Постанова ВГСУ від 22 квітня 2009р № 20/493/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2009 р. № 20/493/08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М.

суддів Барицької Т.Л.
Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення
від
та на постанову
від господарського суду Запорізької області
01.12.2008
Запорізького апеляційного господарського суду
04.02.2009

у справі № 20/493/08

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма";
2. Державний реєстратор відділу реєстрації та Єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_2;
2. ОСОБА_3;
3. ОСОБА_4;
4. ОСОБА_5;
5. Закрите акціонерне товариство "Південспецводмонтаж"

про визнання недійсними державної реєстрації, свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Максіма" та скасування державної реєстрації ТОВ "Максіма"

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача ОСОБА_6.;

- відповідачів: 1. ОСОБА_7.;
2. повідомлений, але не з'явився;

- третіх осіб: 1. повідомлена, але не з'явилась;
2. повідомлена, але не з'явилась;
3. повідомлена, але не з'явилась;
4. повідомлена, але не з'явилась;
5. повідомлена, але не з'явилась

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 21.04.2009 № 02.02-10/161, розгляд справи № 20/493/08 господарського суду Запорізької області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Подоляк О.А.

ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма" та Державного реєстратора відділу реєстрації та Єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Закритого акціонерного товариства "Південспецводмонтаж" про визнання недійсною державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма", визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма" та скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2008 у справі № 20/493/08 (суддя Гандюкова Л.П.) у позові відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі № 20/493/08 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. -головуючий суддя, судді Шевченко Т.М., Коробка Н.Д.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2008 -без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 20/493/08 судові рішення, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 13, 52 Закону України "Про господарські товариства", ст. 8 Закону України "Про підприємництво", п. 15 постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", ст. 167 ГК України, ст. ст. 22, 34 ГПК України.

ТОВ "Максіма", Голова ліквідаційної комісії ЗАТ "Південспецводмонтаж", ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4. подали до суду касаційної інстанції відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти викладених у ній доводів, просять залиши прийняті у даній справі судові рішення без змін, а вимоги касаційної скарги -без задоволення.
Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних рішень.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники відповідача 2 та третіх осіб у призначене судове засідання не з'явились.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій на підставі дослідження наявних у матеріалах справи документів встановлено наступне:
- установчими зборами за участю ЗАТ "Південспецводмонтаж", ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1, оформленими протоколом № 1 від 22.03.1999, було вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Максіма"; затверджено статут та установчий договір, який підписаний усіма учасниками, із майна учасників товариства сформовано статутний фонд у розмірі 66 800 грн. (том 1 а.с.74).
- виходячи зі змісту протоколу установчих зборів статутний фонд товариства розподілено наступним чином: ЗАТ "Південспецводмонтаж" -30 728 грн. (46 часток); ОСОБА_3. -9 018 грн. (13,5 часток); ОСОБА_4. -9 018 грн. (13,5 часток); ОСОБА_4. -9 018 грн. (13,5 часток); ОСОБА_8 -9 018 грн. (13,5 часток);
- на спільному засіданні Правління і Спостережної ради ЗАТ "Південспецводмонтаж" (протокол № 2 від 02.03.1999) було прийнято рішення: передати згідно з додатком до протоколу частку майна ЗАТ "Південспецводмонтаж" для внеску в статутний фонд TOB "Максіма" у розмірі 30 728 грн.; наказом генерального директора ЗАТ "Південспецводмонтаж" № 24 від 01.04.1999 майно у складі: ремонтно-механічна майстерня, будівля БЕЛ, розташовані по вул. Українській, 143 у м. Запоріжжя, гараж та технічна мийка передано у статутний фонд TOB "Максіма"; згідно з актом приймання-передачі майна (основних засобів) від 01.04.1999, а також додатку до протоколу № 2 перелічене вище майно було передано до статутного фонду, яке прийнято директором TOB "Максіма" (а.с.23-26 том 1);
- згідно з Актом оцінки майна чотирма учасниками товариства - фізичними особами ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_4., ОСОБА_1 внесено майно у розмірі 73% в рахунок статутного фонду TOB "Максіма"; у грошовому виразі внески кожного з зазначених учасників склали по 6 583,14 грн; Акт підписаний усіма учасниками товариства 24.02.1999 (том 1 а.с.75);
- 24.03.1999 у Відділі реєстрації та єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради було зареєстровано статут і установчий договір TOB "Максіма" та видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.
- на спільному засіданні Правління та Спостережної ради ЗАТ "Південспецводмонтаж" 14.12.2000 (протокол № 2) було вирішено вийти з числа співзасновників TOB "Максіма" та повернути належну частку майна, внесену у його статутний фонд, розрахунки провести у грошовому вираженні; протокол підписано головою правління Бусько І.М. та заступником голови Спостережної ради ЗАТ ОСОБА_1 (том 1 а.с.87);
- відповідно до рішення загальних зборів учасників TOB "Максіма" від 12.02.2001 (протокол № 4) було виведено ЗАТ "Південспецводмонтаж" зі складу учасників TOB "Максіма" з поверненням акціонерному товариству належної йому частки статутного фонду в грошовому вираженні, одночасно прийнято рішення про введення до складу учасників TOB гр. Зевіна Р.В. та статутний фонд TOB "Максима" розподілено між 5 учасниками - фізичними особами: ОСОБА_4. -15 364 грн. (23 частки), ОСОБА_5. -8 664 грн. (13 часток), ОСОБА_3. -8 016 грн.(12 часток), ОСОБА_1 -14 028 грн. (21 частка), ОСОБА_2. -20 708 грн. (31 частка) - том 1 а.с.20;
- рішенням загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 5 від 12.02.2001 (голова зборів ОСОБА_8), затверджено зміни до статуту товариства та прийнято рішення про переукладення і підписання всіма учасниками установчого договору TOB "Максіма" в другій редакції; також ухвалили доручити реєстрацію змін та доповнень до установчих документів TOB "Максіма" певним особам (том 1 а.с.21);
- 02.03.2001 на виконання наведеного рішення загальних зборів товариства у Відділі реєстрації та єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради було зареєстровано зміни до статуту та установчий договір TOB "Максіма" в другій редакції (том 1 а.с.39, 51);
- 08.07.2002 згідно з видатковим касовим ордером учасником товариства ОСОБА_5. отримано суму 3 295 грн. з призначенням: "повернення статутного фонду у грошовому виразі" (а.с.29 том 1).
Учасник ТОВ "Максіма" - ОСОБА_8 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними державної реєстрації, свідоцтва про державну реєстрацію TOB "Максіма" та скасування державної реєстрації TOB "Максіма", стверджуючи, що при створенні юридичної особи -TOB "Максіма" були допущені значні порушення закону, які не можна усунути, а саме: учасниками товариства - фізичними особами до моменту реєстрації статуту не було внесено по 30% вказаного в установчих документах вкладу; після реєстрації товариства протягом року учасники також не виконали свої зобов'язання щодо повного внесення вкладу до статутного фонду товариства; учасником TOB "Максима" - ЗАТ "Південспецводмонтаж" не було внесено в статутний фонд своєї частки, тому не було сформовано статутного фонду товариства. Враховуючи, що у 2001 році ЗАТ вийшло зі складу учасників TOB, допущені при його створенні порушення неможливо усунути. Вказує також, що товариство протягом трьох років не веде господарської діяльності, прибутку не отримує, ніяких відрахувань до бюджету та державних цільових фондів не сплачує, а керівництво TOB "Максіма", зловживаючи своїми правами, направляє свої дії на незаконне заволодіння майном товариства. Позовні вимоги ОСОБА_8 обґрунтовує ст. ст. 104, 105, 110, 150 ЦК України, ст. ст. 3, 42, 79, 167 ГК України ст. ст. 21, 52 Закону України "Про господарські товариства", ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, виходячи з аналізу положень ст. 1 ГПК України, ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України, позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захисту або відновлення свого порушеного права .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, спір, що виник між сторонами, випливає з корпоративних відносин.
Так, Законом України № 483-У "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів" визначено поняття корпоративних відносин як відносин, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що позивачем у позовній заяві не наведено жодного доводу та не надано доказів в підтвердження, які саме його корпоративні права порушені внаслідок проведення відповідними органами державної реєстрації ТОВ "Максіма" та видачі товариству свідоцтва про його державну реєстрацію, які свої порушені права він намагається захистити шляхом пред'явлення вказаного позову.
За таких обставин суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту порушення відповідачами прав і охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1., які б підлягали захисту шляхом визнання недійсними державної реєстрації, свідоцтва про державну реєстрацію та скасування державної реєстрації TOB "Максіма", що є однією з підстав для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України, на яку посилається позивач, тобто до приписів Закону, що набрав чинності з 01.01.2004, юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
Відповідність державної реєстрації підприємства приписам закону перевіряється на дату цієї реєстрації, в тому числі встановлюється законність створення підприємства, відповідність установчих документів підприємства законодавству, яке було чинним на час створення цього підприємства та його державної реєстрації .
Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Такі ж правила закріплені в пункті 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Статтею 104 ЦК України передбачено припинення юридичної особи; ст. 105 ЦК України встановлені обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи; ст. 150 цього Кодексу регулює ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю.
Разом з тим, як вірно зазначено судами попередніх судових інстанцій, предметом даного позову не є ліквідація юридичної особи TOB "Максіма", крім того, наведені норми права не були чинними станом на березень 1999 року -на дату проведення державної реєстрації юридичної особи та видачі свідоцтва про державну реєстрацію, які визнаються недійсними у рамках даної справи.
Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що наведені в позовній заяві та перелічені вище норми матеріального права, в тому числі ст. ст. 3, 42, 79 ГК України та ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (який набрав чинність 01.07.2004) не можуть бути правовим обґрунтуванням заявлених вимог та підставою для задоволення позову.
При цьому, судами попередніх судових інстанцій вірно обрано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін -правові норми, які встановлювали порядок, підстави державної реєстрації станом на час проведення державної реєстрації ТОВ "Максіма" , а саме: Закон України "Про господарські товариства" (ст. ст. 6, 13, 52), Закон України "Про підприємства в Україні" (ст. 6), Закон України "Про підприємництво" (ст. 8), Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та підтверджується матеріалами справи, до моменту державної реєстрації TOB "Максіма" учасниками товариства було внесено не менше 30 відсотків вкладу. Про наведене свідчать акт оцінки майна (том 1 а.с.22), довідки, копії яких долучені до матеріалів справи. При цьому, судами зроблено правильний висновок, що внесення до статутного фонду майна, а не грошових коштів, не суперечить приписам ст. 13 Закону України "Про господарські товариства".
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами попередніх судових інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги твердження позивача про невнесення майна ЗАТ "Південспецводмонтаж" до статутного фонду TOB "Максіма" з підстав його подальшого відчуження (продажу), оскільки відповідно до приписів ст. 128 ЦК УРСР (що діяла на той час) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передача майна до статутного фонду на підставі установчого договору, акту приймання - передачі майна, за своїм змістом є угодою, правовим наслідком якої є, зокрема, виникнення права власності у особи, якій це майно передається. У даному випадку - у TOB "Максіма".
За таких обставин, суди вірно зазначили, що продаж у подальшому майна ЗАТ "Південспецводмонтаж", власником якого він не був, може бути, за певних обставин, підставою для визнання недійсними саме угод купівлі-продажу, але не підставою для визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не заперечується самим позивачем, що саме ним (позивачем - ОСОБА_1) були підписані документи (акти, протоколи загальних зборів, засідання спостережної ради, тощо), які засвідчували як факт внесення до статутного фонду товариства майна, так і прийняття рішення про повернення особам, які побажали вийти зі складу учасників TOB "Максіма", у грошовому вигляді внесеної ними частки у статутний фонд товариства.
З посиланням на приписи ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час здійснення реєстрації ТОВ "Максіма"), відповідно до яких у разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми, відтак судами зроблено вірний висновок, що невиконання такого обов'язку учасником не може бути підставою для визнання недійсними державної реєстрації, свідоцтва про державну реєстрацію та скасування державної реєстрації товариства.
При цьому, відсутність у фізичних осіб - учасників TOB "Максіма" свідоцтва про внесення ними у повному обсязі вкладу до статутного капіталу товариства не є беззаперечним, визначеним законом доказом відсутності сформованого статутного фонду.
Крім того, судами встановлено, що у розділі 6 статуту TOB "Максіма", який було подано при державній реєстрації товариства, закріплено, що розмір статутного фонду товариства створюється за рахунок грошових та майнових внесків його учасників та становить 66 800 грн. Внески учасників та частка кожного у статутному фонді встановлюється в установчому договорі.
Матеріали справи свідчать, що при подачі на реєстрацію у Відділ державної реєстрації та єдиного реєстру змін до статуту та другої редакції установчого договору було надано довідку, підписану бухгалтером TOB "Максіма", виходячи зі змісту якої на момент реєстрації змін статутний фонд у розмірі 66 800 грн. внесений учасниками TOB "Максіма" у повному розмірі, новим учасником ОСОБА_2 до статутного фонду внесена частка у розмірі 20 708 грн. у повному обсязі.
У пункті 8 другої редакції установчого договору TOB "Максіма" закріплено, що статутний фонд внесений учасниками повністю. Дана редакція установчого договору була надана для реєстрації, посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та підписана усіма учасниками TOB "Максіма" у його присутності, у тому числі і позивачем у справі - ОСОБА_1
Отже, судами попередніх судових інстанцій зроблено правильний висновок, що позивачем не доведено допущення порушень законодавства при створенні TOB "Максіма", які являють визначені законом підстави для скасування державної реєстрації товариства.
На підставі аналізу загальних положень господарського права суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що реєстрація підприємства є процесуально-правовою дією , внаслідок якої підприємства включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Днем включення визначено день реєстрації підприємства. Зазначена дія має за мету надати підприємству формально-юридичних ознак суб'єкта права, згідно з якими воно починає функціонувати у господарсько-правовому обігу як загальновідома для третіх осіб і органів держави юридична особа.
Відповідно до частини 8 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" свідоцтво про державну реєстрацію - документ встановленого зразка, який підтверджує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи не є установчим документом, актом ненормативного характеру або актом індивідуальної дії, угодою, тому не може бути предметом позову про визнання його недійсним.
За наведених обставин господарські суди дійшли вірного висновку, що позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи є необґрунтованою, заявлена у непередбачений законом спосіб захисту порушених прав та інтересів.
При цьому, доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
Таким чином, застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2008 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі № 20/493/08 -залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

О.А. ПОДОЛЯК