Постанова ВГСУ від 16 липня 2010р. № 2/95

 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 р.

№ 2/95

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота О.В.

Суддів

Шевчук С.Р. (доповідач)

Владимиренко С.В.

розглянувши касаційну скаргу

Закарпатської обласної спілки споживчих товариств

 

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2009р.

 

у справі

№2/95 господарського суду Закарпатської області

за позовом

Закарпатської обласної спілки споживчих товариств

 

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Плосківський завод мінеральних вод"

 

3-ті особи

Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Коопінвесбанк"

Відкрите акціонерне товариство "Плодоовоч"

 

про

визнання недійсним рішення загальних зборів в частині виключення позивача з числа засновників

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з?явились

- відповідача: не з?явились

- 3-іх осіб -не з?явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.12.2008 року (суддя Васьковський О.В.) відмовлено в позові Закарпатської обласної спілки споживчих товариств до товариства з обмеженою відповідальністю "Плосківський завод мінеральних вод" про визнання недійсним рішення зборів засновників ТзОВ "Плосківський завод мінеральних вод", оформленого протоколом №1 від 06.08.2002 року, в частині виключення позивача з числа засновників та зобов"язання зборів поновити позивача в якості засновника ТзОВ "Плосківський завод мінеральних вод".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2009р. (головуючий Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Марко Р.І.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує підстави скасування рішення та постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Треті особи не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

При цьому, позивач надіслав телеграму з проханням розглянути справу без його участі за наявними матеріалами.

Щодо надісланої телеграми ТОВ КБ "Коопінвестбанк" та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи то вони відхилені у зв'язку з їх безпідставністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що у відповідності до установчого договору про створення ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" від 28.06.1997 року та його статуту, зареєстрованих Свалявською районною держадміністрацією 25.07.1997 року, визначено склад засновників товариства: Закарпатську обласну спілку споживчих товариств, Орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод" і ТОВ "Прогрес" та частку кожного з них по 33,3% з внеском до статутного фонду кожного засновника в сумі по 93 240 грн., загальна сума статутного фонду склала 279 720 грн. Згідно умов установчого договору, п.11, засновник зобов'язався повністю внести свій вклад до товариства протягом одного року після державної реєстрації.

17 липня 1997 року Закарпатською обласною спілкою споживчих товариств прийнято постанову за №105 "Про створення ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", якою вирішено ліквідувати Спільне підприємство споживчої кооперації "Плосківський завод мінвод" для створення на базі його майна ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", затверджено склад комісії по передачі матеріальних цінностей та ліквідації СП.

Отже, Закарпатською обласною спілкою споживчих товариств прийнято рішення про створення на базі майна Спільного підприємства споживчої кооперації "Плосківський завод мінвод" господарського товариства взамін на корпоративні права (Постанова президії ВАСУ від 15.09.2000 року у справі №4/156.

Статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції діючій на час спірних правовідносин) визначено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

На виконання вищенаведеного, позивачем 23.07.1998 року прийнято постанову за №114 "Про затвердження акту приймання-передачі Плосківського заводу мінеральних вод", яким затверджено перелік основних засобів і нематеріальних активів для передачі в якості частки в розмірі 33% до статутного фонду ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод". Згідно акту приймання-передачі ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" 23.07.1998 року передано основні засоби та нематеріальні активи. При цьому, при підписанні акту приймання-передачі сторонами зафіксовано відсутність передачі засновником частини майна, а саме: автобусу КАЗЗС балансовою вартістю 6479 грн., автомашини ГАЗ-2410 балансовою вартістю 8585грн. та складу на ТБЗ вартістю 11406,76грн..

Постановою президії Вищого арбітражного суду України від 15.09.2000 р. у справі №4/156 встановлено, що до перереєстрації СП "Плосківський завод мінеральних вод" мало податкову заборгованість і згідно рішення арбітражного суду Закарпатської області від 18.06.1998 р. у справі № 6/78 за позовом ДПІ у Свалявському районі звернуто стягнення на майно заводу на суму 76466,37 грн. На виконання виданого судом наказу №6/78 за вказаним рішенням, 22.07.1998 р. судовим виконавцем складено акт опису (арешту) майна Плосківського заводу мінеральних вод на загальну суму 73 247, 76 грн.

21.09.1998р. орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод" погасило зазначену податкову заборгованість шляхом перерахування 80289,69грн. на депозитний рахунок Свалявського райсуду.

09.12.1999 р. ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" надіслало правлінню Закарпатської облспоживспілки листа за №39 з повідомленням про те, що нею, як одним із засновників, не виконано обов'язків по установчому договору, оскільки не створено статутний фонд, термін формування якого закінчився 28.06.1998р.

12.02.2002р. головою зборів засновників ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" на адресу Закарпатської облспоживспілки надіслано листа з повідомленням про скликання зборів засновників 05.03.2002 р. з порядком денним, за пунктом 3 якого визначено виключення з учасників товариства Закарпатську облспоживспілку.

05.03.2002 р. збори засновників не відбулись, у зв'язку з відсутністю у представників облспоживспілки належним чином підтверджених повноважень, що підтверджено складеним актом від 05.03.2002 р., за участю Віннічук М.Я. -представника облспоживспілки.

23.07.2002 р. ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" листом за №046 повторно повідомляє Закарпатську облспоживспілку про проведення чергових зборів засновників 06.08.2002р. з порядком денним, де п.3 зазначено виключення з числа засновників товариства Закарпатської облспоживспілки. Доказом отримання є повідомлення про вручення з відміткою позивача про отримання.

Втім, позивачем 05.08.2002 р. направлено товариству телеграму з проханням перенести збори на інший термін, з мотивів ненадання відповідачем документів та матеріалів для ознайомлення з порядком денним.

Разом з тим, зборами засновників товариства 06.08.2002 р. прийнято рішення про виключення з числа засновників позивача з підстав невнесення останнім частини вкладу до статутного фонду. У відповідності до положень ст.61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. При цьому коментована норма в частині визначення строку повідомлення про скликання загальних зборів покликана забезпечити можливість реалізації учасником господарського товариства права внести додаткові питання на розгляд зборів, ознайомитись з документами по питаннях порядку денного, щоб передбачити можливі рішення зборів.

Судами встановлено, що повідомлення про проведення чергових зборів засновників ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", яке надійшло на адресу позивача листом від 23.07.2002 р. не відповідає вимогам щодо належності його як доказу повідомлення відповідачем засновника про проведення зборів, оскільки таке надійшло не від ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", а від іншого засновника - Ужгородського коньячного заводу. Крім цього, зазначений лист надісланий 23.07.2002 p., в той час як ч.5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства" передбачає повідомлення учасників про проведення загальних зборів не менше як за 30 днів до їх скликання.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про порушення чинного законодавства та прав позивача при прийнятті рішення про виключення Закарпатської обласної спілки споживчих товариств з числа учасників товариства ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", оскільки відповідачем не було належним чином та в установлені строки повідомлено позивача про скликання загальних зборів товариства, в якому останній є одним із засновників.

Втім, при цьому, судом встановлено, що на час розгляду справи в суді засновником ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" є ВАТ "Плодоовоч", яке на підставі відплатного договору купівлі-продажу прав учасника від 27.09.2005 року придбало 100% статутного фонду ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" у ТзОВ КБ "Коопінвестбанк", яке у свою чергу набуло на відплатній основі права на частки товариства: 33,3% статутного капіталу у ТзОВ "Прогрес" згідно договору купівлі-продажу та 66,7% статутного капіталу на підставі договору купівлі-продажу з ОП "Ужгородський коньячний завод".

Згідно статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Відповідно до ст.60 вказаного Закону загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник та яка завершується до початку роботи зборів і результати якої є єдиною підставою визначити їх правомочність.

Як правильно зазначили суд з матеріалів справи вбачається, що інтереси засновника ТзОВ "Прогрес" представляло товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Коопінвестбанк" на підставі договору доручення від 23.01.02. Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК Української РСР (чинного на момент прийняття рішення від 06.08.02) при здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни і організації повинні додержувати законів та поважати моральні принципи суспільства. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст.386 ЦК Української РСР). Таким чином, ТзОВ КБ "Копінвестбанк" на зборах засновників мав належним чином підтверджені повноваження, відповідно до чинного законодавства умови та порядок застосування якого не може обмежуватися положенням п.5.1 статуту ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" щодо підтвердження повноважень представника засновника нотаріально засвідченим дорученням.

Наведене свідчить про дотримання кворуму на спірних зборах та спростовує твердження скаржника щодо його відсутності з підстав неналежності повноважень представників ТзОВ КБ "Коопінвестбанк".

Відповідно до змісту ст.64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує, або неналежним чином виконує обов'язки або своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють в сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Вказане положення передбачено і п.11 Статуту ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", що узгоджується з вимогами Закону.

Право виключення засновника зі складу товариства, у випадку невнесення повністю вкладу до статутного фонду протягом року з моменту державної реєстрації передбачено п.11 статуту ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод".

Доказом майнового вкладу позивача у статутний фонд товариства є акт прийому-передачі основних засобів та нематеріальних активів Плосківського заводу мінеральних вод станом на 01.07.08. Вказаним актом та наступною перепискою підтверджується невнесення засновником частини майна, а саме: автобусу КАЗЗС балансовою вартістю 6479 грн., автомашини ГАЗ-2410 балансовою вартістю 8585 грн. та склад ТБЗ балансовою вартістю 11406,76 грн. Як свідчить правовий аналіз чинного законодавства, рішення про виключення учасника з господарського товариства обґрунтовується причинами такого виключення і зазначається, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства.

Отже, судами правильно встановлено обставини, пов"язані з виключенням учасника з товариства та надано оцінку поведінки, встановлено наявність негативних для товариства наслідків у зв"язку з діями (бездіяльністю) учасника та правильно визначено вірогідність їх настання. Одночасно встановлено причинний зв"язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також мотиви поведінки учасника та форму вини.

Разом з тим, у відповідності до ст.76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідно до п.6 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки оскаржуване рішення прийнято зборами 06.08.2002р., загальний строк позовної давності до набрання чинності норм ЦК України не сплив, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми саме ЦК України.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач стверджував, що він дізнався про порушення свого права, а саме про виключення його зі складу засновників ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" з листа Свалявської районної державної адміністрації від 03.08.05 за №207/01-11, і саме тоді, почався перебіг строку позовної давності.

Проте, судами встановлено, що позивачу було відомо про намір товариства виключити його з числа учасників, оскільки йому направлялися 12.02.2002р. та 23.07.2002 р. повідомлення про проведення зборів 05.03.2002 року та спірних зборів з порядком денним, п.3 якого визначено виключення позивача з числа учасників.

Судами підставно зазначено, що ст.10 Закону України "Про господарські товариства" встановлено перелік прав учасників господарського товариства, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах та одержувати інформацію про діяльність товариства, якими позивач не скористався, що свідчить про те, що позивач міг дізнатися своєчасно про порушення його права. Такими доказами є також направлена на адресу товариства телеграма позивача про перенесення спірних зборів та прохання повідомити про причини виключення з числа учасників товариства.

Тому посилання позивача на те, що строк позовної давності на спірні правовідносини не поширюється, оскільки корпоративне право є особистим немайновим правом судами до уваги не прийнято, оскільки ст.10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено також майнові права учасника товариства - право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи. Таким чином, право участі у товаристві має економічний зміст, а тому не тотожне поняттю особистого немайнового права визначеного в ст.269 ЦК України з урахуванням ч.І ст.91 ЦК України.

Незважаючи на перелік належних йому прав як учаснику товариства, позивач, починаючи з дня проведення загальних зборів, на яких було прийнято рішення про його виключення (06.08.02) і до моменту звернення із позовом до господарського суду (16.12.05), не здійснював права на захист своїх прав як учасника товариства.

Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків встановлених законом. Визначення перебігу строку позовної давності знаходиться у взаємозв'язку із правом позивача на здійснення своїх цивільних прав як учасника товариства і здійсненням права на захист цих прав. Нездійснення позивачем своїх прав не відноситься до тих причин, які від нього не залежали і свідчили б про обмеження його дієздатності. У випадку належного використання своїх прав наданих, як учаснику товариства, позивач міг дізнатися про порушення свого права, у вигляді рішення зборів учасників у день проведення цих зборів, тобто 06.08.02, оскільки про розгляд вказаного питання на зборах позивач знав і раніше із повідомлень про порядок денний зборів.

Також не прийнято до уваги посилання позивача на те, що його не було повідомлено про результати прийнятих рішень, оскільки не свідчить про неможливість позивача дізнатися про прийняте рішення іншим способом. Особа здійснює свої цивільні права на власний розсуд. Позивачем не подано здійснення ним інших заходів щодо відновлення своїх прав як учасника товариства, зокрема, скликання зборів учасників товариства чи звернення до суду за захистом своїх прав щодо належного отримання інформації чи порушення порядку скликання зборів учасників.

Позов Закарпатською обласною спілкою споживчих товариств поданий до господарського суду 16.12.05. Перебіг строку позовної давності для позивача розпочався 07.08.02, з наступного дня від дати прийняття відповідного рішення зборами учасників ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод". Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.257 ЦК України). Таким чином, на день звернення позивача із позовом до суду строк загальної позовної давності сплив.

Згідно вимог ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем та третьою особою - ВАТ "Плодоовоч" заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дішов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення зборів засновників, прийнятого у формі протоколу від 06.08.02, за строком позовної давності.

Також судами відмовлено в позові в частині зобов"язання зборів поновити позивача в якості засновника ТзОВ "Плосківський завод мінеральних вод", оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.

Після змін у складі учасників ТзОВ "Плосківський завод мінеральних вод", одноособовим його учасником на час розгляду справи є відкрите акціонерне товариство "Плодоовоч", яке на підставі відплатного договору купівлі-продажу прав учасника від 27.09.05 придбало 100% статутного капіталу ТзОВ "Плосківський завод мінеральних вод" у товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Коопінвестбанк".

У зв'язку із цим, вимога позивача про зобов'язання зборів засновників поновлення його в якості засновника ТзОВ "Плосківський завод мінеральних вод", є неналежним способом захисту прав, оскільки власником статутного капіталу є відкрите акціонерне товариство"Плодоовоч".

Крім того, збори засновників є вищим органом управління товариства (ст.ст. 97,98 ЦК України), а не особою, яка є носієм суб'єктивних прав та може бути позивачем та відповідачем у суді (ч.2 ст.80 ЦК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки в силу вимог ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є достатньою підставою для відмови в позові.

Щодо доводів касаційної скарги позивача, то вони не спростовують вказаних висновків суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2009р. у справі №2/95 залишити без змін.

Головуючий Кот О.В.

С у д д я Шевчук С.Р.

С у д д я Владимиренко С.В.