Постанова вГСУ від 6 квітня 2010р. № 29/50-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2010 р. № 29/50-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача
третіх осіб - не з'явився,
- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги
ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" (далі -ЗАТ "Біолік") та ТОВ "Інвест-М"

на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2010

у справі №29/50-10

за позовом Компанії "Кристал Промоушн ЛТД"

до
(треті особи приватного підприємця ОСОБА_6
- ЗАТ "Біолік", ТОВ "Інвест-М")

про визнання недійсною угоди про відчуження акцій від 02.02.2010
та зобов'язання відповідача повернути пакет акцій

встановив:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2010 про порушення провадження у справі (суддя Тихий П.В.), винесеною на підставі ст.ст.66-67 ГПК України (абзаци 5-7 пункту 5 резолютивної частини ухвали), заяву Компанії "Кристал Промоушн ЛТД" про забезпечення позову задоволено. Заборонено ТОВ "Інвест-М" (реєстроутримувач) вчиняти будь-які дії щодо реєстрації переходу права власності на прості іменні акції в кількості 2309792 штук (24,6474% статутного капіталу ЗАТ "Біолік"), номінальною вартістю 5 грн. кожна, емітентом яких є ЗАТ "Біолік" на всіх особових рахунках, а також здійснювати будь-які інші дії щодо вказаних акцій до закінчення розгляду справи. Заборонено ЗАТ "Біолік" (емітент) вчиняти дії щодо розкриття особливої інформації на фондовому ринку.
ЗАТ "Біолік" та ТОВ "Інвест-М" у поданих касаційних скаргах просять ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ч.5 ст.19 ГК України та ст.ст.66,67 ГПК України. Зокрема, скаржники вважають, що судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову, які не відповідають позовним вимогам про визнання недійним договору відчуження акцій від 02.02.2010, стосуються всіх акцій ЗАТ та порушують права інших акціонерів товариства.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника ТОВ "Інвест-М", дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду Харківської області зі стадії порушення провадження у справі з наступних підстав.
Застосовуючи заходи до забезпечення позову у вигляді заборони реєстроутримувачу та емітенту вчиняти будь-які юридично значимі дії стосовно переходу права власності на пакет простих іменних акцій ЗАТ "Біолік" у кількості 2309792 штук та щодо розкриття особливої інформації на фондовому ринку, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки подальше відчуження акцій унеможливить здійснення реституції за спірною угодою. Суд прийняв до уваги те, що у випадку переходу права власності на акції сертифікат акцій погашається (п.14 розділу VII Положення про порядок ведення реєстру власників простих іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 №1000). Таким чином, у випадку подальшого продажу акцій та можливої їх консолідації з іншими пакетами акцій, виконання рішення суду в частині наслідків визнання угоди недійсною буде ускладнено, оскільки унеможливить визначення особи, за якою зареєстровано акції, що належали позивачу. В частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ЗАТ "Біолік" вчиняти дії щодо розкриття особливої інформації на фондовому ринку суд виходив з того, що згідно з п.3 Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 19.12.2006 №1591, емітент (ЗАТ "Біолік") зобов'язаний розкривати інформацію на фондовому ринку, в тому числі щодо зміни власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій. Оприлюднення такої інформації матиме наслідком порушення прав позивача, оскільки призведе до легалізації спірної угоди. Крім того, виконання рішення суду буде ускладнено необхідністю здійснення додаткових дій щодо спростування такої інформації. Таким чином, на думку суду, забезпечення позову шляхом заборони здійснення реєстраційних дій пов'язане з предметом позову і не виходить за його межі. Суд також врахував, що зазначені види та способи забезпечення позову не є суттєвими обмеженнями для відповідача, оскільки жодним чином не заважають веденню ним власної господарської діяльності: виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг.
Проте, колегія не погоджується з висновками суду з огляду на таке.
На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо вжиття заходів забезпечення позову до вирішення даного спору, поширюється дія ст.ст.66,67 ГПК України.
Відповідно до ст.66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Предметом позову у даній справі є визнання недійсною угоди про відчуження акцій від 02.02.2010, укладеної між відповідачем від імені позивача в рамках правовідносин представництва (з однієї сторони) та невідомою особою (з другої сторони), та зобов'язання відповідача повернути відчужений пакет акцій ЗАТ "Біолік" в кількості 2309792 штук.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
Оформлена оскаржуваною ухвалою заборона реєстратору вчиняти будь-які дії щодо реєстрації переходу права власності на прості іменні акції ЗАТ "Біолік" в кількості 2309792 штук, не відповідає предмету даного спору та виходить за його межі, оскільки, по-перше, відповідно до п.2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин, незалежно від того, буде чи не буде зареєстровано за покупцем право власності на акції, відчужені за спірним правочином, в разі визнання останнього недійсним в судовому порядку, спірний пакет акцій в будь-якому випадку повинен бути повернутий позивачу в порядку застосування реституції.
По-друге, касаційна інстанція враховує, що згідно з абзацом 3 п.45 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" забезпечення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій шляхом заборони акціонеру (новому власнику акцій) брати участь в управлінні товариством не має причинно-наслідкового зв'язку з умовою, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу визнається недійсним з моменту укладення, питання про правомірність здійснення права на участь у загальних зборах акціонерів може бути предметом окремого позову. Проте, це не має прямого зв'язку з виконанням такого судового рішення.
Окрім того, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього , може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Позивачем не наведено доказів в обґрунтування того, що відчужений спірний пакет акцій може зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення у даній справі. Більше того, об'єкт відчуження за спірним правочином від 02.02.2010 не може знаходитися у відповідача, як представника продавця, а інший (належний) відповідач -покупець акцій позивачем у позовній заяві не вказаний та судом до справи не залучений.
Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.
Застосовуючи заборону незалежному реєстратору на вчинення юридично значимих дій щодо реєстрації переходу права власності на спірний пакет акцій ЗАТ "Біолік", суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.5 статті 19 Господарського кодексу України забороняється незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади та їх посадових осіб.
Колегія вважає за необхідне зазначити про передчасність застосування судом заборони щодо будь-яких реєстраційних дій зі спірним пакетом акцій, оскільки, по-перше, про вчинення правочину щодо відчуження належних позивачу акцій довіритель дізнався з листа приватного підприємця ОСОБА_6 від 03.02.2010 (а.с.21), тобто зі слів свого представника, без надання відповідачем доказів укладення відповідної угоди купівлі-продажу. Адже, згідно з ч.2 ст.28 Закону України "Про господарські товариства" акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку.
По-друге, відповідно до ч.ч.2,3 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.
Однак, з наявного у справі листа Компанії "Кристал Промоушн ЛТД" без дати та номеру (а.с.23) про розірвання договору на виконання функцій з управління пакетом акцій ЗАТ "Біолік" від 27.01.2010 (а.с.11-14) та відкликання довіреності від 28.01.2010 (а.с.22), адресованого відповідачу, неможливо встановити момент скасування довірителем вказаної довіреності та припинення повноважень приватного підприємця ОСОБА_6, як представника Компанії (до чи після відчуження акцій), а підстави позову ґрунтуються виключно на вчиненні спірного правочину про продаж акцій від імені позивача особою, яка вже не була представником Компанії та не мала відповідних повноважень.
Згідно імперативних приписів ч.4 ст.67 ГПК України не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони надавати емітентом інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства.
За таких обставин, оформлена оскаржуваною ухвалою заборона емітенту (ЗАТ "Біолік") на розкриття та оприлюднення особливої інформації на фондовому ринку, що по суті є тотожним наданню такої інформації, накладена судом з порушенням імперативних приписів ч.4 ст.67 ГПК України, оскільки фактично означає неможливість використання вказаної інформації, в тому числі для підготовки та проведення загальних зборів товариства.
В свою чергу, зважаючи на те, що господарський суд повинен точно визначати, які саме дії забороняється вчиняти, то наявне вжиття судом першої інстанції такого заходу до забезпечення позову, як накладення заборони щодо розкриття особливої інформації на фондовому ринку, яка вочевидь носить всеохоплюючий загальний характер та спрямована стосовно невизначеного кола осіб, безумовно порушує права інших акціонерів товариства брати участь в управлінні справами товариства та на отримання інформації про діяльність товариства, закріплені ст.116 Цивільного кодексу України та ст.10 закону України "Про господарські товариства", оскільки у зв'язку з дією оскаржуваної ухвали інші акціонери ЗАТ "Біолік" (крім позивача), яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій, не зможуть вимагати від емітента виконання його обов'язку щодо розкриття та оприлюднення на фондовому ринку інформації, в тому числі щодо зміни інших власників акцій (за винятком позивача) в разі їх відчуження іншими акціонерами (п.3 Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 19.12.2006 №1591).
Наведене також свідчить про порушення судом вимог ч.1 ст.321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні .
Отже, позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду про задоволення позову, оскільки саме такі обставини є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.
Разом з тим, касаційна інстанція додатково зазначає наступне.
Як зазначено вище, предметом позову у даному спорі є, зокрема, визнання недійсною угоди про відчуження акцій від 02.02.2010, укладеної між відповідачем від імені позивача в рамках правовідносин представництва (з однієї сторони) та невідомою особою -покупцем акцій (з другої сторони), причому, остання не залучена до участі у даній справі в якості іншого відповідача, а відповідні відомості щодо визначення вказаної особи не витребувані судом від приватного підприємця ОСОБА_6, емітента та реєстроутримувача.
Цілком очевидно, що покупець за спірним правочином має бути одним відповідачів, оскільки згідно з ч.1 ст.15 ГПК України справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
В даному випадку покупець акцій є особою, зобов'язаної за договором сплатити гроші на користь продавця (позивача).
Водночас відповідно до п.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів , у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
В свою чергу, виходячи зі змісту ст.ст.55,175,179 ГК України господарські договори укладаються між суб'єктами господарювання (господарські організації - юридичні особи та фізичні особи-підприємці) або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами.
Частиною 5 ст.16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість(підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом , а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України, такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК України, тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору .
З огляду на те, що між сторонами існує спір про визнання недійсним правочину щодо відчуження акцій, тобто такий, що пов'язаний з обігом акцій, тому даний спір не можна вважати таким, що виник з корпоративних правовідносин.
Водночас, враховуючи зазначені приписи процесуального закону та зважаючи на невизначеність тих обставин, чи є покупець спірного пакету акцій громадянином (фізичною особою) або юридичною особою, касаційна інстанція не виключає непідвідомчість даного спору господарському суду та вбачає підстави для передачі справи на розгляд до господарського суду Харківської області зі стадії порушення провадження у справі з метою достовірного з'ясування судом першої інстанції суб'єктного складу даного спору.
Відтак, передчасним визнається вжиття судом заходів до забезпечення позову за умов відсутності визначення належного відповідача - покупця спірного пакета акцій та незалучення його до участі у справі, оскільки, в першу чергу, відповідні заходи мають бути спрямовані на заборону подальшого відчуження акцій новим власником, а не створення перешкод для оформлення ним права власності на придбані акції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та обумовлену цим наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали і передачі справи на розгляд до господарського суду Харківської області зі стадії порушення провадження у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.12,1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" та ТОВ "Інвест-М" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2010 у справі №29/50-10 скасувати з передачею справи на розгляд до господарського суду Харківської області зі стадії порушення провадження у справі.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун