Постанова ВГСУ від 5 жовтня 2010р № 16/222

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2010 р. № 16/222

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.

за участю представників:

позивача (за первісним позовом) ОСОБА_4 -дов. від 12.02.2010 року

відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_5 -дов. від 15.02.2010 року

третіх осіб (за первісним позовом) 1) Ковальчук О.М. -дов. від 01.02.2010 року
2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.07.2010 року

у справі № 16/222 господарського суду Полтавської області

за позовом ОСОБА_6

до ОСОБА_7

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "НПО Агроекологія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області

про визнання статутного капіталу зменшеним, визнання за позивачем 97,638% статутного капіталу, за відповідачем -2,362% статутного капіталу

та за зустрічним позовом ОСОБА_7

до 1. ОСОБА_6
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Агроекологія"

про визнання недійсними договорів


ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_7 про зменшення обсягу корпоративних прав відповідача у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Агроекологія" до розміру 2,362 % та визнання за позивачем 97,638% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Агроекологія" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, прийнятої до розгляду згідно ухвали від 21.01.2010 року).
ОСОБА_7 звернувся до господарського суду Полтавської області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Агроекологія" про визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав на корисні моделі від 1 жовтня 2009 року та договору про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 1 жовтня 2009 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.04.2010 року (суддя Тимощенко О.М. -головуючий, Босий В.П., Киричук О.А.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.07.2010 року (судді Остапенко О.М. -головуючий, Шевченко В.Ю., Жук Г.А.) у справі № 16/222 господарського суду Полтавської області у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
Мотивуючи рішення та постанову суди зазначили, що позовні вимоги за первісним позовом не відповідають цивільно-правовому способу захисту порушеного права, зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.
Не погоджуючиcь з постановою суду, ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісний позов, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України. Зокрема, заявником зазначено, що він не має можливості здійснити захист своїх корпоративних прав у інший спосіб, ніж у судовому порядку.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Не погоджуючиcь з постановою суду, ОСОБА_7 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, рішення та постанову в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 215, 237, 238 Цивільного кодексу України.
ОСОБА_6 та Товариство з обмеженою відповідальністю "НПО Агроекологія" надали спільний відзив та просять касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами, сторони є учасниками ТОВ НПО "Агроекологія"; 01.12.2008 року статутний капітал ТОВ "НПО Агроекологія" рішенням учасників, оформленим протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ "НПО Агроекологія" від 01.12.2008 р., був збільшений до 2 000 000,00 грн, з зобов'язанням учасників здійснити внески протягом одного року з моменту державної реєстрації статуту, яка була здійснена 02.12.2008 року.
Позивач за первісним позовом відповідно до п. 3.5 Статуту ТОВ "НПО Агроекологія" володіє часткою вартістю 1 000 000 грн., що складає 50% статутного капіталу Товариства; Відповідач відповідно до п. 3.5 Статуту також володіє часткою вартістю 1000 000,00 грн, що складає 50% статутного капіталу Товариства.
Згідно з п. 3.6 Статуту ТОВ "НПО Агроекологія" позивач в рахунок частки передав до статутного капіталу Товариства нематеріальні активи, перелік яких зазначений вказаним пунктом Статуту, вартістю 1 000 000,00 грн.
Відповідач за первісним позовом мав внести на поточний рахунок ТОВ "НПО Агроекологія", 1 000 000,00 грн. протягом року з моменту державної реєстрації змін до статуту підприємства; термін виконання зобов'язань відповідача по внесенню до статутного фонду своєї частки настав 02.12.2009р.
Однак відповідач свої зобов'язання по формуванню статутного капіталу товариства виконав частково, вніс на поточний рахунок 47 241,44 грн. При цьому кошти до статутного фонду товариства внесено позивачем.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем умисно вчиняються дії, спрямовані на перешкоджання діяльності товариства, зокрема, скликанню загальних зборів учасників.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд зменшити обсяг корпоративних прав ОСОБА_7 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Агроекологія" до розміру 2,362 % статутного капіталу ТОВ "НПО Агроекологія" та визнати за ОСОБА_6 97,638% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Агроекологія".
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено наступні способи захисту цивільних прав та інтересів судом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналогічний перелік встановлює стаття 20 Господарського кодексу України, окрім того, додатково передбачається застосування штрафних санкцій, оперативно-господарських санкцій, адміністративно-господарських санкцій, а також установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, господарський суд повинен відмовити в позові.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу АТ, ТОВ та ТДВ визначено Законом України "Про господарські товариства".
Внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу, належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. При цьому рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
При розгляді справ про визнання рішення про зміну розміру статутного капіталу господарського товариства не повинні братися до уваги доводи позивачів (акціонерів) щодо господарської доцільності прийняття таких рішень, зокрема, про те, що відповідним рішенням порушуються їх права, пов'язані з інвестуванням коштів до статутного капіталу товариства. Протилежне означало б втручання суду у господарську діяльність товариства.
Проте, у випадках, якщо проведення загальних зборів із зазначеного питання є неможливим через відсутність кворуму у зв'язку з систематичною неявкою учасника, який належним чином повідомлений про проведення загальних зборів в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, що підтверджується відповідними доказами, інший учасник (учасники) вправі звернутися до суду з вимогою про зобов'язання такого учасника взяти участь і зареєструватись на загальних зборах учасників.
Участь у загальних зборах є правом, а не обов'язком учасника. Між тим, стаття 13 Цивільного кодексу України встановлює межі здійснення цивільних прав. Зокрема, відповідно до частини 2 вказаної статті, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 Кодексу). Ці положення стосуються і порушень корпоративних прав учасників товариства у зв'язку з перешкоджанням проведення загальних зборів товариства.
Встановивши факт зловживання правом учасником товариства шляхом систематичної неучасті у загальних зборах товариства, суд вправі застосувати наслідки, передбачені частиною 6 статті 13 Цивільного кодексу України -зобов'язати особу припинити зловживання своїми правами шляхом зобов'язання взяти участь у загальних зборах учасників товариства, а також у своєму рішенні передбачити, що у разі невиконання рішення суду така особа буде вважатися зареєстрованою на загальних зборах учасників товариства. Таким чином, припинення зловживання правом буде полягати саме у зобов'язанні учасника (акціонера) взяти участь у загальних зборах товариства, а не зменшенні його корпоративних часток за рішенням суду, що означало б неконституційне позбавлення учасника права власності на частку в статутному капіталі товариства.
Однак, такі вимоги позивачем за первісним позовом не заявлялись.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Кодексу встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно статті 204 Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно статті 215 Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як вірно зазначено судами, жодних підстав для визнання недійсним договору поставки, визначених статтями 203-215 Цивільного кодексу України, позивачем за зустрічним позовом не наведено.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина 1 статті 237 Кодексу).
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина 3 статті 237 Кодексу).
Згідно статті 241 Кодексу правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суди дійшли до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
Твердження заявників про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Таким чином, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.07.2010 року у справі № 16/222 господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський