Постанова ВГСУ від 4 жовтня 2010р. № 6/673

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2010 р. № 6/673

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді
суддів Кота О.В.
Демидової А.М.
Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на рішення господарського суду м. Києва від 2 березня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2010 року
у справі № 6/673

за позовом ОСОБА_4

до 1)Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
2)Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації

третя особа на стороні Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національний банк України

про визнання частково недійсним рішення загальних зборів акціонерів, визнання недійсним статуту, скасування державної реєстрації змін до статуту

за участю представників:
позивача: ОСОБА_5
відповідача-1: Коваленко О.Д.
відповідача-2: не з'явилися
третьої особи: Залевського В.О.
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду м. Києва від 2 березня 2010 року по справі № 6/673 (суддя Ковтун С.А.) відновлено ОСОБА_4 строк позовної давності, позов до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено повністю; визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) від 21 травня 2009 року, оформлене пунктом 6 протоколу № 25, про затвердження статуту Промінвестбанку в новій редакції; визнано недійсним статут публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", викладений в новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) від 21 травня 2009 року, яке оформлене пунктом 6 протоколу № 25, погоджений Національним банком України 10 липня 2009 року, зареєстрований Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 13 серпня 2009 року, номер запису 10741050063013048. В позові до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2010 року (Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Вербицька О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову господарських судів в частині задоволення позову скасувати і винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки судами було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 25, 33, 51, 59 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.ст. 16, 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 21 травня 2009 року відбулись загальні збори акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), рішення яких оформленні протоколом № 25.
Зокрема, даними зборами, за результатами обговорення питання зміни організаційно-правової форми Банку та типу акціонерного товариства, вирішено вважати, що Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк є публічним акціонерним товариством (питання 5 протоколу № 25), а також вирішено затвердити статут Промінвестбанку в новій редакції, розроблений відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (питання 6 протоколу № 25).
Статут публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в новій редакції, затверджений загальними зборами акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) 21 травня 2009, погоджений Національним банком України 10 липня 2009 року та зареєстрований Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 13 серпня 2009 року, номер запису 10741050063013048.
Закон України "Про акціонерні товариства" визначає порядок створення, діяльності, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки (ч. 1 ст.1).
Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що проводять діяльність на ринках фінансових послуг, а також держаних акціонерних товариств визначаються законами (абзац 2 частини 2 статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства").
Суди вірно встановили, що діяльність банків, як фінансових установ, що надає фінансові послуги, є предметом регулювання Закону України "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
У той же час, пунктом 4 розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки зміни у Закон України "Про банки і банківську діяльність" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про акціонерні товариства" не вносились, положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", які суперечать Закону України "Про акціонерні товариства", не діють.
Відповідно до пункту 1 статті 1 статуту, затвердженого вищевказаними загальними зборами, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), створеного рішенням установчих зборів засновників від 28 квітня 1992 року та зареєстрованого Національним банком України 26 серпня 1992 року за реєстраційним № 125.
Пунктом 9 частини 2 статті 33 Закону "Про акціонерні товариства" затвердження положень про виконавчий орган (правління) товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів акціонерного товариства.
Суди вірно встановили, що стаття 7 статуту відповідача-1, яка визначає виключну компетенцію загальних зборів акціонерів Банку, не містить норми щодо затвердження положень про виконавчий орган Банку. Всупереч п. 9 ч. 2 ст. 33 Закону "Про акціонерні товариства", абзацом 4 частини 3 стаття 9 статуту відповідача-1 затвердження положення про правління банку віднесено до компетенції наглядової ради Банку. Делегування даних повноважень наглядовій раді Банку позбавляє позивача, як акціонера Банку, права, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", на участь в управлінні акціонерним товариством.
Виходячи з п. 4 розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства", приписи Закону України "Про банки та банківську діяльність", які надають право діяти правлінню банку на підставі положення, затвердженого спостережною радою банку, не діють. З огляду на це відсутні правові підстави для оцінки статуту відповідача-1 на відповідність вказаним приписам Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Також суди вірно встановили, що не відповідають вимогам Закону України "Про акціонерні товариства" положення статуту, які визначають порядок встановлення кількісного складу виконавчого органу.
Зокрема, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства.
В свою чергу, згідно з абзацом 2 частини 2 статті 9 статуту відповідача-1 кількість членів правління встановлюється рішенням наглядової ради, що прямо суперечить вимогам ч. 1 ст. 59 Закону України "Про акціонерні товариства".
Делегування цих повноважень наглядовій раді Банку також є порушенням права позивача на участь в управлінні акціонерним товариством.
Відповідно до пункту 19 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить обрання голови та членів ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень. Однак, статтею 73 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлений інший порядок обрання голови ревізійної комісії, в силу якої голова ревізійної комісії обирається членами ревізійної комісії з їх висла простою більшістю.
Положення статуту відповідача-1, які визначають виключну компетенцію загальних зборів акціонерів (ст. 7 статуту), а також порядок формування, роботи, права та обов'язки ревізійної комісії (ст. 12 статуту) не містять імперативних приписів щодо голови ревізійної комісії та процедури його обрання.
Наявні положення статуту відповідача-1 встановлюють тільки порядок обрання членів ревізійної комісії (пункт 19 абзацу 4 частини 1 статті 7 статуту, абзац 2 частини 2 статті 7 статуту), який узгоджується з передбаченим Законом України "Про акціонерні товариства" порядком -загальними зборами акціонерів.
Суди прийшли до обґрунтованого висновку, що підставою для визнання недійсним положень статуту є їх невідповідність вимогам чинного законодавства.
Як зазначено у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24 жовтня 2008 року № 13, рішення загальних зборів акціонерів є актом, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів господарського товариства є порушення прав і законних інтересів акціонера товариства рішенням загальних зборів.
Відповідно до вимог статей 88, 154 ЦК України, статей 57, 82 ГК України суд вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Також, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про наявність правових підстав для відновлення строку позовної давності.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 2 березня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2010 року у справі № 6/673 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді А. Демидова
С. Шевчук