законодавства випливає, що договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо відступлення частки у статутному фонді ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" повинен був укладатися у письмовій формі, оскільки сума цього договору перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; цей договір не виконується під час його укладання; цей договір є підставою для здійснення державної реєстрації змін складу учасників товариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи подається або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.

Господарським судом першої інстанції під час розгляду справи правомірно встановлено, що заяву ОСОБА_2 про вихід зі складу засновників (учасників) нотаріально не посвідчено, оскільки позивач не вийшов зі складу учасників товариства, а договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відступлення частки в статутному капіталі не тільки нотаріально не посвідчувався, але й у письмовій формі не укладався.

Статями 215-216 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За ст. 218 Цивільного кодексу України недотримання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з п.п. 17, 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути, зокрема, порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів акціонера (учасника) товариства.

Господарським судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що зменшення розміру частки позивача рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленим протоколом № 40 від 13 липня 2007 року, у статутному капіталі ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" з 95% до 25% відбулося без будь-якої зустрічної компенсації з боку набувачів цієї частки, з недотриманням обов'язкової письмової форми правочину, що опосередковує відчуження частки у статутному капіталі, та в свою чергу привело до порушення корпоративних майнових прав ОСОБА_2, оскільки відповідачами не доведено доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, факту укладення будь-яких угод з позивачем про відступлення частки в статутному капіталі товариства та передачі грошових коштів позивачу за отриману від нього частку статутного капіталу.

Статями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України встановлено, що право розпорядження власністю належить виключно власнику та має здійснюватися у передбачений законом спосіб, оспорюване позивачем рішення загальних зборів учасників порушує право власності позивача, зокрема, на відчуження частки у статутному капіталі ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", яке передбачено п. „д" ч. 1 ст. 10 Закону України „Про господарські товариства", з огляду на те, що спірне рішення загальних зборів учасників відчуження частки не передбачає, а в ньому йдеться лише про перерозподіл статутного капіталу, що не передбачено чинним законодавством.

Правовий аналіз наведених законодавчих норм свідчить про недотримання сторонами по справі вимог діючого на той час цивільного законодавства щодо обов'язковості письмової форми правочину щодо переуступки частки позивача у статутному капіталі товариства.

Враховуючи викладене, Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформлених протоколом № 40 від 13 липня 2007 року про включення до числа учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" ОСОБА_4 та ОСОБА_5; про перерозподіл статутного капіталу (фонду) ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; про внесення змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" (викладення п. 5.1 статуту в новій редакції); про затвердження змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; про доручення генеральному директору ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", яке було оформлено протоколом № 40 від 13 липня 2007 року; та скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", які затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ „БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленим протоколом № 40 від 13 липня 2007 року, яка була проведена державним реєстратором Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області 19 липня 2007р. за № 5541050004000190.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційних скарг, а тому рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 року зі справи № 33/45-09/1388 залишити без змін.

 

Головуючий І. А. Плюшко

Судді Ж. О. Бернацька

С. С. Самусенко