Постанова ВГС України від 03.02.2009р. (справа № 1/Б-506(2/Б-81)
Судова практика / Загальні питання / Припинення. Банкрутство / Постанова ВГС України від 03.02.2009р. (справа № 1/Б-506(2/Б-81)
Дата: 31-05-2009
Кількість переглядів: 280
Кількість переглядів: 280
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| 03 лютого 2009 р. |
№ 1/Б-506(2/Б-81) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
| головуючого: |
Удовиченка О.С., |
| суддів: |
Коваленка В.М., Короткевича О.Є. |
| розглянувши касаційне подання |
заступника прокурора Тернопільської області |
| на ухвалу та на ухвалу |
господарського суду Тернопільської області від 26.06.2007 Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 |
| у справі |
№ 1/Б-506(2/Б-81) господарського суду Тернопільської області |
| за заявою |
Зарубинського спиртзаводу |
| до |
ДП "Збаразький завод продовольчих товарів" |
| про |
банкрутство |
| розпорядник майна |
Тарас В.М. |
| Генеральна прокуратура України |
Савицька О.В. |
| ДП "Збаразький завод продовольчих товарів" |
Юзьвак І.Я. |
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.06.2007 (суддя Левандовський Ю.Я.) затверджено мирову угоду, укладену між Збаразькою міжрайонною державною податковою інспекцією, ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", Державним підприємством Збаразький завод продовольчих товарів, звільнено активи Державного підприємства Збаразький завод продовольчих товарів з податкової застави, припинено провадження у справі.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 (судді: Михалюк О.В., Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) відмовлено заступнику прокурора Тернопільської області в прийнятті до провадження апеляційного подання на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 26.06.2007.
Заступник прокурора Тернопільської області вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2008, скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 26.06.2007.
В обґрунтування свого касаційного подання заступник прокурора Тернопільської області посилався на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.2, 18 ст.11 Закону України "Про управляння об'єктами державної власності",ст.2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст.43 ГПК України. Заявник зазначив, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали необґрунтовано відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарженні та не надано оцінку підставам для поновлення вказаного строку.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторона у справі має право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Згідно ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 53 ГПК України апеляційний господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк в разі наявності поважних причин пропуску цього строку.
Разом з тим, імперативна норма ч. 2 ст. 93 ГПК України наділяє апеляційний господарський суд правом відновити пропущений строк подачі апеляційної скарги на протязі трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала господарського суду Тернопільської області прийнята 26.06.2007, а апеляційне подання внесено заступником прокурора Тернопільської області 23.10.2008, тобто з пропуском строку, встановленого ч.1, 2 ст.93 ГПК України.
За таких обставин, апеляційний господарський суд правомірно відмовив заступнику прокурора Тернопільської області у відновленні пропущеного процесуального строку для подачі апеляційного подання, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права та підстав для її скасування немає.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до статуту ДП "Збаразький завод продовольчих товарів", затвердженого 11.05.1998, боржник є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Комітету харчової промисловості України (т.1 а.с. 11).
Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики від 2 лютого 2007 року N 69 "Про перелік державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики України", який був чинний на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, ДП "Збаразький завод продовольчих товарів" міститься в переліку державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України станом на 31 грудня 2006 року.
В силу приписів п.3 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди, якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
Згідно з приписами чинного законодавства, питання укладання та погодження мирової угоди державного підприємства - боржника, регулюється не лише Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а й Законом України "Про управління об'єктами права державної власності", який вступив в силу з 18.10.2006 року. Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об'єктами державної власності і є спеціальним щодо визначення правових засад управління державними об'єктами. Положення Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", який набрав чинності з 01.01.2000 року, повинні застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, зокрема, норма п.18 ст.11 Закону України "Про управління об'єктами права державної власності", який вступив в силу з 18.10.2006 року.
Така правова позиція щодо застосування приписів законодавства з урахуванням принципу дії закону в часі висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2008 у справі №2-3/4423-2007.
Згідно ст. 4. Закону України "Про управління об'єктами права державної власності" визначено суб'єкти управління об'єктами державної власності, серед, яких в тому числі зазначено Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління), органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами.
Відповідно до п.18 ст.11 Закону України "Про управління об'єктами права державної власності" мирова угода та план санації в процедурі банкрутства господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду погоджуються з Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства.
При затвердженні мирової угоди, судом першої інстанції не були враховані приписи Закону України "Про управління об'єктами права державної власності", оскільки мирова угода не була погоджена ні з Фондом державного майна України, ні з державним органом з питань банкрутства, ні з органом управління боржника.
Статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", який був чинний на момент укладання та затвердження мирової угоди, встановлювався мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Отже, в силу цього Закону заборонялось відчуження державного майна, в тому числі у процедурах банкрутства.
Пунктом 2.4. мирової угоди від 15.06.2007, затвердженої місцевим господарським судом, передбачено, що умовою взяття зобов'язань боржника перед кредиторами є набуття третьою особою права власності на активи боржника, перелік яких визначений додатком №2 до мирової угоди.
Згідно ст. 35 Закону про банкрутство під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін. При цьому законом не передбачено перехід прав власності на майно боржника третій особі
Затвердження мирової угоди, якою передбачено передача права власності на майно третій особі, суперечить правовим позиціям викладеним у постановах Верховного Суду України, зокрема, постанова від 30.05.2006 у справі № 15/20Б.
Отже, при затвердженні мирової угоди місцевим господарським судом не було враховано приписи Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про управління об'єктами права державної власності", п.3 ст.38 та ст.35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " .
За таких обставин, колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди є незаконною та підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до господарського суду Тернопільської області в іншому складі суддів.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання заступника прокурора Тернопільської області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 у справі №1/Б-506 (2/Б-81) залишити без змін.
Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 26.06.2007 у справі №1/Б-506 (2/Б-81) скасувати.
Справу про банкрутство державного підприємства Збаразький завод продовольчих товарів передати на розгляд до господарського суду Тернопільської області в іншому складі суддів.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
Читайте також в тематиці: «Припинення. Банкрутство»
Постанова ВАС України від 04.02.2009р., справа №К/С № К-30616/06
Постанова ВГС України від 08.04.2009р., справа № Б11/170-07/3
Постанова ВГС України від 03.02.2009 р. (справа № 1/Б-506(2/Б-81)
Постанова ВГС України від 13.05.2009р. (справа № 14-01/1820)
Постанова ВГС України від 25.02.2009р. (справа № 2-3/8403-2006(2-20/8403-2006))
Постанова ВГС України від 25.02.2009р. (справа № 2-3/8403-2006(2-20/8403-2006)
та розкрутка сайту