Постанова ВС України від 14.03.2011р.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
Головуючого: Шицького І.Б.,
Суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С.,
Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В.,
Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І.,
Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р.,
Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є.,
Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В.,
Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,
Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,
Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П.,
Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б.,
Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О.,
Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Школярова В.Ф.,
Яреми А.Г.

розглянувши за участю: ОСОБА_41, представника ОСОБА_41, - ОСОБА_42, представника товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Таун» - Короєда С.О.,

заяву ОСОБА_41 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року у справі № 12/198 за позовом ОСОБА_41 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Таун», третя особа - ОСОБА_44, про стягнення 406 700 грн.,
в с т а н о в и в :
У квітні 2007 року ОСОБА_41 заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Центр» про стягнення вартості частини майна відповідача, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі товариства в розмірі 49 % на день виходу позивача з числа учасників ТОВ «КСК-Центр» в сумі 406 700 грн.
У зв'язку з перейменуванням ТОВ «КСК-Центр» у ТОВ «Сан Таун» ухвалою господарського суду м. Києва від 25 вересня 2009 року на підставі ст. 25 ГПК України здійснено заміну відповідача - ТОВ «КСК-Центр» на ТОВ «Сан Таун».
Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Останньою заявою від 25 вересня 2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ТОВ "Сан Таун" вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства в розмірі 49 % у грошовому виразі в розмірі 1 883 854 грн., інфляційні збитки за період з 21 березня 2007 року по 25 вересня 2009 року у розмірі 981 487 грн. 93 коп., три відсотки річних за період з 21 березня 2007 року по 25 вересня 2009 року у сумі 142 288 грн. 77 коп.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_41 вказав, що 20 грудня 2005 року подав до товариства заяву про вихід з учасників товариства. Проте, відповідачем безпідставно відмовлено у виплаті йому вартості частини майна товариства, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі товариства.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25 травня 2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Сан Таун» на користь позивача 1 883 854 грн. вартості частини майна ТОВ «Сан Таун», а також 981 487 грн. 93 коп. інфляційних збитків, 142 288 грн. 77 коп. трьох відсотків річних, 9 955 грн. 20 коп. витрат на проведення судових експертиз, 25 500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 липня 2010 року скасовано рішення господарського суду м. Києва від 25 травня 2010 року. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 липня 2010 року залишено без зміни.
В основу постанови касаційного суду покладено висновки апеляційного господарського суду про обов'язковість нотаріального посвідчення заяви учасника про його вихід з учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
За відсутності нотаріального посвідчення, заява про вихід із товариства є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника із товариства і проведення відповідних виплат.
ОСОБА_41 в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року у справі № 12/198 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» у правовідносинах, що виникають при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю.
На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 2 листопада 2010 року у справі № 2/427-07, від 19 серпня 2010 року у справі № 13/48(8/44) в яких висловлено правову позицію про те, що рішення учасника про вихід з товариства викладене у письмовій формі є підставою для застосування ч. 2 ст. 148 ЦК України, ч. 2 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» та дає право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2010 року у справі № 12/198 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року.
Ухвалами Верховного Суду України від 7 лютого 2011 року:
- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України 9 листопада 2010 року у справі № 12/198,
- витребувано матеріали справи,
- доручено голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями Науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» у правовідносинах, що виникають при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю.
- визначено Міністерство юстиції України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» у правовідносинах, що виникають при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_41, представників сторін, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що ТОВ «КСК-Центр» створено 16 червня 1999 року на підставі рішення засновників товариства - ОСОБА_41 та ОСОБА_45.
Відповідно до Установчого договору від 16 червня 1999 року із змінами, затвердженими рішенням зборів учасників товариства від 23 вересня 2002 року, частка ОСОБА_41 у статутному фонді становить 49 %, а частка ОСОБА_45 - 51 %.
Одночасно апеляційним господарським судом встановлено, що зявою від 10 грудня 2005 року ОСОБА_41 повідомив відповідача про намір вийти із складу засновників товариства та просив виплатити йому частку в розмірі 49 % статутного фонду товариства, а 20 грудня 2005 року позивач подав до товариства заяву в якій вказав про вихід із засновників (учасників) ТОВ «КСК-Центр» та намір відступити належну йому частку в розмірі 49 % в статутному фонді товариства іншому співзасновнику товариства - ОСОБА_45
Отже, предметом спору в даній справі є відмова відповідача у виплаті позивачу вартості його частки у статутному фонді товариства з підстав ненадання позивачем нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства.
Частиною 1 ст. 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до ч. 2. ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Частиною 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Отже, вихід особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства. Моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід зі складу учасників товариства .
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про господарські товариства» зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Частиною 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається, зокрема, завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Пунктом 15 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 2004 року, (надалі - Інструкція) встановлено, що п ри посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Відповідно до п.16 Інструкції, нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.
Отже, для виготовлення нотаріально посвідченої копії заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) товариства, яка подається товариством для внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, необхідно оригінал заяви, справжність підпису фізичної особи на якому засвідчена нотаріусом, або учасник товариства повинен особисто підтвердити, що така заява підписана ним.
Таким чином, апеляційний господарський суд, постанову якого залишено без зміни Вищим господарським судом України, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із товариства з обмеженою відповідальністю, а подана позивачем заява у простій письмовій формі є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства, проведення відповідних виплат та внесення змін до установчих документів.
Аналогічну правову позицію про обов'язковість нотаріального посвідчення заяви учасника про його вихід з учасників товариства з обмеженою відповідальністю викладено у постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2008 року у справі № 34/273пн за позовом ОСОБА_46 до ТОВ «Торгова фірма «Центр-3», треті особи - ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, про визнання недійсними рішення зборів учасників товариства та змін до статуту, в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 19 червня 2008 року відмовлено.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року у справі № 12/198 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_41 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11114 - 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України, -
постановив:
у задоволенні заяви ОСОБА_41 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року у справі № 12/198 відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111 16 ГПК України.

Головуючий: І.Б. Шицький
Судді: М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік
С.М. Вус

Л.Ф. Глос
Т.В. Гошовська
М.І. Гриців
В.С. Гуль
В.І. Гуменюк

М.Б. Гусак
А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок
В.В. Заголдний
Г.В. Канигіна
М.Р. Кліменко
Є.І. Ковтюк
П.І. Колесник
М.Є. Короткевич
В.І. Косарєв
О.В. Кривенда
В.В. Кривенко

О.Т. Кузьменко
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко
В.Л. Маринченко
Л.І. Охрімчук
П.В. Панталієнко
М.В. Патрюк
В.Ф. Пивовар
П.П. Пилипчук

О.І. Потильчак
Б.М. Пошва
О.Б. Прокопенко
А.І. Редька
Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін
А.М. Скотарь
Т.С. Таран
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов
О.А. Шаповалова
В. Ф. Школяров
А.Г. Ярема