Постанова ВГСу від 1 квітня 2010р. № 13/363

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2010 р.

№ 13/363

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота О.В.

 

суддів

Шевчук С.Р.

Демидової А.М.

 

перевіривши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

 

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2009р.

 

у справі

№13/363

 

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Укрпромпроектбудсервіс"

 

до

Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

 

3-я особа

ОСОБА_1

 

про

визнання договорів недійсними

В судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача: Антонов К.О. дов. б/н від. 03.09.09р.

- відповідача: Шкляр С.В. дов. №26/10 від 19.02.2010р.

Мартинюк Н.М. дов. №24/10 від 19.02.2010р.

Поляков Г.А. дов. №35/10 від 16.03.2010р.

Лада А.М. дов. №29/10 від 19.03.2010р.

Пилипчак П.І. дов. №147/09 від 27.11.2009р.

Петрук Я.Ю. дов. №85 від 27.05.2008р.

- третьої особи: ОСОБА_1.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2009 р. Відкрите акціонерне товариство "Укрпромпроектбудсервіс" звернулось до господарського суду із позовом про визнання недійсними генеральної кредитної угоди, кредитного договору, договору іпотеки та двох договорів застави майнових прав, укладених між сторонами та зобов'язання приватного нотаріуса вчинити дії.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.10.2009 р. позов задоволено частково, визнано недійсними генеральну кредитну угоду №010/08/3800 від 07.11.07, кредитний договір №010/08/3801 від 07.11.07, договір іпотеки від 07.11.07, договір застави майнових прав №11/1-2322 від 07.11.07 та договір застави майнових прав №11/1-2323 від 07.11.07, що укладені між сторонами. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2009р. (у складі головуючого Корсака В.А., суддів Авдеєва П.В., Коршун Н.М.) вказане рішення суду в частині визнання недійсними генеральної кредитної угоди №010/08/3800 від 07.11.07, кредитного договору №010/08/3801 від 07.11.07, договору іпотеки від 07.11.07, договору застави майнових прав №11/1-2322 від 07.11.07, договору застави майнових прав №11/1-2323 від 07.11.07, укладених між сторонами залишено без змін. Втім, рішення суду доповнено таким змістом:

"Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укрпромпроектбудсервіс" (м. Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний код 00860375, п/р 2600915716 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300135) на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011 м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідент. код 14305909) заборгованість в сумі 10 912 319,88 дол. США, що відповідає 86 971 189, 44 грн. Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укрпромпроектбудсервіс" (м.Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний код 00860375) до Державного бюджету України 12 750 грн. -державного мита за подання позову, 6120 грн. - державного мита за подання апеляції. Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011 м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідент. код 14305909) до Державного бюджету України 12 920 грн. -державного мита за подання позову, 6417,50 грн. - державного мита за подання апеляції. Видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить Відкритому акціонерному товариству "Укрпромпроектбудсервіс" (м. Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний код 00860375, п/р 2600915716 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300135) на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, виданого Київською міською державною адміністрацією від 27.11.2000, та зареєстрованого КП Київське міське бюро технічної інвентаризації від 28.11.2000 за реєстр.№709, а саме: майновий комплекс загальною площею 11'789, 50 кв. м, який складається з будівлі корпусу "А"(літера А), загальною площею 9'706, 00 кв.м. та будівлі корпусу "В"(літера Б), загальною площею 2'083, 50 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 52.

Стягувачем за цією постановою є Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (01011 м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідент. код 14305909), боржником є Відкрите акціонерне товариство "Укрпромпроектбудсервіс" (м. Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний код 00860375)."

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги та пояснень до неї, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 07.11.07р. Відкрите акціонерне товариство"Укрпромпроектбудсервіс" (далі -позивач) та Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі -відповідач) уклали Генеральну кредитну угоду №010/08/3800, у відповідності до предмету якої відповідач зобов'язався надати позивачеві кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених кредитними договорами. При цьому, загальний обсяг позичкової заборгованості за наданими в межах зазначеної угоди кредитами не повинен був перевищувати суми, еквівалентну 12'900'000,00 дол. США. Термін дії угоди встановлено до 07.11.14р.

В рамках дії вказаної генеральної кредитної угоди, 07.11.2007р. сторони уклали кредитний договір №010/08/3801, який передбачав надання позивачу кредитної лінії у сумі до 12'900'000, 00 дол. США строком до 07.11.14.

Окрім того, сторони уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за №2127, відповідно до якого позивач в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 11'789, 50 кв. м, який складається з будівлі корпусу "А"(літера А), загальною площею 9'706, 00 кв.м. та будівлі корпусу "В"(літера Б), загальною площею 2'083, 50 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 52, що належить ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, виданого Київською міською державною адміністрацією від 27.11.2000, та зареєстрованого КП Київське міське БТІ 28.11.2000 за №709. Заставна вартість предмету іпотеки склала 128'719'329, 00 грн. Відповідно до умов п. 8.10. зазначеного Договору іпотеки, на відчуження предмету іпотеки було накладено заборону.

Договір застави майнових прав №11/1-2322 від 07.11.07, за яким позивачем у заставу відповідачу передано майнові права на грошові кошти позивача на рахунках у відповідача (предмет застави оцінено у 65145000 грн.) та договір застави майнових прав №11/1-2323, за яким позивачем у заставу відповідачеві передано майнові права позивача, що виникають у нього за договором оренди приміщення №04-01-Л від 24.12.03 (предмет застави оцінено у 1156313,66 грн.).

Суди встановили, що відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, надавши позивачу кредитні кошти у передбаченому вище розмірі.

Спір же виник з приводу дійсності укладених між сторонами угод, з огляду на те, що від імені позивача угоди було підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень, а саме головою Спостережної ради, тоді як згідно п. 9.21.11 Статуту позивача правочини (один або декілька пов'язаних між собою правочинів), на суму, що перевищують 50 000, 00 грн. та договори про отримання позивачем кредитів, можуть бути підписані лише Головою правління з попереднім дозволом Спостережної ради позивача.

Місцевий господарський суд розглядаючи даний спір встановив, що оспорювані угоди дійсно підписані від імені позивача Головою Спостережної Ради товариства Сапуновим Дмитром Олександровичем, який діяв, як в них вказано, на підставі статуту, протоколу №13/07 засідання спостережної ради ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" від 04.10.07 та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Соколовим О.Є.

Положення Статуту позивача (п.9.21.11, п.9.10) визначають компетенцію та повноваження Правління, Голови правління, Спостережної ради позивача, а також встановлює певний порядок для укладання правочинів, що перевищують суму 50'000 грн. та направлені на відчуження і заставу нерухомого майна позивача.

Зокрема, згідно п. 9.21.11 статуту Голова правління укладає та підписує від імені товариства правочини (угоди), якщо сума одного правочину (договору, контракту) або кількох пов'язаних між собою правочинів (договорів, контрактів) перевищує 50'000 (п'ятдесят тисяч) гривень, правочини (договори, контракти) на відчуження та/або заставу (обтяження іншим способом) нерухомого майна і основних фондів товариства, правочини (договори, контракти) про отримання товариством кредитів, потребують попереднього дозволу (погодження) Спостережної ради товариства.

Правочини, укладення яких потребує дозволу (погодження) Спостережної ради можуть бути підписані Головою правління тільки після попереднього отримання такого дозволу.

Пунктом 9.10 статуту встановлено, що Спостережна Рада надає Голові Правління товариства дозволи на укладення одного правочину (договору, контракту) або кількох пов'язаних між собою правочинів (договорів, контрактів) якщо їх сума перевищує 50'000 (п'ятдесят тисяч) гривень, правочинів (договорів, контрактів) на відчуження та/або заставу (обтяження іншим способом) нерухомого майна і основних фондів товариства, правочинів (договорів, контрактів) про отримання товариством кредитів.

З протоколу №13/07 засідання Спостережної ради позивача вбачається, що Спостережною радою було надано згоду на отримання кредиту у відповідача в розмірі 12'900'000 доларів США, та про передачу в іпотеку зазначеного вище нерухомого майна та заставу майнових прав на грошові кошти і за договором оренди.

Отже, встановивши, що Статут позивача не дає повноважень на підписання такого роду правочинів Голові Спостережної ради та не дає відповідних повноважень Спостережній раді як контролюючого органу, уповноважувати на підписання такого роду договорів іншу особу, ніж Голову правління, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спостережною радою під час прийняття рішення про уповноваження Голови Спостережної ради на підписання генеральної кредитної угоди, кредитних договорів, договорів іпотеки і застави (протокол №13/07 від 04.10.2007) не були враховані положення статуту позивача та вимоги чинного законодавства, якими встановлюється порядок управління товариством, а також розмежовується компетенція різних органів, що діють в товаристві.

Так, відповідно до вимог ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 99 ЦК України назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "Правління", "Дирекція" тощо.

Виконання Головою Спостережної ради функцій Голови Правління суперечить, в даному випадку, компетенції Спостережної ради, а саме - контролю за діяльністю виконавчого органу та захисту прав акціонерів, що передбачено ст. 160 ЦК України.

Частиною 6 статті 46 Закону України "Про господарські товариства" встановлено заборону участі членів спостережної ради в діяльності виконавчого органу товариства, що також свідчить про чітке розмежування законодавцем функцій органу контролю й регулювання діяльності товариства та виконавчим органом товариства, роботою якого керує голова Правління.

При цьому, суди зазначили про те, що передоручення, яке мало місце в діях Голови Правління при видачі довіреності посвідченої Соколовим О.Є., приватним нотаріусом КМНО 07.11.07 за реєстровим №2093 не може бути прийняте до уваги, оскільки сам Голова Правління не був уповноважений, не мав та не отримував попередньої згоди Спостережної ради/Загальних зборів на укладення правочину на суму, що перевищує 50'000,00 грн. на відчуження і заставу нерухомого майна та основних засобів, а тому не набув прав на вчинення таких правочинів.

Відтак, Голова Спостережної ради не мав законних підстав укладати оспорювані угоди від імені Голови правління згідно вказаної довіреності.

Разом з цим, суди дійшли висновки про відсутність легітимного складу Спостережної ради ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" на час укладення оспорюваних договорів, оскільки в матеріалах справи наявне рішення господарського суду міста Києва у справі №49/297 від 05.08.09, яке набрало законної сили, про визнання недійсним та таким що не породжує юридичних наслідків з моменту його прийняття рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" від 16.01.07 по третьому питанню порядку денного, оформлене протоколом №01/07, про обрання спостережної ради ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" у складі: "Голова спостережної ради -ТОВ "Онлайн-капітал", представник Сапунов Дмитро Олександрович; Член спостережної ради: ТОВ "Онлайн-капітал", уповноважений представник Почапський Микола Олександрович; Член спостережної ради: Алєксєєва Олена Анатоліївна; Член спостережної ради: Сизон Сергій Володимирович; Член спостережної ради: ТОВ "Онлайн-капітал", уповноважений представник Ткаченко Світлана Денисівна".

Підставою для прийняття судом такого рішення було допущене порушення суб'єктного складу Спостережної ради ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс", запропонованого для обрання та обраного на вищезазначених зборах -а саме обрання до складу спостережної ради тричі одного акціонера в особі різних представників -фізичних осіб.

Таким чином, склад Спостережної Ради ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс", який надавав згоду на укладення оспорюваних договорів, був визнаний незаконним з моменту ухвалення рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" про обрання складу спостережної ради, а тому рішення Спостережної Ради ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс", прийняті нелегітимним складом є такими, що не породжують юридичних наслідків.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оспорювані генеральна кредитна угода №010/08/3800 та кредитний договір №010/08/3801 були укладені без обов'язкового надання попередньої згоди компетентним органом ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс", що є порушенням імперативних норм ст. 46, 47 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 161 ЦК України, а тому задовольнив позов в частині визнання цих угод недійсними.

Окрім того, оскільки стаття 548 ЦК України визначає, що недійсність основного зобов'язання тягне за собою недійсність правочину, направленого на його забезпечення, позов був задоволений і в частині визнання недійсним договору іпотеки за реєстровим №2127 та договору застави майнових права №11/1-2322 та 11/1-2323 від 07.11.07.

Втім, було відмовлено в частині заявлених позовних вимог щодо зобов'язання нотаріуса зняти заборону на відчуження майнового комплексу та виключити запис про іпотеку з реєстру іпотек в зв'язку із визнанням договору іпотеки недійсним, оскільки до часу вирішення спору ОСОБА_1, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу не мав законних підстав для внесення відповідного запису до реєстру, а позивач з відповідною заявою до нього не звертався, тобто законні права позивача в цій частині не є порушеними.

Київський апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з ним, але, оскільки у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, дійшов висновку про необхідність застосування у даній справі двосторонньої реституції у відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України.

Окрім того, зважаючи на наявність значної кредитної заборгованості позивача, що підлягає поверненню відповідачу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення на підставі ст.66 ГПК України, з метою гарантування реального виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем, а саме: накласти арешт на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 52, і належить ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс" на праві власності.

Відтак, апеляційний господарський суд залишив без змін рішення місцевого господарського суду, але доповнив це рішення, застосувавши двосторонньою реституцію та вживши заходи забезпечення.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками, оскільки дійшовши висновку про відсутність на момент укладення угод легітимного складу Спостережної ради у зв'язку з визнанням недійсним рішенням господарського суду м. Києва від 05.08.09 р. №49/297 рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс», на яких було обрано склад Спостережної ради суди попередніх інстанцій не врахували, що рішення Спостережна Рада ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»щодо надання дозволу на укладення спірних договорів приймала 04.10.07 р., кредитні договори та договори застави підписувались Банком та Позивачем 07.11.07р., і саме 07.11.2007р. ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»вчинило дії, направлені на виконання умов цих угод, що свідчить про схвалення Генеральної кредитної угоди, Кредитного договору та договорів застави і іпотеки.

Тобто поза увагою судів залишився той факт, що на момент вчинення та підписання оспорюваних правочинів та на момент ухвалення Рішення (волевиявлення) Спостережною радою ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс» щодо надання дозволу на укладення спірних договорів спостережна Рада ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»була правомочною, будь-якого рішення суду, що набрало законної сили щодо визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 16.01.07 р, чи яке-б обмежувало повноваження Спостережної ради, не існувало і Банк не знав та не міг знати про існування такого рішення.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частина третя вищезазначеної статті чітко передбачає, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Аналогічна правова позиція зазначена і у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Так, Пленум Верховного суду України у пункті 42 вищезазначеної Постанови прийшов до висновку, що при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК України.

Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 р.

Однак в порушення ст. 92, 241 Цивільного кодексу України, попередніми судовими інстанціями при винесенні оскаржуваних судових рішень не враховано вимоги вищезазначених нормативно-правових актів та неможливість Банку на момент укладення договорів знати на майбутнє, про винесення 05.08.09 р. рішення
господарським судом м. Києва №49/297 про скасування рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс» в частині обрання складу Спостережної ради.

При цьому, суди не врахували, що згідно ст. 32-35 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони. ,

Суди ж приймаючи до уваги рішення господарського суду м. Києва у справі №49/297 від 05.08.09 р., як доказ недійсності спірних правочинів, не звернули уваги, що банк не був стороною у справі №49/297.

Помилковим є і висновки судів попередніх інстанцій про те, що оспорювані договори були підписані не уповноваженою особою.

Так, статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, як визначено ст. 91 ЦК України.

Статтею 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Статтею 3 С татуту ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»визначено, що Товариство має право укладати та здійснювати на території України та інших держав будь-які угоди з фізичними та юридичними особами.

Самостійно планувати, організовувати та здійснювати всі види дозволеної діяльності, самостійно розпоряджатись своїм майном (п. 3.9.3 Статуту).

Користуватись банківськими та комерційними кредитами, в тому числі в іноземній валюті (п. 3.9.6. Статуту).

Відповідно до ст. 8.7 Статуту, Товариство здійснює розрахунки за своїми зобов'язаннями як у безготівковому порядку, так і готівкою згідно з чинними правилами здійснення розрахунків та касових операцій.

Відповідно до ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 9 Статуту Товариства визначено, що управління Товариством здійснюють: Загальні збори акціонерів. Спостережна рада. Виконавчий орган (Правління).

Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 4 ст. 92 ЦК України визначено,що у випадку коли члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину

Отже, виходячи з аналізу наведеним норм чинного законодавства України та Статуту, ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс», як юридична особа, вправі укладати будь-які договори з фізичними та юридичними особами, самостійно розпоряджатись своїм майном, користуватись банківськими кредитами, в тому числі в іноземній валюті, здійснювати розрахунки за своїми зобов'язаннями, набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через свої органи.

ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи: Загальні збори акціонерів. Спостережну раду. Правління. Так, Загальні збори акціонерів, Спостережна рада, Правління здійснюють управління та представництво ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс», як юридичної особи та своїми діями створюють, змінюють і припиняють цивільні права та обов'язки для Товариства. Тобто, з моменту вчинення правочинів, а саме укладення 07.11.2007р. між Банком та ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»(від імені якого угоди підписував Сапунов Д.О.) генеральної кредитної угоди, кредитного договору, договорів застави та іпотеки, у сторін за угодами виникли зобов'язання, передбачені цими договорами.

При цьому, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс», реалізовуючи своє бажання та згоду на виконання зобов'язань за Кредитними договорами та договорами застави, через свої відповідні органи (правління, бухгалтерія) протягом тривалого проміжку часу (більше року) вчиняло дії на виконання умов цих договорів, що вказує на повне схвалення їх стороною у зобов'язанні - ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс».

Відповідно до ст. 8.7 Статуту, Товариство здійснює розрахунки за своїми зобов'язаннями, як у безготівковому порядку, так і готівкою, згідно з чинними правилами здійснення розрахунків та касових операцій.

Пунктом 8.6. Статуту визначено, що Товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає фінансову звітність відповідно до законодавства України.

Виконавчим органом Товариства відповідно до ст. 9.17 Статуту, який вирішує усі питання поточної діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради - є Правління Товариства.

Голова правління Товариства наділений ст.ст. 9.21.4, 9.21.5 Статуту правом підписувати звітну, фінансову, банківську документацію, здійснювати грошові операції по рахункам Товариства, має право першого підпису при здійсненні грошових операцій за цими рахунками.

Відповідно до картки із зразками підписів від 05.11.07 р., яка знаходиться у матеріалах справи, ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»уповноважило та наділило правом здійснювати операції за рахунком, у тому числі підписувати чеки та інші розпорядження за рахунком наступних посадових осіб:

- право першого підпису - Голова правління Шевчук О.К., Заступник голови правління Биченко Ю.В.;

-право другого підпису Головний бухгалтер - Железняк О.А.

За наявності на розпорядженнях чи платіжних дорученнях двох підписів: одного першого та одного другого, такі розпорядження та доручення підлягають обов'язковому виконанню.

Отже, Голова правління, заступник голови правління та головний бухгалтер наділені Статутом Товариства правом здійснювати грошові операції ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс», у тому числі підписувати платіжні доручення, а тому подання до Банку платіжного доручення, підписаного Головою або заступником голови правління та головним бухгалтером щодо сплати відсотків чи тіла за Кредитним договором, свідчить про схвалення ВАТ "Укрпромпроектбудсервіс»такого Кредитного договору шляхом вчинення дій органом, який діє відповідно до установчих документів Товариства, які направлені на виконання умов такого договору.

За таких обставин, враховуючи подальше схвалення оспорюваних договорів Товариством, посилання господарських судів на підписання договорів не уповноваженою особою, як на підставу визнання таких договорів недійсними, порушує вимоги ст. 241 Цивільного кодексу України.

При цьому, твердження судів про те, що єдиними доказами схвалення Кредитних договорів та договорів застави можуть бути лише прийняті рішення на Загальних зборах акціонерів чи на Спостережній раді щодо схвалення Товариством Кредитних договорів та договорів застави, не відповідає вимогам норм статей 91, 92, 97, 241 Цивільного кодексу України.

Так, суди не врахували диспозитивний характер норми ч.1 ст.241 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій.

Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Відтак, безпідставними є і висновки судів про «латентність»дій, спрямованих на виконання зобов'язань, оскільки такі дії виконувались ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»систематично; систематично надавались до Банку баланси та звіти про результати діяльності ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс», укладались договори страхування заставного майна, вчинялись інші дії на виконання зобов'язань за Кредитними договорами та договорами застави і в силу вимог п. 4.2. Статуту Позивача, акціонери Товариства мають право одержувати інформацію про діяльність Товариства. Пунктом 4.7. Статуту визначено, що на письмову вимогу акціонера Товариство протягом 45 днів зобов'язане надати йому для ознайомлення річний баланс, звіт Товариства про його діяльність.

Крім того, до компетенції загальних зборів акціонерів п. 9.4.6. Статуту віднесено затвердження річних результатів діяльності Товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутків, визначення порядку покриття збитків. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше ніж один раз на рік, як це визначено п. 9.6.5. Статуту, а пунктом 9.11. Статуту передбачено, що Спостережна рада подає вищому органу Товариства звіт про роботу за рік.

Статутом Позивача також передбачено, що контроль за фінансово-господарською діяльністю Правління Товариства здійснюється Ревізійною комісією, яка відповідно до п. 10.4 Статуту доповідає про результати проведених нею перевірок Загальним зборам акціонерів та Спостережній раді Товариства.

Відповідно до п. 10.7 Статуту, ревізійна комісія складає висновок за річними звітами та балансами. Без висновку Ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

Таким чином наявні в матеріалах справи копії звітів та балансів ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс»свідчать про обізнаність зборів акціонерів про укладені угоди та про помилковість висновків судів щодо латентності дій на схвалення правочинів.

З огляду на викладене, оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору неправильно застосовані норми матеріального права і не повно враховані норми Статуту Товариства, та по справі не вимагається збирати або додатково перевіряти і оцінювати докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2009р. у справі №13/363 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

 

Головуючий Кот О.В.

С у д д я Шевчук С.Р.

С у д д я Демидова А.М.