Постанова ВГС України від 01.04.2009р. (справа № 20/12б)
Судова практика / Загальні питання / Припинення. Банкрутство / Постанова ВГС України від 01.04.2009р. (справа № 20/12б)
Дата: 31-05-2009
Кількість переглядів: 342
Кількість переглядів: 342
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| 01 квітня 2009 р. |
№ 20/12б |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
| Полякова Б.М., -головуючого, |
| Коваленка В.М. (доповідач у справі), |
| Малетича М.М., |
| розглянувши касаційну скаргу |
Луганського обласного відділу з питань банкрутства, м. Луганськ |
| на постанову та ухвалу |
від 23.12.2008 р. Луганського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 р. господарського суду Луганської області |
| у справі |
№ 20/12б господарського суду Луганської області |
| за заявою |
Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Луч Луганської області |
| до |
Державного відкритого акціонерного товариства "Вахрушевський ремонтно-механічний завод " ХК "Антрацитвуглесервіс", м. Красний луч, м. Вахрушево-2 Луганської області |
| про |
визнання банкрутом |
| керуючий санацією |
арбітражний керуючий Кулагін О.О. |
| Голова комітету кредиторів |
Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Луч Луганської області, |
| Державного департаменту з питань банкрутства |
Филик А.І., довір., |
| Державного відкритого акціонерного товариства "Вахрушевський ремонтно-механічний завод "ХК "Антрацитвуглесервіс" |
Холін А.Г. -виконавчий директор, наказ, |
Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.07.2004 року (з урахуванням ухвали від 05.08.2004 року про виправлення описки) порушено провадження у справі № 20/12б про банкрутство Державного відкритого акціонерного товариства "Вахрушевський ремонтно-механічний завод "ХК "Антрацитвуглесервіс" (далі -Боржник, Завод) за заявою Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Луч Луганської області в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.02.2005 року введена процедура санації Заводу, а керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Кулагіна О.О.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.02.2006 року продовжений термін процедури санації Боржника та затверджений план санації Заводу з терміном виконання вісімнадцять місяців, до 20.08.2007 року.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.10.2008 року затверджені зміни та доповнення до плану санації № 1 Боржника, термін процедури санації продовжений до 20.10.2009 року. При цьому, керуючого санацією зобов'язано за 15 днів до закінчення санації надати комітету кредиторів письмовий звіт, а також надати суду письмовий звіт -до 10.10.2009 року. Крім цього, Луганський обласний відділ з питань банкрутства зобов'язано до 24.11.2008 року, коли призначено наступне судове засідання, надати суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією Боржника.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Луганський обласний відділ з питань банкрутства звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати п. 1 ухвали господарського суду Луганської області від 20.10.2008 року в частині затвердження змін та доповнень до плану санації № 1 Боржника та повернути справу до господарського суду першої інстанції на новий розгляд для погодження змін та доповнень до плану санації Боржника з Державним департаментом з питань банкрутства.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Луганської області від 20.10.2008 року -без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою судом апеляційної інстанції, Луганський обласний відділ з питань банкрутства звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року та п. 1 ухвали господарського суду Луганської області від 20.10.2008 року в частині затвердження змін та доповнень до плану санації № 1 Боржника, а справу повернути до господарського суду першої інстанції на новий розгляд для погодження змін та доповнень до плану санації Боржника з Державним департаментом з питань банкрутства
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 11, 18 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. 2 Закону про банкрутство, п. 4 Положення про Державний департамент з питань банкрутства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2006 року № 533.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що про внесення змін та доповнень до затвердженого раніше господарським судом плану санації комітетом кредиторів Боржника було прийняте відповідне рішення, а самі зміни та доповнення до плану санації № 1 Заводу були узгоджені з Міністерством вугільної промисловості України - органом, уповноваженим управляти державним майном Боржника, доля власності в якому перевищує 50 %. Також, суди в оскаржуваних судових рішеннях зазначили, що при цьому був дотриманий порядок узгодження змін та доповнень до плану санації № 1 Боржника, передбачений нормами п. 5 ст. 18 Закону про банкрутство.
Дійсно, положеннями п. 5 ст. 18 Закону про банкрутство передбачено, що керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.
При цьому слід зазначити, що норми Закону про банкрутство не передбачають обов'язкового погодження плану санації із Державним органом з питань банкрутства. Також, повноваження щодо погодження Державним органом з питань банкрутства плану санації стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, прямо не встановлені ні нормами ст. 2 Закону про банкрутство (повноваження державного органу з питань банкрутства), ні Положенням про Державний департамент з питань в банкрутства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 533 від 19.04.2006 року.
Однак, стаття 2 Закону про банкрутство встановлює, що Державний орган з питань банкрутства здійснює інші передбачені законодавством повноваження.
Між тим, при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не взяті до уваги та неналежним чином тлумачаться положення Закону України "Про управління об'єктами державної власності", прийнятого у 2006 року та який набрав законної сили з дня його опублікування. Норми цього закону не є спеціальним з питань банкрутства, але передбачають положення, що регулюють деякі питання провадження у справі про банкрутство.
Так, відповідно до п. 18 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" мирова угода та план санації в процедурі банкрутства господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду погоджуються з Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства.
Відповідно до п. 5 ст. 18 вказаного закону законодавчі акти та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Ця норма викладена та відповідає загальному принципу дії закону у часі, відповідно до якого при виникненні колізії при регулюванні одних і тих правовідносин нормами права, визначеними у різних нормативних актах однакової юридичної сили (у даному випадку законах) застосовуються норми того нормативного акту, що був прийнятий пізніше.
Отже, враховуючи, що Закон України "Про управління об'єктами державної власності" був прийнятий пізніше, ніж Закон про банкрутство, висновок, зокрема, суду апеляційної інстанції, про безпідставність застосування положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" в частині вимог щодо погодження змін та доповнень до плану санації № 1 Заводу також і з Державним органом з питань банкрутства є помилковим та таким, що викладений із неналежним застосуванням норм законодавства.
До того ж слід вказати, що зміни та доповнення до плану санації боржника є невід'ємною частиною плану санації, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що на зміни та доповнення до плану санації також розповсюджуються норми Закону про банкрутство та інших нормативних актів щодо їх погодження комітетом кредиторів та відповідними державними органами, як це передбачено Законом про банкрутство та Законом України "Про управління об'єктами державної власності", а висновок в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції про те, що таке погодження може призвести до затягування розгляду справи є помилковим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції передчасно затверджені зміни та доповнення до плану санації № 1 Заводу, а судом апеляційної інстанцій висновок місцевого господарського суду підтриманий з неналежним тлумаченням норм права.
За таких обставин, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа -передачі на розгляд до суду першої інстанції. Місцевому господарському суду слід врахувати викладене, а також те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 2, 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 11, 18 Законом України "Про управління об'єктами державної власності" та ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Луганського обласного відділу з питань банкрутства задовольнити.
2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 р. та ухвалу господарського суду Луганської області від 20.10.2008 р. у справі № 20/12б скасувати.
3. Справу передати на розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
М.М. Малетич
Читайте також в тематиці: «Припинення. Банкрутство»
Постанова ВАС України від 04.02.2009р., справа №К/С № К-30616/06
Постанова ВГС України від 08.04.2009р., справа № Б11/170-07/3
Постанова ВГС України від 03.02.2009 р. (справа № 1/Б-506(2/Б-81)
Постанова ВГС України від 13.05.2009р. (справа № 14-01/1820)
Постанова ВГС України від 25.02.2009р. (справа № 2-3/8403-2006(2-20/8403-2006))
Постанова ВГС України від 25.02.2009р. (справа № 2-3/8403-2006(2-20/8403-2006)
та розкрутка сайту