Постанова ВГСУ від 16 червня 2009р. № 2/114-76(03/62-76)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 р. № 2/114-76(03/62-76)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.-головуючого,
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.,

за участю представників:
позивача ОСОБА_2., дов. від 27.06.07р. № 1803

відповідача Стадник А.І., дов. від 02.12.08р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2009р.

у справі
господарського суду № 2/114-76(03/62-76)
Волинської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимиравтодор"

про визнання недійсними зборів засновників від 10.04.2007р., визнання за померлим членом ОСОБА_1 права на 45,158% частки у статутному фонді товариства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимиравтодор" про визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами засновників (учасників) відповідача від 10.04.2007р. та від 04.12.2007р., та про визнання за померлим членом ТзОВ "Володимиравтодор" ОСОБА_2 право на 45,158 відсотків часток в статутному фонді товариства, що становить 15867,6грн. від загальної суми статутного фонду (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.04.2008р.).
Позов вмотивовано порушенням товариством при проведенні зборів установчих документів товариства та чинного законодавства, статті 391 Цивільного кодексу України, оскільки оскаржувані рішення було прийнято за відсутності належного кворуму, а відмова у розгляді питання, внесеного позивачем до порядку денного, позбавляє його права власності у товаристві.
Позивачем зазначено, що вона є спадкоємицею померлого ОСОБА_2, який був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимиравтодор" з часткою в статутному фонді товариства 2644,60грн., що становила 7,53%; відтак правомірно звернулась до товариства зі заявою про включення її до складу учасників товариства та виключення з нього учасників, що відступили свої частки у товаристві на користь померлого ОСОБА_2.
Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, пославшись на відсутність порушень чинного законодавства при проведенні зборів учасників товариства; також відповідач зазначив про необхідність припинення провадження у даній справі за непідвідомчістю її господарським судам України, оскільки позивач не є суб'єктом корпоративних відносин.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2008р. судові рішення у даній справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд з тих мотивів, що судами не були розглянуті усі заявлені позивачем позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.12.2008р. (суддя Черняк Л.).) провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу суду вмотивовано тим, що за змінами, внесеними до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.
Натомість суд дійшов висновку, що, оскільки позивач у даному спорі не є і не був учасником товариства, то відносини з підприємством за його участю не є корпоративними, а за своїм суб'єктним складом справа непідвідомча господарським судам України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2009р. (судді: Юркевич М.В. -головуючий, Городечна М.І., Кузь В.Л. ) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів її законності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарського суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу вмотивовано порушеннями судами норм матеріального та процесуального права, оскільки всупереч статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України ними не виконано обов'язкові вказівки постанови Вищого господарського суду у даній справі щодо розгляд позовних вимог з урахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог; господарські суди ухилилися від розгляду позовної вимоги про визнання за померлим (вибулим) учасником товариства ОСОБА_1 С.Ю. права на 45,158 відсотків часток у статутному фонді товариства на момент його смерті, як сторони у спорі з товариством, хоча за приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України спори між учасниками товариства, пов'язані з визначенням частки майна товариства, належної учаснику товариства, визначення та стягнення вартості частки майна товариства, належної до сплати учаснику, який вийшов (вибув) з товариства, відносяться до компетенції господарських судів України.
Також скаржник вважає, що судами неправильно застосовано статтю 167 Господарського кодексу України та статтю 147 Цивільного кодексу України, оскільки перехід права на частку у статутному капіталі тягне перехід до спадкоємця повністю або у відповідній частині прав, що належали учасникові-спадкодавцеві, в тому числі і права на участь в товаристві.
Відповідач відхилив доводи касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до Закону України № 483-V від 15.12.2006р. внесено зміни до частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, її доповнено пунктом 4, згідно якого віднесено до компетенції господарських судів України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать спори, предметом яких є вимоги учасників корпоративних відносин, тобто відносин, пов'язаних із здійсненням управління корпоративним утворенням або веденням його справ, про захист їх корпоративних прав способами, передбаченими законом.
За частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що об'єктивне право особи набути корпоративні права шляхом вступу до господарського товариства чи придбання акцій саме по собі не є корпоративним, що належить враховувати визначаючи підвідомчість справ у спорах, пов'язаних з розподілом майна подружжя, вступом до господарських товариств спадкоємців, правонаступників тощо.
Також правомірними є висновки судів, що частина 5 статті 147 Цивільного кодексу України передбачає спадкування спадкоємцем права спадкодавця саме на частку в статутному капіталі.
Спадкування частки учасника підприємницького товариства здійснюється за приписами статей 130, 147, 166 Цивільного кодексу України, статей 55, 69 Закону України "Про господарські товариства". Однак при цьому спадкується не право на участь у товаристві (що є особистим немайновим правом згідно статті 100 Цивільного кодексу України), а право спадкодавця на частку в статутному (складеному) капіталі товариства. Відповідна позиція викладена також у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. "Про судову практику у справах про спадкування".
Одержавши право на частку в статутному капіталі товариства, спадкоємець набуває як переважного права вступу до товариства (стаття 55 Закону України "Про господарські товариства"), так і права відмовитися від вступу до нього; при цьому жодна норма чинного законодавства не передбачає додержання процедури виходу спадкоємця зі складу учасників товариства для одержання вартості його успадкованої частки в товаристві.
В свою чергу товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця до складу учасників, надавши докази відповідного волевиявлення.
Відповідно до частини 2 пункту 3 Постанови Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. № 13 не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними)господарським судам.
Також відповідно до пункту 7 вказаної вище Постанови, у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, тобто, з урахуванням суб'єктного складу учасників спору.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі є фізична особа ОСОБА_1 -спадкоємець померлого учасника товариства ОСОБА_2.
Також судами встановлено, що відповідно до пункту 15 Статуту Товариства в зв'язку зі смертю громадянина - учасника товариства спадкоємці мають переважне право вступу до товариства. При відмові спадкоємця від вступу у товариство або відмові товариства від прийняття спадкоємця йому виплачується у грошовій або натуральній формі частка в майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті.
Розглянувши позовні вимоги в редакції заяви від 09.04.2009р. а саме:
- про визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами учасників товариства від 10.04.2007р.;
- про визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами учасників товариства від 04.12.2007р.
- про визнання за померлим членом товариства ОСОБА_2 права на 45,158 відсотків часток у статутному фонді товариства, що становить 15867,60грн. від загальної суми статутного фонду;
суди попередніх інстанцій вказали, що дані вимоги не відповідають ознакам підвідомчості справ, що виникають з корпоративних відносин, та якими є спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій стосуються розгляду всіх позовних вимог та відповідають чинному законодавству.
Доводи касаційної скарги про підвідомчість господарським судам як корпоративного спору за участю спадкоємця учасника суперечать вказаним вище положенням законодавства.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень доводи; внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права при прийнятті ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2009р. по справі № 2/114-76(03/62-76) Господарського суду Волинської області та ухвалу Господарського суду Волинської області від 10.12.2008р. у даній справі залишити без змін.

Головуючий Т.Дроботова

Судді: Н.Волковицька

Л.Рогач