Постанова ВГСУ від 25 березня 2010р № 17/1-10 .

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 р.
№ 17/1-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді
Добролюбової Т.В.

суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали

касаційної
ОСОБА_4

на ухвалу
Господарського суду Сумської області від 12.01.10

у справі
№17/1-10

за позовом
ОСОБА_5

до
1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1"

2. ОСОБА_4

3.ОСОБА_1

третя особа:
Глухівська районна державна адміністрація Сумської області

про
визнання недійсним рішення

В судовому засіданні взяли участь представник відповідача -2: ОСОБА_7 -за дов. від 31.10.09;

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги .

ОСОБА_5 у січні 2010 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1", ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення від 01.02.07 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1", оформленого протоколом №1; визнання недійсною державну реєстрацію товариства. Водночас, позивач просив припинити Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-1" шляхом ліквідації та створити ліквідаційну комісію. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на приписи статей 110, 115, 144, 150 Цивільного кодексу України, статей 33, 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

доповідач: Добролюбова Т.В.

Водночас, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору Глухівської районної державної адміністрації Сумської області проводити будь -які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1" та внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі до вирішення спору по суті. Обґрунтовуючи необхідність вжиття таких заходів, позивач вказував на те, що внесення до Єдиного державного реєстру змін на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.01.10, ухваленою суддею Коваленко О.В., заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Суд визнав, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, місцевий суд керувався приписами статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 12.01.10 скасувати. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судом першої інстанції приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 45, 47 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.08 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", оскільки вважає, що суд не навів достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову та не врахував відсутність зв'язку між предметом позову і вжитими заходами. Водночас, скаржник наголошує на тому, що вжиті заходи забезпечення позову є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог, адже, для унеможливлення ліквідації товариства через допущені при його створенні порушення, необхідно їх усунути шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру, котрі суд вносити заборонив. При цьому, заявник вказує на порушення судом першої інстанції пункту 4.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.07 №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", яким визначено, що у разі коли до прийняття судом рішення про визнання установчих документів недійсними, їх було приведено у відповідність до закону, у суду немає підстав для ухвалення рішення про визнання цих документів недійсними. На думку скаржника, вжиті судом заходи забезпечення позову перешкоджають реалізації його права на управління товариством.

Від ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1", ОСОБА_8, Глухівської районної державної адміністрації Сумської області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з подачею позову, позивачем на підставі приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заявлялось клопотання про забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору Глухівської районної державної адміністрації Сумської області проводити будь -які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1" та заборони внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі до вирішення спору по суті. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 вказаного Кодексу, зокрема, позов може забезпечуватися шляхом встановлення заборони відповідачеві вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини такого звернення, та довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог. Водночас, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним рішення від 01.02.07 загальних зборів про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-1", оформленого протоколом №1, і як наслідок, визнати недійсною державну реєстрацію товариства та припинити товариство шляхом ліквідації. Проте, вживаючи заходів до забезпечення цих вимог, суд першої інстанції не врахував, що при визнанні недійсними актів, зокрема, рішення загальних зборів, установлюється факт відповідності цього акта вимогам законодавства і наявність порушення прав позивача та не встановлюється обов'язок відповідача вчиняти певні дії. При цьому, наслідком визнання акта недійсним є втрата цим актом обов'язкового характеру для осіб, яким він був адресований . Водночас, визнання недійсним рішення не потребує видачі наказу, а відтак, навіть за умови задоволення цієї вимоги, рішення суду не потребує вчиненню жодних дій стосовно його виконання, оскільки визнаний недійсним судом акт, втрачає силу з дня набрання рішенням законної сили. Таким чином, судом першої інстанції порушено вимоги статті 66 Господарського процесуального кодексу України щодо наявності та обґрунтованості підстав застосування заходів до забезпечення позову, які є обов'язковою умовою їх застосування. З огляду на викладене, твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження. Відтак, оскаржувана у справі ухвала підлягає скасуванню, з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.01.10 у справі №17/1-10 скасувати.

Матеріали справи скерувати для розгляду до Господарського суду Сумської області.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т.Гоголь

В.Швець